Мої думки тихі — Вікіпедія

Мої думки тихі
Мої думки тихі
Жанр трагікомедія
Режисер Антоніо Лукіч
Продюсер Алла Біла
Дмитро Суханов
Вероніка Степанчук
Сценарист Антоніо Лукіч
Валерія Кальченко
У головних
ролях
Ірма Вітовська
Андрій Лідаговський
Оператор Ілля Єгоров
Композитор Сем Кужель
Монтаж Олександр Чорний
Художник Маргарита Кулик
Костюмер Анастасія Сутягіна
Звукорежисер Сергій Степанський
Кінокомпанія Toy Cinema
Дистриб'ютор Arthouse traffic (Україна)
Тривалість 104 хвилини
Мова українська
Країна Україна Україна
Рік 2019
Дата виходу 4 липня 2019 (KVIFF)
16 січня 2020 (Україна)
Кошторис 9,4 млн[⇨]
Касові збори 10,0 млн ($400 тис.)[⇨]
IMDb ID 7876510
Наступний Мої думки тихі 2
Q: Мої думки тихі у Вікіцитатах

«Мої думки тихі» — українська трагікомедія 2019 року українського режисера Антоніо Лукіча, для якого вона стала дебютною повнометражною художньою стрічкою. За сценарієм молодий звукорежисер і невдаха Вадим отримує замовлення від клієнта з Канади з проханням записати голоси рідкісних тварин та пташок української фауни Закарпаття, однак завдання ускладнюється тим, що в подорож по Закарпаттю разом із Вадимом вирушає його мати-таксистка.

Уперше фільм демонструвався 4 липня 2019 року на секції «East of West» («На Схід від Заходу») 54-го Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах, де стрічка отримала Спеціальну премію журі;[1] загалом стрічку було представлено на понад 70 кінофестивалях світу.

Фільм вийшов в український кінопрокат 16 січня 2020 року. За сім тижнів у кінопрокаті касові збори склали більше 10 млн грн.

Посідає 20-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет[ред. | ред. код]

Режисер стрічки Антон Лукіч на 7-му Одеському міжнародному кінофестивалі (2016)

У XVI столітті торговець намагається продати католицьким монахам «молочний зуб Христа». Вони не вірять, що це справжня святиня, проте торговець пропонує почекати тиждень і обіцяє, що за цей час станеться диво.

Дія переноситься в сучасність, коли молодому звукорежисеру Вадиму Ротту виготовляють зубний протез. Ціна послуги виявляється зависокою і стоматолог переконує Вадима в необхідності поставити протез. Вадим фрилансер, він записує різні звуки, які потім продає. Шукаючи нову роботу, він дізнається про розробку відеогри «Ноєв ковчег», для якої потрібні звуки тварин. Канадець українського походження Джеймс Ткачук, який замовляє запис цих звуків, погоджується добре заплатити. Особливо його цікавить запис співу загадкового рахівського крижня або ж крижня метушливого. Також він вважає, що всі тварини повинні бути саме з України, бо канадські надто ситі та спокійні.

Вадим вивчає матеріали про загадкового птаха та дізнається, що його можна зустріти на озері Черемиш на кордоні України та Румунії, і для виконання завдання йому треба потрапити до забороненої зони на кордоні. Під час подорожі з Києва на Закарпаття у Вадима крадуть взуття. Прибувши в Ужгород, він випадково зустрічає свою матір Галину, яка працює там таксисткою. Вона — протилежність сина, жвава, впевнена та віруюча християнка. Галина дарує синові перстень, привезений з Ватикану, та відмовляє від подальшої подорожі в Канаду. Вадим проте твердо вирішив завершити справу.

Записуючи спів папуги, Вадим знайомиться з Вірою Іванівною, яка переконує хлопця до інтимної близькості, щоб ревнивий птах подав голос. Потім він записує голоси різних інших тварин. Мати вважає це марною справою і хоче, щоб син замість того одружився. Вадим натомість переконаний, що займається творчістю і потрібною (ще й рідкісною) справою.

На шляху до Черемишу Галина та Вадим спиняються в готелі. Мати намагається навчити сина «справжньому життю», для чого вдає інфаркт і вчить Вадима кермувати авто. Вадим розуміє, що мати самотня, але йому не вдається її підтримати. Галина лягає на дорогу, щоб її хтось переїхав, але потім повертається. В цей час її авто ламається, вона винить сина, що той зламав коробку передач. Мати й син миряться, Галина відпускає Вадима.

