Пагутяк Галина Василівна — Вікіпедія

Галина Пагутяк
Москалець Галина Василівна
Народився 26 липня 1958(1958-07-26) (65 років)
с. Залокоть, Дрогобицький район, Львівська область
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність письменниця
Сфера роботи література[1]
Alma mater Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Роки активності 1982 - сьогодення
Напрямок фентезі, наукова фантастика, готичний роман
Жанр роман
Magnum opus «Слуга з Добромиля», «Урізька готика»
Членство Національна спілка письменників України
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2010 2010 р. за книгу прози «Слуга з Добромиля»
Сайт: pahutyak.com

CMNS: Пагутяк Галина Василівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Москале́ць Гали́на Васи́лівна, відома під творчим псевдонімом Пагутя́к Гали́на (26 липня 1958, Залокоть, Дрогобицький район, Львівська область) — сучасна українська письменниця в жанрах фентезі, наукової фантастики й готичного роману. Лауреатка Шевченківської премії з літератури (2010) за книгу прози «Слуга з Добромиля». Авторка роману «Урізька готика».

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Народилася в селі Залокоть, що на Львівщині, у сім'ї вчителів. Згодом родина переїхала в село Уріж. Галина була наймолодшою із трьох доньок, часто гуляла біля річки Бистриці, любила ходити лісом. А ще більше — слухати містичні розповіді старших. Наприклад, її дідусеві перед Другою світовою війною бачилось видіння: пасучи вночі коней біля вогнища, він помітив, як полум'я почало звиватися, рости вгору, а з нього вилетіла колона (дике весілля) і, за кілька секунд зникла. Згодом Галина дослідить це, дізнається, що дике весілля є у європейських міфологіях та напише роман «Зачаровані музиканти». Отже, в сім'ї до таких речей ставились серйозно.

Була вона дуже завзята і допитлива: завжди брала із бібліотеки книги, читала художні твори, навіть самостійно вчила іноземні мови, користуючись словниками та розмовниками.

Юність[ред. | ред. код]

Дуже хотіла стати археологом, але для цього треба було мати партійний квиток. Після невдалої спроби поступити на філософський факультет почала писати повість — спогади про 10-ий клас. Вислала твір у Київ, в Спілку письменників і отримала запрошення на всеукраїнську нараду молодих авторів. Там їй запропонували публікацію твору, при умові його скорочення вдвічі. Вона не погодилась.

У 18 років узимку втекла з дому до Одеси, у заклад, де готували штукатурів-плиточників.

Працювала на Бориславському фарфоровому заводі, інколи доводилось стояти біля конвеєра кілька змін. В цей складний час починає писати повість «Діти».

За рік вступає до Львівського національного університету.

Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка[2].

Доросле життя та творчість[ред. | ред. код]

Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї[2]. Член Національної спілки письменників України.[3]

Перші книги видала ще в часи Радянського Союзу. Була дуже наполеглива і завжди йшла проти волі видавців, не боялася при цьому критикувати радянські звичаї. Тим не менш, книга «Господар» (1986 р.), що друкувалася у київському видавництві «Радянський письменник», вийшла у світ з фантастичним і для сьогоднішньої України тиражем в 65 тисяч примірників.

Пишучи свої твори, нерідко відходила від загальноприйнятих канонів прози, через що навіть в незалежній Україні мала проблеми з видавцями. Написала і кілька дитячих книг.

Останнім часом більшість своїх книг видає у львівському видавництві «Піраміда» у серії «Приватна колекція».

Живе та працює у Львові.

Походження[ред. | ред. код]

Батько — Василь Пагутяк, мати — Іванна Басараб.

Батьків рід походить з бойківського села Сторона, де, за словами письменниці, кожен другий — її близький або далекий родич.

Мама розповідала, що її рід дуже давній. Під час роботи над романом «Слуга з Добромиля» (2006 р.) Галина Пагутяк дослідила рід мами і дійшла до висновку, що вона — нащадок Влада Цепеша, більш відомого як Дракула, адже перше — місцеве прізвисько валаського князя, а друге — творіння письменників і кінематографістів. Справжнє його прізвище, як і матері Галини — Басараб. Ця династія більше 600 років правила князівством.

За словами самої письменниці, таке походження нагадує сьогодні тільки її руде волосся, яким володіли члени роду. І хоч в дитинстві її стригли, аби позбутися цього кольору, вона рада, що залишилась рудою. Слави або дискомфорту благородне походження письменниці не приносить.

Шевченківська премія[ред. | ред. код]

Інститут літератури подавав заявку письменниці на здобуття премії тричі. Перші два рази виявились неуспішними. За словами Галини Пагутяк, це дуже велика приємність для неї, адже зазвичай інститут подає заявки літературознавців.

