Мовна свідомість — Вікіпедія

Мо́вна свідо́мість — термін сучасного мовознавства, який почав активно вживатися порівняно недавно (з 1980-х років) і не має поки що однозначного витлумачення. Під мовною свідомістю розуміють:

механізм управління мовною діяльністю, який формує, зберігає та перетворює мовні знаки, правила їх поєднання й уживання;
мовну картину світу, тобто образи свідомості, матеріалізовані в мовних знаках;
ставлення людини до мови та її елементів, а також мовної дійсності.

Мовну свідомість досліджують у зв’язку з мовною особистістю, національною ментальністю, стратегією й тактикою мовленнєвої поведінки. Лінгвістів цікавлять закономірності формування й функціонування мовної свідомості у внутрішньому та міжкультурному етнічному середовищі, специфіка мовної свідомості представників різних соціальних, професійних, вікових і статевих груп, реконструкція мовної свідомості минулих епох тощо.

Український лінгвіст Г. Ейгер виділив такі функції мовної свідомості:

відображувальну, яка створює мовну картину світу й виражається в мовних значеннях, мовних формах і типах зв’язку між словами;
оцінну (з урахуванням різних аспектів оцінки);
орієнтувально-селективну, що забезпечує орієнтування в ситуації з метою вибору мовних засобів;
інтерпретаційну, яка реалізується у двох аспектах – внутрішньомовному і міжмовному (в обох випадках ідеться про інтерпретацію мов. явищ);
регулятивно-керівну, що виступає у вигляді механізмів зворот, зв'язку (здійснює контроль за мовленнєвими операціями і забезпечує оцінку висловлення з погляду відповідності чинним нормам).

Мовну свідомість трактують і як небайдуже, ціннісне ставлення до мови. Воно охоплює знання, почуття, оцінки щодо мови, а також мотиви мовної поведінки. При такому розумінні мовна свідомість постає чинником мовної стійкості, адже доля мови великою мірою залежить від ставлення до неї мовців.

Виходячи з критерію сприйняття мови як цінності, П. О. Селігей виділив такі рівні мовної свідомості:

нульовий: над мовою не лише не замислюються, а й узагалі не помічають її;
низький: мову сприймають як щось неістотне, жодної цінності в ній не вбачають, потреби в мовній політиці та в охороні мови не усвідомлюють;
середній: мова стає об’єктом роздумів і оцінок, які нерідко виявляються суб’єктивними, ненауковими; наприклад, рідну мову вважають найкрасивішою і найкращою, а чужі – потворними й неповноцінними; мову поціновують лише як ужитковий засіб спілкування, а її глибшої сутності як культуро- і націєтвірного явища не відчувають;
високий: властивий усім, хто ставиться до мови активно, зацікавлено й відповідально; мовно свідома людина: 1) досконало обізнана з мовними нормами, сприймає їх як стандарт і запоруку успішного спілкування; 2) прагне до мовного самовдосконалення; 3) наділена опірністю до мовного безкультур’я та нігілізму; 4) сповідує культ рідної мови, а отже виступає запорукою мовної стійкості.

Мовна свідомість у когнітивній лінгвістиці[ред. | ред. код]

Поняття мовна свідомість зустрічається в роботах Вільгельма фон Гумбольдта. Мова в його концепції представляє певне бачення світу нім. Weltansicht der Sprache, будучи "проміжним світом" між людиною і дійсністю, виступає засобом вираження мислення. Так у когнітивній лінгвістиці категорія мовної свідомості включена в парадигму спрямовану на розгляд способів концептуалізації дійсності, формування та репрезентації знань про світ, тобто мовна свідомість в контексті когнітивної лінгвістики розуміється як визначальні способи сприйняття і осмислення людиною світу. Формулювання принципів антропоцентричності й антропоморфності мови визначило не тільки новий аспект лінгвістичних пошуків, а й сприяло новому розумінню і трактуванню таких традиційних лінгвістичних понять, як знак, значення, смисл, поняття тощо (А. Вєжбіцька, І.Голубовська, С.Єрмоленко, М.Нікітін та ін.).

Визначилась настанова досліджувати мову в тісному зв'язку з мисленням, свідомістю, пізнанням, культурою, світоглядом як окремого індивідууму, так і мовного колективу, до якого він належить. Окреме місце з-поміж цих категорій посідає феномен свідомості, під яким розуміють знання суб'єкта про навколишній світ і самого себе (Е.Улибіна). Як форма психічного відображення свідомість перебуває на перетині індивідуального й колективного, природного і культурного, безпосередньо-чуттєвого і суспільно-історичного досвіду. Особливий інтерес для сучасної когнітивної лінгвістики становить мовна свідомість – сукупність психічних механізмів породження, розуміння мови і зберігання мови у свідомості, тобто психічні механізми, що забезпечують процес мовної діяльності людини (І. Стернін [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.], Т.Толчеєва [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]). Категорія мовної свідомості включена в парадигму, спрямовану на розгляд способів концептуалізації дійсності, формування та репрезентації знань про світ.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Ейгер Г. В. Механизмы контроля языковой правильности высказывания. – Х.: Основа, 1990. – 184 с.
Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура, влада. – К., 2000. – 288 с.
Гнатюк Л. П. Мовна свідомість у сучасній лінгвістичній парадигмі // Українське мовознавство. – К., 2005. – Вип. 34. – C. 3–8.
Болтівець С. І. Психологічні чинники розвитку мовної свідомості у науковій спадщині Івана Огієнка // Практична психологія та соціальна робота. - 2010. - № 5. - С. 66-71.
Гнатюк Л. П. Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. – 446 c.
Селігей П. О. Про виховання мовної свідомості // Мовознавство. – 2010. – № 2-3. – С. 176–193.
Гапченко О. Мовна свідомість людини як об’єкт лінгвістичних досліджень // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – 2011. – № 22. – С. 31–34.
Селігей П. О. Мовна свідомість – шанобливе ставлення до мови // Дивослово. – 2012. – № 7. – С. 40–44 [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.].
Селігей П. О. Мовна свідомість: Структура, типологія, виховання. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2012. – 120 с. [Архівовано 13 січня 2022 у Wayback Machine.]
Марусик Т. Мовні права і мовна свідомість // Радіо Свобода (12 січня 2013) [Архівовано 31 грудня 2012 у Wayback Machine.].
Верьовкін В. В. Відображення уявлень про війну в античній і сучасній мовній свідомості (на матеріалі давньогрецької, латинської, англійської, німецької та української мов) : автореферат дис. ... канд. філол. наук : 10.02.17. - Київ, 2013. - 19 с. [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.