Мовчанівський Теодосій Миколайович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мовчанівський (прізвище).
Теодосій Миколайович Мовчанівський
Народився 9 травня 1899(1899-05-09)
Берестовець
Уманський повіт
Київська губернія
Помер 10 травня 1938(1938-05-10) (39 років)
Київ
Поховання Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність археолог, музейник
Alma mater Одеська духовна семінарія
Київська духовна семінарія
Галузь археологія
Заклад ВУАК, ВУАН
Посада директор музеюd

Мовчанівський Теодосій (Тодось) Миколайович (9 травня 1899, с. Берестівець Уманського повіту Київської губернії — 10 травня 1938, м. Київ) — археолог, краєзнавець, музейний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 травня 1899 року в родині священика в селі Берестівець Уманського повіту Київської губернії.

Навчався в Уманському духовному училищі, з 1913 р. — у Київській духовній семінарії, звідки був виключений; у 1914—1918 рр. — в Одеській духовній семінарії. Проте духовного сану не прийняв, а присвятив себе громадській та просвітницькій діяльності.

З 1919 року — очолював школу в Берестові, де організував курси самоосвіти та осередок «Просвіти», а також створив музей при клубі.

1921 року — очолив трудову школу у селищі Краснопілка, де також організував місцевий музей.

З 1924 року — викладав суспільствознавство у школі села Верхнячка. Цьогож року — посприяв створенню ще одного сільського музею при Верхняцькому клубі.

У 1925 році, на запрошення Бердичівської окружної політичної освіти, розпочав організацію краєзнавчого музею та архіву в Бердичеві. Під впливом знайомства з Петром Курінним (тоді — директором Уманської хлоп'ячої гімназії та Уманського краєзнавчого музею), захопився дослідженням місцевих археологічних пам'яток. У 1925 році — очолював організаційні роботи зі створення Бердичівського окружного архіву та краєзнавчого музею. З 1926 по 1928 роки — працював на посаді директора музею, а пізніше, з 1928 по 1932 рік, — заступником директора музею з наукової роботи. За ініціативи Мовчанівського територію Кармелітського монастиря у Бердичеві, де розміщувався музей, у 1928 році оголосили історико-культурним заповідником. У ці роки — отримав досвід роботи архівістом та археологом. Проводячи консультації та контроль, відвідав 68 установ у місті та в окрузі, де проводив численні лекції та бесіди. Посприяв створенню архівних гуртків та виставки архівних документів. З 1928 по 1932 рік — був директором Бердичівського державного історико-культурного заповідника.

У 1926-1927 роках — брав участь в експедиції під керівництвом Петра Курінного (на той час — директора Всеукраїнського Музейного містечка та Лаврського заповідника у Києві). Це були археологічні дослідження Райковецького кургану та могильника на річці Гнилоп'ять Житомирській області.

У 1928 році — проводив археологічні розвідки в селах Юрівка, Вовчинець, Обухівка, Білопілля, Плисків, Андрушівка, де були зафіксовані пам'ятки трипільської та черняхівської археологічних культур. Поблизу селищ Райки, Ягнятин, Білилівка, Верхнячка були виявлені городища часів Київської Русі.

З 1929 по 1935 рік — керував розкопками Райковецького городища ХІ-ХІІІ століть, що знаходилось поблизу селища Райки Бердичівського району Житомирської області.

З 1934 року — очолював відділ слов'янської археології Інституту історії матеріальної культури. Був учасником археологічних робіт в околицях Десятинної церкви та на «Перуновому пагорбі» в Києві (1936 рік).

У 1937 році — очолював розкопки гробниці київського митрополита Рафаїла (Заборовського) на території Софійського собору і — врятував мощі спочилого архіпастиря від знищення. Згідно офіційних радянських документів — мощі з гробниці того року вилучили і знищили, з формулюванням: «не мають наукової цінності»; а у середині XIX століття — вхід до склепу закрили чавунними плитами. Але у 2022 році, коли українські археологи відкрили найдавнішу крипту гробниці, з'ясували — Мовчанівський повернув мощі у крипту і замурував гробницю, таким чином — зберігши мощі митрополита[1].

4 лютого 1938 р. політичний режим СРСР його звинуватив за ст. 54-7, 54-11 КК УРСР (58 КК РСФСР) у причетності до «антирадянської націоналістичної організації», за «підривну шкідницьку діяльність в області науки». 17 лютого 1938 р. його заарештували і відправили до Лук'янівської в'язниці Києва. Про контрреволюційну діяльність в Інституті історії матеріальної культури ВУАН у протоколах свідчень від 10 грудня 1937 року зазначено:

«…вся работа Института была направлена так, что главное внимание уделялось вопросам изучения иноземной культуры колонизаторов (маються на увазі дослідження античні міста Північного Причорномор'я В. П.) и совершенно игнорировалось изучение культуры местного населения».

Фаховий підхід до вивчення матеріалів, наукове розуміння історичного процесу розвитку, об'єктивна оцінка знайдених артефактів, — все це у діяльності науковців не збігалося з політичними завданнями комуністичного режиму, не відповідало безкомпромісній партійній ідеології.

Київське обласне управління НКВС 8 травня 1938 р. засудило його до вищої міри покарання. Вирок виконано 10 травня 1938 року о 23 годині. З розкриттям документів в архіві СБУ стало відоме місце поховання науковця — Биківнянські могили.

12 травня 1971 року він був посмертно реабілітований.

Архівно слідча справа знаходиться у Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ф. 263, спр. 58044 ФП).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Опублікував численні наукові праці та розвідки з археології: «Обробка металу на Україні в XII—XIII ст. за матеріалами Райковецького городища» (1934); «Райковецьке городище XI—XIII ст.»; «Експедиційні роботи Інституту історії матеріальної культури в 1935 р.» (1935); «Нові археологічні розкопки у Києві» (1936); «Матеріали дослідної роботи Райковецької археологічної експедиції в 1934 р.», «Археологічна розвідка на території колишнього Михайлівського собору в Києві» (1937) та ін.

Упорядкував путівник «Бердичівський державний історико-культурний заповідник» (1931).

Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Барсукова О. Вважалися знищеними радянською владою: у Софії Київській знайшли мощі митрополита Заборовського [Архівовано 30 травня 2022 у Wayback Machine.]// Українська правда. Життя. — 2022. — 30 травня.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф. 263, спр. 58044 ФП. Мовчанівський Теодосій Миколайович.
  • Бєляєва С. О., Калюк О. П. Т. М. Мовчанівський. Сторінки наук. біогр. (До 90-річчя з дня народження) // Археологія. — К., 1989. — № 2. — С. 125—130.
  • Скрипник П. І. Мовчанівський Тодось Миколайович [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 10. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  • Гнидюк О. В., Повернення із забуття. Постаті української археології (життєпис Т. Мовчанівського та І. Іванцова): Вип. 20, 2005. — (Магістеріум. Археол. студії) // Магістеріум. Археол. студії. — С.100-104.
  • Ярмошик І. І., Бердичівський соціально-історичний музей в контексті історичного краєзнавства східної Волині 20-тих pp. XX ст. // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник «Велика Волинь»: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т.32 / Голов. ред. М. Ю. Костриця. — У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т.1, С.171-176.

Посилання[ред. | ред. код]

Генріх Шліман Це незавершена стаття про археолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мовчанівський_Теодосій_Миколайович&oldid=40020439