Монтейру Лобату — Вікіпедія

Монтейру Лобату
Ім'я при народженні José Renato Monteiro Lobato
Псевдонім Monteiro Lobato
Народився 18 квітня 1882(1882-04-18)
Таубате, Сан-Паулу, Бразилія
Помер 4 липня 1948(1948-07-04) (66 років)
Сан-Паулу, Бразилія
·рак легень
Поховання Consolação Cemeteryd[1]
Громадянство Бразилія
Діяльність прозаїк,журналіст, перекладач
Alma mater юридичний факультет університету Сан-Паулу і Університет Сан-Паулу
Мова творів португальська
Партія Partido Comunista - Seção Brasileira da Internacional Comunistad[2]
Родичі José Francisco Monteirod
У шлюбі з Maria da Pureza Natividade Lobatod
Діти Guilherme Monteiro Lobatod і Martha Lobatod
Автограф
CMNS: Монтейру Лобату у Вікісховищі

Монтейру Лобату (порт.-браз. Monteiro Lobato), справжнє ім'я Жозе Бенту Монтейру Лобату (порт.-браз. José Bento Monteiro Lobato), ім'я при народженні Жозе Ренату (порт.-браз. Renato) Монтейру Лобату; 18 квітня 1882, Таубате — 4 липня 1948) — один із найбільших бразильських письменників, перекладач і художній критик. Найбільш відомий циклом творів для дітей під назвою «Орден Жовтого Дятла». Засновник одного з перших бразильських видавництв Companhia Editora Nacional.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Таубате, Сан-Паулу в сім'ї Жозе Бенту Маркондеса Лобату і Олімпії Аугусто Монтейру Лобату. У семирічному віці почав навчання в коледжі і звернувся з інтересом до великої бібліотеки свого діда по материнській лінії Жозе Франсіско Монтейру. У перші роки студентства почав публікувати невеликі оповідання.

У 1904 отримав ступінь бакалавра права і повернувся в Таубате, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією Пурезою да Натівідаде де Соуза і Кастру (Пурезіньєю)[3]. Одружився в 1908. У 1909 народилася його старша донька Марта, в 1910 — син Едгар, в 1912 — Гільєрме, а в 1916 — Рут.

Політично Лобату був прихильником державної монополії на гірничодобувну і нафтову промисловість. За свої ліберальні погляди був заарештований під час правління Жетулью Варгаса в 1941.

Монтейру Лобату помер в Сан-Паулу в 1948. Похований на цвинтарі Консоласан в Сан-Паулу.

Творчість[ред. | ред. код]

Монтейро Лобату в 1920 році.

«Орден Жовтого Дятла», що описує пригоди дітей на бразильській фермі, поєднує елементи реальності і казки. У ньому беруть участь діти, ляльки, що говорять, а також персонажі відомих казок. З метою полегшення завдання шкільної освіти Лобату ввів у текст освітні елементи: для розуміння казки потрібно знати сюжети інших казок, а також необхідні загальні знання, наприклад, з історії та міфології, які вивчають в школі.

Книги Лобату були і залишаються надзвичайно популярними в Бразилії, за ними були поставлені телевізійні програми. «Орден Жовтого Дятла» був екранізований п'ять разів: у 1952, 1964, 1967, 1977 і 2001 роках.

Монтейру Лобату був також відомим журналістом, що регулярно писав у відомі газети і журнали. Зокрема, в 1922 він різко критикував Тиждень сучасного мистецтва (порт. Semana da Arte Moderna), що пройшов у Ріо-де-Жанейро і став ключовою подією для приєднання Бразилії до сучасних художніх течій.

У 1919 Лобату придбав Revista do Brasil, один з перших бразильських літературно-художніх журналів, а в 1920 заснував власне видавництво. Надалі брав участь у заснуванні двох великих бразильських видавництв, Companhia Nacional і Editora Brasiliense.

Крім того, Монтейру Лобату був перекладачем з англійської мови. Зокрема, він переклав на португальську казки «Аліса в Країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі»[4].

Твори Монтейру Лобату були перекладені іспанською[5], італійською[6][7], польською[8], естонською[9] мовами.

Письменник є одним з піонерів бразильської фантастики, зокрема у науково-фантастичному романі Лобату «Чорний президент, або расовий шок», до влади приходить чорношкірий. Українською мовою у 1924 році було перекладено фантастичне оповідання «Цятка»[10].