Біля кордону Вадим приєднується до групи підозрілих людей і їх затримують прикордонники. Провідник групи відкупляється і Вадим досягає шуканого озера, проте воно вже стало болотом. Намагаючись записати звуки, Вадим грузне в драговині. Його рятують прикордонники, що не вірять в розповідь про записування голосу крижня. Під час допиту йому вибивають зубний протез. Прикордонники пропонують видалити всі записи, інакше Вадима звинуватять у шпигунстві. Той погоджується стерти записи та повертається до Києва.

Галина знайомиться з іноземцем і переїжджає до Фландрії. На прохання матері Вадим відвідує церкву. З подарованого Галиною пуховика він витягає пір'їну — ймовірно рахівського крижня.

У ролях[ред. | ред. код]

Головні[ред. | ред. код]

Другорядні[ред. | ред. код]

Епізодичні[ред. | ред. код]

  • Максим Бурлака
  • Ганна Гарник
  • Тарас Гринчак
  • Дмитро Громов
  • Олексій Донченко
  • Зінаїда Єгорова
  • Горгій Зайчковський
  • Істан Розумний
  • Віталій Казнодій
  • Світлана Казнодій
  • Мирослав Качур
  • Андрій Кіршин
  • Микола Когут
  • Ірина Лукашова
  • Павло Мандзич
  • Богдан Маселко
  • Юрій Михно
  • Роланд Мішко
  • Віктор Назаров
  • Маргарита Плохотнік
  • Наталія Плохотнік
  • Ємерих Сабов
  • Ілля Самойленко
  • Вадим Слівчак
  • Тетяна Шавкова
  • Степан Шевтер
  • Віктор Шевченко
  • Марічка Штирбулова
  • Денис Шацький
  • Володимир Ющенко
  • Марія Антоневська
  • Іван Артьомов
  • Антон Бацук
  • Ольга Берест
  • Оксана Бесараб
  • Оксана Браун
  • Сергій Брожко
  • Володимир Вазач
  • Максим Вахомський
  • Наталія Ваш
  • Олександр Вітер
  • Ілля Власов
  • Владислава Власова
  • Анастасія Гавриленко
  • Валерія Гаврилова
  • Оксана Герасименко
  • Костянтин Герасим'юк
  • Юрій Гіпік
  • Анатолій Глінцов
  • Сесар Годвін
  • Олександр Головатенко
  • Єва Горлінська
  • Кетеліна Григор
  • Ігор Грицак
  • Вікторія Гудова
  • Вікторія Дем'яненко
  • Станіслав Дівенок
  • Наталія Діденко
  • Оксана Діденко
  • Катерина Дідяк
  • Павло Довгань-Левицький
  • Каяль Ель
  • Віктор Жигало
  • Наталія Звягінцева
  • Олена Іванілова
  • Анастасія Іванчо
  • Людмила Ізубенко
  • Марія Ільїна
  • Андрій Камінський
  • Олександр Каратай
  • Єлизавета Каскова
  • Надія Каюмова
  • Юрій Клим
  • Тарас Клименко
  • Анна Клочко
  • Юлія Княгницька
  • Олег Кокошинський
  • Анна Колочко
  • Софія Копаниця
  • Сергій Кройтор
  • Роман Крупач
  • Олег Кузьменко
  • Катерина Кучмійова
  • Вікторія Лапичак
  • Людмила Лебедєва
  • Яна Левченко
  • Анастасія Лісовенко
  • Сергій Локтєв
  • Вероніка Майкова
  • Ігор Матвіїшин
  • Анастасія Мацело
  • Олександр Микитенко
  • Валентина Міщенко
  • Лілія Мусаєва
  • Анастасія Мухіна
  • Оксана Мухіна
  • Антон Надольський
  • Наталія Напрасна
  • Георгій Ништа
  • Годвін Сесар Осіта
  • Кароліна Осман
  • Інна Павленко
  • Юрій Пелих
  • Олена Полячкова
  • Юлія Прокопенко
  • Олександр Ренков
  • Руслан Рибачук
  • Ольга Рошак
  • Анна Семенькович
  • Олена Сергеєва
  • Аліна Сердека
  • Дмитро Сирбул
  • Михайло Скрепник
  • Ірина Сокірко
  • Лариса Старченко
  • Дарина Степанюк
  • Анастасія Сутягіна
  • Роман Тімотін
  • Олеся Угбодага
  • Людмила Федотова
  • Євген Хмельницький
  • Світлана Хомич
  • Марина Царан
  • Володимир Чернявка
  • Михайло Черняков
  • Беата Черняшук
  • Раїса Чмельова
  • Олексій Чугаєв
  • Сергій Чугаєв
  • Лариса Чугаєва
  • Олена Чуприкова
  • Олександр Шапанов
  • Костянтин Шараєвський
  • Єгор Шараєвський
  • Галина Явиць
  • Олег Якименко
  • Геннадій Яковлєв
  • Ольга Ковальчук

