French
DeutschМова квітів — Вікіпедія
 | Ця стаття може містити оригінальне дослідження. |
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Мова квітів (Флорографія) — символіка, значення, що надається різним квітам для вираження тих чи інших настроїв, почуттів та ідей. У Вікторіанську епоху мову квітів використовували для таємного вираження почуттів у тих випадках, коли про них не можна було говорити відкрито. Нюанси мови зараз в основному забуті, але, для прикладу, до сьогодні червоні троянди означають пристрасну, романтичну любов, білі троянди — чесноту та цнотливість.
Мова квітів може бути реалізована шляхом створення квіткових композицій з живих рослин — букетів, вінків тощо.
Історія[ред. | ред. код]
Мова квітів народилася на Сході, створили її жінки. Позбавлені спілкування, не наважуючись часто відкривати обличчя, вони перенесли на квіти всі відтінки свого настрою і почуттів. Виниклі одного разу асоціації поступово перетворювалися в стійкі символи, завдяки яким можна було вести розмову.
У східній традиції вважається важливим:
- Коли піднесено квіти;
- Як дарувальник тримає букет:
- суцвіттями вгору або вниз;
- у лівій або правій руці.
- Чи прикрашений букет листям і чи видалені шипи у троянди.
Знання про мову квітів потрапили до Європи завдяки нотаткам двох персон: Обрі де ля Моттрея (фр. Aubry de la Mottraye) та леді Мері Уортлі Монтегю.[1]
Обрі де ля Моттрей описав своє перебування при дворі короля Швеції Карла XII у Туреччині в двотомнику «Подорож … по Європі, Азії та Африці» у 1727 році.
Дружина британського посла в Стамбулі у 1717 році Мері Уортлі Монтегю описала таємну мову любовної переписки «селам», що іменується також «мовою предметів і квітів», у своїх листах, опублікованих в 1763 році, незабаром після її смерті, що і зробило її відомою.[2]
Квіткові словники публікувалися протягом усього XVIII століття, розповідаючи про значення тієї чи іншої рослини. Дуже популярною була мова квітів і у Франції та у Англії часів королеви Вікторії
Квіткові символи у релігії[ред. | ред. код]
У християнстві[ред. | ред. код]
В християнській релігії лілія біла символізує чистоту і цнотливість, тому рослина традиційно зустрічається на мальовничих зображеннях поруч з Богородицею і другими непорочними святими. Гілку лілій, починаючи з 3 доби Відродження, — безперечний елемент у сцені Благовіщення. Білу лілію бачимо на полотнах Да Вінчі, Боттічеллі, Росетті, Караваджо, Лоті та інших великих художників. Саме християнство сприяло поширенню цього виду в країнах Європи, оскільки наявність такої лілії було обов'язковим для середньовічних монастирських садів. Через Велику Британію і Нідерланди лілія білосніжна потрапила в країни Америки.
В індуїзмі[ред. | ред. код]
Один з найдавніших символів в індуїзмі — лотос. У давніх і сучасних мовах відомі десятки найменувань лотоса. З ним пов'язані імена багатьох богів і людей. У далекій давнині лотос був одним з важливих продуктів харчування: з його насіння робили борошно й пекли смачні коржі, їли також корінь, стебла й листя. Поступово утворилася складна символіка лотоса. Його квіти починають розкриватися на сході сонця, а численні пелюстки нагадують промені. От чому лотос ще в давнину став емблемою сонця й космічної сили, що несуть життя й процвітання. Лотос співвідносився з богинею-матір'ю й символізував родючість. Він став символом і багатьох сонячних божеств: Сур'ї, Вішну, Лакшмі. На гігантському лотосі, що виростає з пупа Вішну, спочиває творець Праджапаті. Індуїстські боги зазвичай сидять на лотосових тронах. В іконографії часто розетки, медальйони, орнаменти зображують саме з лотосом.
В буддизмі[ред. | ред. код]
Ікебана — класичне японське мистецтво, що виникло понад 600 років тому і спочатку було буддійським ритуалом покладання підношень в храмах. До середини XV століття з появою перших класичних стилів ікебана придбала статус мистецтва і здобула незалежність від релігійного змісту ритуалів, хоча це підтекст залишався. Перші вчителі та учні були священиками і аристократією, але з плином часу з'явилося безліч шкіл, нових стилів і ікебана таким чином стала надбанням всього японського народу.
В Японіє існує кодована мова квітів ханакотоба[3].
У VI столітті до Японії проникло буддійське вчення, яке принесло із собою ритуал покладання квітів на вівтар на честь Будди. В Індії ритуал зводився до розсипання пелюсток, але в Японії до X століття квіти стали підносити в вазах або на підставках, а виконавцем ритуалу стало духовенство.
Найстаріша школа ікебани бере свій початок від священика храму Роккакудо в Кіото, який був настільки вправний у складанні композицій, що його порад і настанов шукали інші священики. Оскільки він жив біля озера (по-японськи звучить як ikenobo), то ця назва (Ikenobo) і закріпилося за майстрами ікебани, які навчалися у цього священика або жили в цій місцевості.
Символіка[ред. | ред. код]
Протягом багатьох років люди намагалися розгадати таємницю символіки квітів, вивчаючи складені про них міфи та легенди. Як правило, квіти асоціюються з певними якостями людини.
Колір[ред. | ред. код]
- Червоний колір асоціювався з кольором життя, любові, (звідси троянда — символ любові, гвоздика — квітка пристрасті), а також як колір крові, символ гніву та помсти (колір війни і революції).
- Білий колір — символ чистоти і невинності (лілія);
- Чорний — символ смутку, трауру;
- Жовтий — символ відрази, ненависті; крім золотистого — символу сонця і радості;
- Зелений — символ надії та віри;
- Блакитний колір — символ богів;
- Синій — символ вірності (незабудки, фіалки);
- Пурпуровий — символ величі.
Мова живих квітів[ред. | ред. код]
Символічні значення живих квітів рослин широко використовувалися при складанні букетів, коли кожному з елементів композиції надавався додатковий, емоційний сенс.
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Див також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ К. И. Шарафадина «Флористическая символика в её этикетно-бытовом преломлении в прозе С.-Ф. Жанлиз» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2013. Процитовано 28 березня 2012.
- ↑ Letters of Lady Mary Wortley Montagu, written during her travels in Europe, Asis and Africa. London. 1763.
- ↑ Racoma, Dine. Hanakotoba, a Japanese secret language using flowers. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
- ↑ Більшість значень взято з книжки: The Complete Guide to Calligraphy: the Essential Reference for all Calligraphers. Oceana, Quantum Publishing. ISBN 0681288647.
- ↑ Жовта троянда — квітка, що виражає найпозитивніші емоції. Згідно з мовою квітів, жовті троянди не мають ніякого відношення до зради і ревнощів (хоча таке тлумачення їх символічного значення дуже поширене)
Джерела[ред. | ред. код]
- Мензатюк З. Український квітник: науково-популярна проза. — К.: Грані-Т, 2010. — 64 с., іл. ISBN 978-966-465-299-2
- Басманова Э. Б. Старинный цветочный этикет. Цветочные традиции и цветочный этикет в частной и общественной жизни России XVIII — начала ХХ века. Белый город. — 2011. — 416с. ISBN 978-5-7793-2164-8
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