У 2010 році стало відомо, що за книгу прози «Слуга з Добромиля» письменниця удостоїлася Шевченківської премії в галузі літератури.

У 2012 році перевидала цей роман у «Піраміді», бо старий наклад давно розійшовся.

«Магнат» і подальша творчість[ред. | ред. код]

Письменниця зізналася, що після роману «Магнат» (2014 р.), що вийшов у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», не планувала писати великих речей і зайнятися редагуванням чужих текстів. Фактично — відійти від письменницької справи, покинути велику літературу. Наступні два роки виходять невелика повість, книга для дітей, перевидання старих книг та 2 томи майбутнього десятикнижжя письменниці.

Та вже в 2016 році вона презентує роман «Гіркі землі» про важку долю галицької Каліфорнії — Борислава та його жителів, половина з яких вже виїхала на заробітки в пошуках кращої долі. В однойменну книгу окрім роману входять ще чотири оповідання.

На презентації «Гірких земель» в Дрогобичі письменниця зізналася, що пише нову книгу.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Рік Відзнака Номінація Книга Результат
2008 Міжнародна асамблея фантастики «Портал» Книга українською мовою «Книгоноші з Королівства» Перемога
2008 Українсько-австралійська літературна премія «Айстра» (без категорій) «Захід сонця в Урожі» Перемога
2009 Книга року BBC-2009 Дорослий список «Урізька готика» Номінація
2010 Національна премія України імені Тараса Шевченка Література «Слуга з Добромиля» Перемога
2011 Міжнародна асамблея фантастики «Портал» Книга українською мовою «Зачаровані музиканти» Перемога
2015 Літературна премія Валерія Шевчука (без категорій) «Магнат» Перемога

Скандал навколо ЗНО[ред. | ред. код]

2015 року уривок з твору Галини Пагутяк було без дозволу авторки використано у завданнях зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з української мови. У п'яти завданнях (№ 29—33) треба було проаналізувати філософський текст на тему: «Маленький шлях — не для людей…» і дати відповідь на те, що саме хотів сказати автор. У своєму відкритому листі Галина Пагутяк назвала ці завдання «абсурдом і наругою над авторським текстом».[4]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Галина Пагутяк обожнює котів. В її квартирі разом з нею проживає 5 домашніх улюбленців.
  • Місцем дії багатьох її творів є рідне село письменниці Уріж. Саме в Урожі, за словами самої Галини Пагутяк, їй відкрився дивний світ людських вірувань про потойбіччя, до яких вона ставилася більш, ніж серйозно. Саме село, що є сусіднім з батьківщиною Франка — Нагуєвичами, вона вважає дуже містичним та загадковим.
  • Наймістичнішим письменником України, як часто називають її, сама письменниця вважає Франка.
  • За мотивом переказу Франка про спалення опирів в Нагуєвичах під час холери 1831 р. Галина Пагутяк написала роман «Урізька готика», який авторка відносить до вершинних своїх творів.
  • Галина Пагутяк — особлива мандрівниця. Подорожі селами Галичини вилилися 2014 р. в незвичайну книгу розповідей, кілька днів у Туреччині — у повість «Новий рік у Стамбулі». Часто буває в Ізраїлі, а Єрусалим вважає найтаємничішим містом світу, яке володіє неабиякою харизмою. У своїх творах показує власну зацікавленість країнами Близького Сходу. Коли американці та місцеві мародери розгромили музей в Багдаді, письменниця написала повість «Брат мій Енкіду».
  • Намагається не писати твори від свого імені після цікавого випадку з читачем. Чоловік думав, що Галина Пагутяк їздить на візку, бо прочитав її повість «Соловейко», де головна героїня викидується із вікна та стає інвалідом.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книжкові видання[ред. | ред. код]

