Моріц Стіллер — Вікіпедія

Моріц Стіллер
швед. Mauritz Stiller
Моріц Стіллер у 1927 році
Ім'я при народженні Мойше Штіллер (Moshe Stiller)
Дата народження 17 липня 1883(1883-07-17)[1][2][…]
Місце народження Гельсінкі, Російська імперія[1]
Дата смерті 8 листопада 1928(1928-11-08)[3] (45 років)
Місце смерті Густав Ваза[d], Швеція[3]
Поховання Mosaic Cemetery, Northern Cemeteryd[4][5]
Громадянство Швеція Швеція
Професія актор, кінорежисер, сценарист
Роки активності 19121928
IMDb ID 0830249

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

' у Вікісховищі

Мо́ріц Сті́ллер (17 липня 1883(1883-07-17), Гельсінкі — 8 листопада 1928(1928-11-08), Густав Ваза[d]) — шведський актор, сценарист та режисер німого кіно.

Стіллер був піонером шведської кіноіндустрії, сценаристом і режисером багатьох короткометражних фільмів, починаючи з 1912 року. Коли компанія Metro-Goldwyn-Mayer запросила його до Голлівуду як режисера, він приїхав зі своїм новим відкриттям — Гретою Ґустафссон, чиє сценічне ім'я Ґрета Ґарбо, як вважають, запропонував саме він.

Після частих розбіжностей з керівниками студій MGM та Paramount Pictures Стіллер повернувся до Швеції, де невдовзі помер.

Біографія[ред. | ред. код]

Моріц Стіллер народився 17 липня 1883 в Гельсінкі, Фінляндія, в сім'ї польських євреїв, справжнє ім'я — Мойше Штіллер. Його мати покінчила життя самогубством, коли йому були чотири роки. Після цього виховувався в родині друзів батьків. З дитинства виявив цікавість та здібності до театру та у 1899—1909 роках працював актором в різних провінційних театрах Фінляндії та Швеції.[6] Був призваний в російську армію, але, не бажаючи служити, втік до Швеції. У 1910-12 роках очолював експериментальний театр Лілла-театр у Стокгольмі.[6]

Грета Гарбо і Моріц Стіллер на пароплаві «S/S Drottningholm» на шляху до США (1925)

У 1912 році Моріц Стіллер почав роботу в індустрії німого кіно, що швидко розвивалася у Швеції того часу, одночасно як сценарист, режисер (дебютував фільмом «Мати і дочка», швед. Mor och dotter) та актор короткометражних фільмів. Як актор він знявся всього в п'яти фільмах, і після 1912 року практично завершив акторську кар'єру, щоб мати більше часу на сценарії й режисуру. Згодом Стіллер перейшов до повнометражних фільмів. У 1918 році поставлений ним фільм «Перший син Томаса Грааля» (швед. Thomas Graals bästa barn) з Віктором Шестремом у головній ролі отримав багато відгуків у пресі. До 1920 року Стіллер, що зняв на той час понад тридцять п'ять фільмів, був провідною фігурою шведської кіноіндустрії.[7]

У 1920 році в Королівському Драматичному Театрі в Стокгольмі Моріц Стіллер побачив молоду акторку Грету Густафсон, і запропонував їй важливу роль другого плану у фільмі «Сага про Єсту Берлінґа» за романом Сельми Лагерлеф. Він також вибрав для неї сценічний псевдонім Грета Гарбо. Фільм мав значний успіх, і Стіллер та Гарбо вирушили до США, де прийняли пропозицію Луїса Маєра про прийом на роботу в компанію Метро-Голдвін-Маєр.

У Голлівуді Стіллер почав працювати над фільмом «Спокусниця». Проте, він не зміг адаптуватися до роботи у складі великої студії, і після низки конфліктів був звільнений, а фільм переданий Фреду Нібло. Стіллер був негайно прийнятий на роботу в суперницьку студію Famous Players — Lasky Corporation, де зняв три фільми, але був звільнений під час знімання четвертого як результат постійних розбіжностей з власниками студії.

Моріц Стіллер повернувся до Швеції в 1927 році, де наступного року помер від плевриту у сорок п'ять років. Він похований на Північному цвинтарі Стокгольма.

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер та сценарист
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1912 Мати і дочка Mor och dotter Так Так
Чорні маски De svarta maskerna Так Так
Жених-тиран Den tyranniske fästmannen Так Так
Садівник Trädgårdsmästaren Так
1913 к/м Вампір Vampyren Так Так
Коли кохання вбиває När kärleken dödar Так Так
Прикордонний інцидент Gränsfolken Так
Сучасна суфражистка Den moderna suffragetten Так Так
Життєвий конфлікт Livets konflikter Так
1914 к/м Брати Bröderna Так Так
Заради свого кохання För sin kärleks skull Так Так
Червона вежа Det röda tornet Так Так
1915 Месник Hämnaren Так
Мадам де Теб adame de Thèbes Так
Коли художники кохають När konstnärer älska Так
Його шлюбна ніч Hans bröllopsnatt Так
1916 Кинджал Dolken Так Так
к/м Кохання і журналістика Kärlek och journalistik Так
Крила Vingarne Так Так
к/м Балетна примадонна Balettprimadonnan Так
1917 Найкращий фільм Томаса Гроля Thomas Graals bästa film Так
Олександр Великий Alexander den Store Так Так
1918 Найкраща дитина Томаса Гроля Thomas Graals bästa barn Так
1919 Пісня про багрово-червону квітку Sången om den eldröda blomman Так Так
Гроші пана Арне Herr Arnes pengar Так Так
1920 Еротикон Erotikon Так Так
1921 Юхан Johan Так Так
Біженці De landsflyktige Так Так
1923 Сага про Гуннара Геде Gunnar Hedes saga Так Так
1924 Сага про Єсту Берлінґа Gösta Berlings saga Так Так
1926 Спокусниця The Temptress Так
1927 Готель «Імперіал» Hotel Imperial Так
Колючий дріт Barbed Wire Так
Жінка під судом The Woman on Trial Так
1928 Вулиця гріха Street of Sin Так
Актор
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1912 ф Мати і дочка Mor och dotter граф Рауль де Саліньї
1912 ф Садівник Trädgårdsmästaren пасажир
1912 кф Навесні життя I livets vår лейтенант Плейн
1914 кф Коли теща править När svärmor regerar Еліас, пастор
1926 ф Крила Vingarne директор

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124994504 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г Mauritz (Mowscha) Stiller — 1917.
  4. http://norrabegravningsplatsen.se/kandisarna/Norra begravningsplatsen.se.
  5. https://norrabegravningsplatsen.se/sten-nr-539-mauritz-stiller/Norra begravningsplatsen.se.
  6. а б Кинословарь, т.2, 1970, с. 601.
  7. BLF. blf.fi. Процитовано 10 травня 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • СТИЛЛЕР, Мориц // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : А—Л. — С. 601—602. — 3000 прим. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]