Монтаж накруткою — Вікіпедія

Монтаж накруткою — монтаж проводів накруткою — технологія монтажу для виготовлення електронних пристроїв. Належить до електричного монтажу радіоелектронної апаратури, а саме електричного з'єднання холодним способом. Безпосереднє контактування з'єднання здійснюється під впливом тиску (так само як і холодне зварювання та обтиск).

Історія[ред. | ред. код]

Сучасна технологія монтажу накруткою була розроблена після Другої світової війни в лабораторіях Bell, як засіб для встановлення електричних з'єднань у новому реле, призначеному для використання в телефонній системі Bell^[1].

Використовувалась при виробництві на автоматизованих дільницях монтажу для панелей СМ ЕОМ (НВО «Електронмаш»)^[2].

Була популярним методом монтажу в 1960-х роках.

Технологія[ред. | ред. код]

Накрутка — це з'єднання оголеного дроту зі штировим висновком, що має гострі крайки, шляхом навивання дроту на висновок з певним зусиллям. При цьому крайки штиря, частково деформуючись, врізаються у провід, руйнуючи на ньому оксидну плівку і утворюючи газонепроникні з'єднання. Концентрація напружень в зоні контакту і значний тиск (до 15-20 МПа) обумовлюють взаємну дифузію металів, що сприяє підвищенню надійності з'єднань.

Накрутка виконується одним з двох способів: звичайним і модифікованим. Різниця полягає в тому, що при модифікованій накрутці навивається не тільки зачищена частина, але й один виток ізольованого проводу. Це необхідно для того, щоб запобігти обриву жили в місці видалення ізоляції і розмістити ізоляційний виток в нижній частині термінала.^[3]

Інструменти для монтажу[ред. | ред. код]

Ручний[ред. | ред. код]

Напівавтоматичний[ред. | ред. код]

Недоліки методу[ред. | ред. код]

складність автоматизації;
критичність при виборі поєднань матеріалів;
складність ремонту.

Застосування[ред. | ред. код]

Монтаж бортового комп'ютера, який управляв космічним апаратом Аполлон був проведений саме методом накрутки.

Даний метод був популярний в 1960-х роках у виробництві електроніки, але нині він застосовується рідко. Технології поверхневого монтажу зробили цю технологію менш популярною за останні десятиліття. Поява макетних плат, а також зниження цін на професійні друковані плати майже витіснили застосування цієї технології у виробництві.

Монтаж накруткою був застосований в комп'ютерах PDP-11.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Bell Telephone Laboratories. A New Twist in Telephony (advertisement). bitsavers.org (англ.). Bitsavers. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
↑ Європейський віртуальний комп'ютерний музей. Автоматизована дільниця монтажу. icfcst.kiev.ua. ICFCST. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
↑ Монтаж кабелю методом накрутки [Архівовано 8 грудня 2020 у Wayback Machine.] // jak.bono.odessa.ua

Література[ред. | ред. код]

Лега Ю. Г., Мельник А. А. Конструювання РЕА. Поверхневий монтаж радіоелементів. — Черкаси : ЧІТІ, 1999. — 131 с.
Панов Л. І. Конструювання і технологія радіомонтажу на поверхню. — Одеса : ОДПУ, 1998. — 168 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монтаж накруткою

Монтаж накруткой. Технология // Хабр. — 03.10.2014.

Це незавершена стаття з технології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Bell Telephone Laboratories. A New Twist in Telephony (advertisement). bitsavers.org (англ.). Bitsavers. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 14 лютого 2021.

[2] Європейський віртуальний комп'ютерний музей. Автоматизована дільниця монтажу. icfcst.kiev.ua. ICFCST. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 28 листопада 2020.

[3] Монтаж кабелю методом накрутки [Архівовано 8 грудня 2020 у Wayback Machine.] // jak.bono.odessa.ua

[1]

[2]

[3]