Виробництво[ред. | ред. код]

Кошторис[ред. | ред. код]

У червні 2017 року кінопроєкт став одним із переможців Десятого пітчингу Державного агентства України з питань кіно. Експертна комісія з-поміж 289 робіт відібрала до другого туру Десятого пітчингу 163 кінопроєкти й серед них «Мої думки тихі».[2] Після презентаційних сесій другого туру пітчингу, який тривав п'ять днів з 19 до 23 червня 2017 року проєкт фільму «Мої думки тихі» отримав 42 бали й зумів стати одним з переможців пітчингу (загалом переможцями Десятого пітчингу Держкіно стали 78 стрічок)[3][4][5]. У грудні 2017 року Держкіно уклало державний контракт із компанією «Toy Cinema» на виробництво повнометражного фільму «Мої думки тихі»; фільм отримав державну фінансову підтримку розміром 8,9 млн грн із загального кошторису в ₴9,3 млн. грн.[6] Загальний кінцевий кошторис фільму задекларований виробниками до Держкіно трохи збільшився від початкових ₴9,3 млн. грн й склав ₴9,4 млн.[7]

У липні 2017 року фільм разом з кінопроєктом «Стоп-Земля» став переможцем пітчингу індустріальної секції на Одеському міжнародному кінофестивалі-2017 й отримав сертифікат на 60 тис. грн. на постпродакшн стрічки.[8] У травні 2018 року фільм переміг з-поміж п'яти проєктів на щорічному конкурсі кінопроєктів Boat Meeting у рамках Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» й отримав сертифікат на $10 тис. від компанії «Star Media» на постпродакшн стрічки.[9]

Фільмування[ред. | ред. код]

Робота над фільмом тривала майже три роки, два з них пішли на сценарій. Дистриб'ютором фільму стала компанія «Arthouse Traffic». Зйомки фільму почалися у березні 2018 року. Вони тривали 30 знімальних днів, але розтяглися на 2,5 місяці й проходили в Києві, Карпатах і на Закарпатті та в обласному центрі — Ужгороді[5]. Знімали, віднайшовши цікаву природу та неповторну фактуру на залізничному вокзалі, Проспекті Свободи, вулиці Довженка, околицях міста та по всій області[10]. Сім місяців тривав монтаж фільму, однак третину матеріалу режисером монтажу було безжалісно вирізано. Живий звук писали без дубляжу, безпосередньо з майданчика, намагаючись захопити справжні реакції акторів, паузи[11].

Скелет рахівського крижня, за звуками якого полював головний герой стрічки, було складено з скелету звичайної качки у Національному науково-природничому музеї. Цю роботу допоміг виконати доктор біологічних наук, науковий співробітник музею, палеоорнітолог Леонід Горобець. Насправді такого птаха в природі не існує[12].

Витрачали гроші на корекцію кольору та монтаж. 13 червня 2018 року закінчилися зйомки фільму та відразу розпочався період постпродакшну стрічки[9].

Фільм супроводжується тифлокоментуванням та адаптованими субтитрами[13].

Режисер фільму Антоніо Лукіч запропонував створити туристичний маршрут Закарпаттям за місцями знімання фільму:

Це буде пізнавально-розважальна туристична пригода, коли я буду розповідати про кіно. Уже на цей тур є близько 30 попередніх заявок. Є люди, які вже хочуть поїхати — залишити на Закарпатті свої гроші[14]

Музика[ред. | ред. код]

Найбільше коштів було витрачено на музику. За майже 10 тис. дол. авторами фільму були придбані права на пісню «Spice Girls» «Viva Forever». Найдорожчою статтею витрат пісня стала не випадково, адже головна героїня прагне жити як Вікторія Бекем, бо в неї закохана. Через це її пісню й визначили ключовою у стрічці[11]. Для цього жіночий склад камерного хору «Inspiratum» катедрального собору святого Олександра, який знаходиться у Києві на вулиці Костельній записали версію для фільму.

У фільмі використана музика американського андеграундного репера Ділана Росса. