Мови поліфункційні мононаціональні — Вікіпедія

Поліфункційні мононаціональні мови — це мови, які в межах своєї держави є повноетнічними повнотериторіальними, а за її межами використовується як засіб спілкування, залишаючись рідною лише для однієї нації. Наприклад, російська мова. Поліфункційні мононаціональні мови, яких є понад 60, виконують функцію міжнаціонального спілкування. До них належать мови суахілі, хауса (Африка), турецька, гінді, китайська (Азія), арабська (Азія й Африка). Одним з результатів функціонування мононаціональних мов за межами території своєї держави є розвиток білінгвізму.

Див. також[ред. | ред. код]

• Одноосібні мови
• Частковогенераційні мови
• Частковоетнічні мови
• Повноетнічні частковотериторіальні мови
• Повноетнічні повнотериторіальні мови
• Мови з позатериторіальною монофункційністю
• Поліфункційні полінаціональні мови
• Поліфункційні поліетнічні мови
• Соціолінгвістична класифікація мов

Література[ред. | ред. код]

• Ткаченко О. Б. До соціолінгвістичної оцінки мов // Мовознавство — 1988. — № 2. — С. 23-24.
• Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. — С. 105—109.