Мороз Олег Романович — Вікіпедія

Олег Мороз
Олег Романович Мороз
 Головний сержант (посмертно)
Загальна інформація
Народження 8 червня 1993(1993-06-08)
м. Миколаїв, Україна
Смерть 10 червня 2022(2022-06-10) (29 років)
Слов'янськ
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2013-2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
CMNS: Мороз Олег Романович у Вікісховищі

Олег Романович Мороз (8 червня 1993, м. Миколаїв, Україна — 10 червня 2022) — український військовослужбовець, головний сержант (посмертно)[джерело?] Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 8 червня 1993 року в м. Миколаєві.

Після завершення навчання проходив військову службу в 79-й окремій аеромобільній бригаді.

Під час оборони Донецького аеропорту отримав поранення, однак повернувся на фронт.

З перших днів російського вторгнення в Україну воював на території Донецької та Луганської областей. Позиції 79-ї бригади були розташовані на березі річки Сіверський Донець, а лівим флангом упиралися в кордон. Коли росіяни почали наступ, бригада ризикувала потрапити в оточення і отримала команду на відхід. Проте перед відходом українські війська мали затримати переправу росіян через міст. Міст був замінований, але артобстрілом перебило дроти і підрив не спрацював. 29-річний головний сержант інженерно-саперного взводу Олег Мороз викликався добровольцем, завів на міст автомобіль з вибухівкою із радіокерованим підривом, і неушкодженим вийшов, після чого міст підрвали. За цю операцію Олег отримав звання Героя України.[1]

Загинув 10 червня 2022 року у бою під Слов’янськом.[1]

24 червня 2022 року похований в м. Львові на Личаківському цвинтарі.[2]

Залишилися батьки та сестра.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (10 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3];
  • Орден «За мужність» III ст. (1 липня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
  • нагрудний знак «За зразкову службу», «Учасник АТО»;
  • пам'ятний знак «За воїнську доблесть».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Алла Мірошниченко (14 жовтня 2023). Оборона Мар’їнки: від вогняних валів до рукопашних сутичок. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 13 лютого 2024. 
  2. Сьогодні у Львові прощатимуться з Олегом Морозом, який загинув у боротьбі з ворогом
  3. Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 122/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
  4. Указ Президента України від 1 липня 2022 року № 641/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]