Модуляція (музика) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Модуляція (значення).

Модуляція в класичній мажорно-мінорній системі — зміна основної тональності іншою.

Види модуляції[ред. | ред. код]

Існує декілька різновидів модуляції:

Досконала тональна модуляція здебільшого завершує музичний твір, його частину, період, речення, фразу. Її підготовляють завчасним введенням у попередню тональність елементів наступної тональності.

При недосконалій тональній модуляції основна тональність змінюється в середині періоду або фрази музичного твору без закріплення в новій тональності (те ж саме, що відхилення).

Раптова модуляція — непідготовлена зміна однієї тональності іншою, що здійснюється через домінантову функцію наступної тональності. Перехід з однієї тональності в іншу без будь-якої попередньої підготовки називається зіставленням тональностей.

Ладова модуляція — перехід в однойменну тональність іншого ладового нахилу.

Енгармонічна модуляція — перехід у нову тональність шляхом енгармонічної заміни звуків або вигляду останнього акорду основної тональності.

В середньовічній музичній теорії модуляціяєю злагода й упорядкованість, що була предметом тогочасної науки про мистецтво музики.

Історичний огляд[ред. | ред. код]

Починаючи з Цензорина («Die die natali», 238 г. н. э.) в античності (у Августина, Боеція, Кассіодора тощо) і протягом усього Середньовіччя (починаючи з трактатів каролінзького відродження, IX ст.), аж до XVI століття (в Німеччині і пізніше) поняття мелодії було «арифметичним», діаметрально протилежним тому лірико-емоційному поданням, яке встановилося в епоху Нового часу. Сама музика визначалася як наука (техніка, мистецтво) правильної розмірності (musica est scientia [vel ars] bene modulandi)^[1]. Латинські слова modulatio/modulari, ймовірно, були перекладами грецьких слів μελῳδία/μελῳδεῖν. На відміну від дієслова «співати» (ἀείδω, форма ᾄδω) «мелодіювати» означала співати дискретними інтервалами, «переступаючи через проміжки між висотами, зупиняючись ж на самих висотах і озвучуючи тільки їх, це і називається "співати" (μελῳδεῖν), тобто рухатися інтервальним рухом» (Аристоксен)^[2].

Мелодія, що розуміється як упорядковане / лагідне розгортання в часі музичних інтервалів (тобто таких, що обчислюються, дискретних звуків), і ємодуляція в корінному і історично найбільш значущому сенсі цього слова.

Новий час[ред. | ред. код]

Поширений в XVII і XVIII століттях термін musica modulatoria означав мистецтво (техніку) музичного виконавства, вокального або інструментального. Значення "modulari" у ставленні до музичного виконавства маргінально з'являлися вже в Середньовіччі у зв'язку з нестрогим уживанням слова в значенні «співати» (вокальну музику) або «виконувати» (музику на музичному інструменті).

Пізніше значення модуляція змінилося і означає перехід з однієї мажорній або мінорній тональності в іншу, мажорну або мінорну, тональність. У цьому значенні термін «модуляція» вперше вжив Олександр Малколм у трактаті «A Treatise of Musick» ^[3] У вживанні Малколма «модуляція» синонімічна «відхиленню», і стосується будь-якої тимчасової зміни тональності. У Німеччині терміни відхилення(Ausweichung) і модуляція (Modulation) вживалися як синоніми до середини XIX століття. Нинішнє слововживання остаточно закріпилася в роботах Г. Рімана і в цьому значенні потрапив у радянське музикознавство.^[4].

Модуляція в естрадній музиці (XX століття і пізніше)[ред. | ред. код]

У сучасній естрадній музиці раптова модуляція є часто використовуваним прийомом для кульмінаційного розвитку пісні перед її фіналом. Звичайно модуляція застосовується перед останнім приспівом шляхом підвищення його на півтону або цілий тон.

Приклад «грамофонній» модуляції у форматі Євробачення після паузи на 2:22:

Vad Du Än Trodde Så Trodde Du в исполнении Arja Saijonmaa [Архівовано 19 липня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Прототипом цього визначення Цензорина, ретельно розібраного Августином, Кассіодором і багатьма іншими вченими аж до XVI ст., у філологічній науці та музичної вважають Варрона, однак у жодному зі збережених фрагментів Варрона такого визначення музики немає, відсутні також посилання на Варрона і в інших середньовічних трудах, що подають визначення терміну «модуляція».
↑ Перекладено з російського перекладу В.Г.Ципіна.
↑ <«A Treatise of Musick» (Edinburgh, 1721), pp.441, 446.
↑ Зокрема у «бригадний"» підручник гармонії 1937 р., див. список літератури.

Література[ред. | ред. код]

Riemann H. Systematische Modulationslehre als Grundlage der musikalischen Formenlehre. Hamburg, 1887.
Риман Г. Систематическое учение о модуляции как основа учения о музыкальных формах. Перевод с немецкого Ю.Энгеля. М, 1929.
Дубовский И.И., Евсеев С.В., Соколов В.В., Способин И.В. Учебник гармонии, ч.1. М., 1937.
Дубовский И.И., Евсеев С.В., Способин И.В. Учебник гармонии, ч.2. М., 1938.
Blumröder, Ch. von. Modulatio, Modulation // Handwörterbuch der musikalischen Terminologie. Freiburg i. Br., 1983.
Холопов Ю. Н. Гармония. Теоретический курс, М., 1988.
Холопов Ю. Н. Гармония. Практический курс. Части 1, 2. М., 2003, 2005.
Двоскина Е.М. От modulatio к модуляции. В поисках общего знаменателя // Музыкальная академия, 2004, №3.

Посилання[ред. | ред. код]

Модуляція // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 451-452.

[1] Прототипом цього визначення Цензорина, ретельно розібраного Августином, Кассіодором і багатьма іншими вченими аж до XVI ст., у філологічній науці та музичної вважають Варрона, однак у жодному зі збережених фрагментів Варрона такого визначення музики немає, відсутні також посилання на Варрона і в інших середньовічних трудах, що подають визначення терміну «модуляція».

[2] Перекладено з російського перекладу В.Г.Ципіна.

[3] <«A Treatise of Musick» (Edinburgh, 1721), pp.441, 446.

[4] Зокрема у «бригадний"» підручник гармонії 1937 р., див. список літератури.

[1]

[2]

[3]

[4]