Дитячі книги[ред. | ред. код]

  • «Дівчинка з кирпатим носом» (1920)
  • «Забави Носішки» (1931)
  • «Подорож в небо» (1932)
  • «Мисливські подвиги Педріньо» (1933)
  • «Загальна історія для дітей» (1933)
  • «Автобіографія Емілії і Пітера Пена» (1936)
  • «Емілія в країні граматики і її книга з математики» (1934)
  • «Географія дони Бенте» (1935)
  • «Бесіда з доной Бенте і Історія винаходів» (1937)
  • «Дон Кіхот для дітей» (1936)
  • «Палац віконта» (1937)
  • «Казки тітоньки Настасії» (1937)
  • «Жовтий дятел і реформування природи» (1939)
  • «Мінотавр» (1937)
  • «Ключ до розміру» (1942)
  • «Байки» (1942)
  • «Дванадцять подвигів Геракла» (2 тт; 1944)

Екранізації[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • AZEVEDO, C. L. de, CAMARGOS, M., SACCHETTA, V. Monteiro Lobato furacão na Botocúndia. São Paulo: Editora Senac, 1997.
  • BAUMAN, Zygmunt. A busca da ordem. In: _____. Modernidade e ambivalência. Rio de Janeiro: Jorge Zahar Ed., 1999. p. 9-26.
  • BRANCO, Carlos Heitor Castelo. Monteiro Lobato e a parapsicologia. São Paulo: Quatro Artes, 1972.
  • BRASIL, Padre Sales. A literatura infantil de Monteiro Lobato ou comunismo para crianças. São Paulo: Editora Livraria Progresso, 1957.
  • CAVALHEIRO, Edgard. Monteiro Lobato — Vida e obra. São Paulo: Companhia Editora Nacional, 1955, 2 vols.
  • FOUCAULT, Michel. A ostentação dos suplícios. In: _____. Vigiar e punir. Tradução de Raquel Ramalhete. 36. ed. Petrópolis, RJ: Vozes, 2009. p. 34-67.
  • FREYRE, Gilberto. Casa-grande & senzala: formação da família brasileira sob o regime da economia patriarcal. 48. ed. rev. São Paulo: Global, 2003. p. 421.
  • FREYRE, Gilberto. Monteiro Lobato Revisitado. Ciência & Trópico, v. 9, n. 2, 1981. [Архівовано 28 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • LAJOLO, Marisa; CECCANTINI, João Luís. Monteiro Lobato livro a livro. São Paulo: Edunesp, 2009.
  • PASSIANI, Enio. Na trilha do Jeca — Monteiro Lobato e a formação do campo literário no Brasil. Bauru: Edusc, 2003.
  • SANTOS, Elisângela da Silva. As personagens negras como emblema do passado na nação futura. In: _____. Monteiro Lobato e as seis personagens em busca da nação. São Paulo: Editora Unesp, 2011.  p. 105-148.
  • SOUZA, José. W. Raça e Eugenia na Obra Geral de Monteiro Lobato. 2017. 177 f. Tese (Doutorado em Ciências Sociais)- Universidade Federal de Juiz de Fora, Juiz de Fora, 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.prefeitura.sp.gov.br/cidade/upload/cemiterio%20mapa%20baixa_1219246518.pdf
  2. ↑ http://memoria.bn.br/DocReader/docreader.aspx?bib=154547&pagfis=735
  3. ↑ Zöler, Zöler. Lobato Letrador. — 1. — Tagore Editora, 2018. — ISBN 9788553250332.
  4. ↑ Katarina Queiroga Duarte. “Alice por artes de Narizinho”: Alice no País das Maravilhas, de Monteiro Lobato // Cultura & Tradução. — 2014. — 24 abril. Архівовано з джерела 21 грудня 2019. Процитовано 29 листопада 2020.
  5. ↑ Monteiro Lobato. Naricita. — Embajada del Brasil, 1986.
  6. ↑ Monteiro Lobato. Nasino. — Eclettica, 1945.
  7. ↑ Monteiro Lobato. Il presidente nero. — Controluce, 2008.
  8. ↑ Monteiro Lobato. Przygody Narizinii czyli Zadartego Noska. — Nasza Księgarnia, 1976.
  9. ↑ Monteiro Lobato. Kollase Rähni Ordu. — Tallinn : Eesti Riiklik Kirjastu, 1964.
  10. ↑ 1924. Т. LXXXIII. Кн. VI-IX. ЛОБАТО Монтейро. Цятка на сайті «Аргонавти фантастики». Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монтейру_Лобату&oldid=41130516