  • «Діти» К.: Радянський письменник, 1982 (Діти (роман); Повість про Марію і Магдалину; Лялечка і Мацько; Філософський камінь (роман))
  • «Господар» К.: Радянський письменник, 1986 (Господар (фантаст. роман); Соловейко (повість))
  • «Потрапити в сад» К.: Молодь, 1989 (Компроміс (роман);Трагічні оповідання (цикл))
  • «Гірчичне зерно» К.: Радянський письменник, 1990 (Повісті)
  • «Записки Білого Пташка» К.: Український письменник, 1999 (Смітник Господа нашого (роман); Радісна пустеля (роман); Записки Білого Пташка (повість))
  • «Захід сонця в Урожі» Л.: Піраміда, 2003 (Романи: Смітник Господа нашого;Книга снів і пробуджень. Повісті: Захід сонця в Урожі та інші)
  • «Писар Східних Воріт Притулку» Л.: Піраміда, 2003 (Роман)
  • «Королівство» Тернопіль: Джура, 2005 (Роман)
  • «Втеча звірів або Новий Бестіарій» Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006 (Казкова повість)
  • «Слуга з Добромиля» Київ: Дуліби, 2006 (Роман)
  • «Книгоноші з Королівства» Пригодницький роман. — Тернопіль: Джура,2007
  • «Мій Близький і Далекий Схід» Повість та есеї. — Львів, ЛА «Піраміда», 2009
  • «Урізька готика» Київ: Дуліби, 2010 (Роман)
  • «Зачаровані музиканти» К.: Ярославів Вал, 2010 (Роман)
  • «Сни Юлії і Германа» К.: Ярославів Вал, 2011 (Роман)
  • «Зачарованные музыканты»  — Саарбрюкен: YAM publishing, 2012 (роман, переклад російською — В. И. Щербаков)
  • «Кожен день — інший. Щоденник»  — Львів: Піраміда, 2013
  • «Аура древнего города. Литературный дневник». В ж. «Нёман», № 1,2; 2018. — Мн. — Перевод с украинского В. Щербакова
  • «Розмови про життя і мистецтво» (у співавторстві з Олександром Клименком) — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2019.

Твори[ред. | ред. код]

  1. «Діти» (1982 р.)
  2. «Господар» (1986 р.)
  3. «Потрапити в сад» (1989 р.)
  4. «Гірчичне зерно» (1990 р.)
  5. «Записки білого пташка» (1999 р.)
  6. «Писар Східних Воріт Притулку» (2003 р.)
  7. «Захід сонця в Урожі» (2003 р.)
  8. «Королівство» (2005 р.)
  9. «Втеча звірів або Новий Бестіарій» (2006 р.)
  10. «Слуга з Добромиля» (2006 р.)
  11. «Книгоноші з Королівства» (2007 р.)
  12. «Захід сонця в Урожі» (2007 р., 2-е видання, доповнене)
  13. «Лялечка і Мацько» (2008 р.)
  14. «Мій Близький і Далекий Схід» (2009 р.)
  15. «Урізька готика» (2009 р.)
  16. «Королівство» (2010 р., 2-е видання)
  17. «Потонулі в снігах» (2010 р.)
  18. «Зачаровані музиканти» (2010 р.)
  19. «Писар Східних Воріт Притулку. Писар Західних Воріт Притулку» (2011 р.)
  20. «Сни Юлії і Германа» (2011 р.)
  21. «Слуга з Добромиля» (2012 р., 2-е видання)
  22. «Уріж та його духи» (2012 р.)
  23. «Кожен день інший» (2013 р.)
  24. «Записки білого пташка» (2013 р., 2-е видання)
  25. «Сентиментальні мандрівки Галичиною» (2014 р.)
  26. «Магнат» (2014 р.)
  27. «Новий рік у Стамбулі» (2015 р.)
  28. «У кожного є бабуся» (2015 р.)
  29. «Королівство» (2016 р., 3-є видання)
  30. «Книгоноші з Королівства» (2016 р., 2-е видання)
  31. «Захід сонця в Урожі» (2016 р., 3-є видання)
  32. «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками» (2016 р.)
  33. «Гіркі землі» (2016 р.)

Переклади[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

  1. «Потрапити в сад»

Німецькою[ред. | ред. код]

  1. «Захід сонця в Урожі» (уривки)
  2. «Тебе спалить сонце»
  3. «Дивись назад»

Російською[ред. | ред. код]

  1. «Діти»
  2. «Зачаровані музиканти»
  3. «Галина Пагутяк по-русски. В переводах Виталия Щербакова», посилання — http://proza.ru/2013/04/21/1430 [Архівовано 13 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  4. «Аура древнего города. Литературный дневник». В ж. «Нёман», № 1,2; 2018. Мн. — Перевод с украинского В. Щербакова.

Словацькою[ред. | ред. код]

  1. «Соловейко»

Хорватською[ред. | ред. код]

  1. «Дивись назад»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. а б Письменники України | Галина Пагутяк. www.writers.in.ua (англ.). Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021. 
  3. Члени НСПУ | Письменники України. www.writers.in.ua. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 25 травня 2021. 
  4. Скандал на цьогорічному ЗНО. Письменниця, чий твір використали у тестах, обурена питаннями до нього [Архівовано 29 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Українська правда. Життя, 27.04.2015.

Джерела[ред. | ред. код]