Мохонько Ярослав Олександрович — Вікіпедія

Мохонько Ярослав Олександрович;
	Старший солдат
Загальна інформація
Народження	20 жовтня 1991; Карапиші, Київська область, Україна
Смерть	26 червня 2022 (30 років); с. Відродження, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Поховання	29.06.2022
Громадянство	Україна
Псевдо	Ярий
Військова служба
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Протистояння у Маріуполі (2014); Російсько-українська війна; Бої на українсько-російському кордоні 2014; Бої за Київ (2022);
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Медаль «За жертовність і любов до України»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мохонько.

Яросла́в Олекса́ндрович Мохо́нько (позивний «Ярий»; 20 жовтня 1991, Карапиші, Миронівський район, Київська область, Україна — 26 червня 2022, Відродження, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — український захисник, старший солдат 72 ОМБР Збройних Сил України. Учасник російсько-української війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 жовтня 1991 року у м. Біла Церква. Проживав в с. Карапиші. Освіту здобув у Карапишівському ліцеї та Богуславському гуманітарному фаховому коледжі імені І. С. Нечуя-Левицького,. Закінчив Київський Національний торговельно-економічний університет, де отримав економічну освіту.

Був учасником Революції Гідності на Майдані Незалежності.

З початком оголошення про проведення антитерористичної операції із залученням Збройних Сил України був мобілізований Миронівським районним військовим комісаріатом у 2014 році у складі 72 ОМБр «Чорні Запорожці».

Під час АТО брав безпосередню участь у багатьох операціях, брав участь у боях за звільнення Маріуполя, у боях за Волноваху, в інших гарячих місцях на сході України. Потрапив в Ізваринський котел, звідки вийшов, маючи контуюзію та поранення хребта.

Після цього займався волонтерством, допомагаючи побратимам шукати необхідне військову амуніцію.

Після повномасштабного вторгнення Росії до України наступного ранку разом з побратимами та батьком приєдналися до 72-ї бригади «Чорні Запорожці».

Був керівником відділів, які тримали оборону від нападу ворога на столицю України м. Києва в с. Розівка, Броварського р-ну, с. Савенки, Вишгородського району. Проводив навчання на полігоні під Білоруссю, після чого був відправлений на Схід України. Тримав оборону в напрямку Донецької області Бахмутського району.

26 червня 2022 року потрапив в засідку ворожого ДРГ ЗС РФ, де отримав травми, несумісні з життям.