Монодромія — Вікіпедія

У математиці монодромією називається перетворення деякого об'єкту при перенесені його вздовж нетривіального замкнутого шляху.

Історія[ред. | ред. код]

Відкриття монодромії походить від суперечки Д'Аламбера і Ейлера про те, яких значень набуває логарифм на від'ємних числах. Логарифм не може бути визначений в нулі, тому для того, щоб дати відповідь на це питання, необхідно вийти в комплексну область. На ненульові комплексні числа логарифм поширюється за допомогою аналітичного продовження. За часів Ейлера ця техніка ще не була формалізована, і він керувався формулою: . Якщо дійсне число пробігає відрізок від до , то точка пробігає верхню половину одиничного кола в комплексній площині, і при маємо . З іншого боку, при цьому пробігає відрізок уявної осі від до , так що природно вважати, що .

Джерела[ред. | ред. код]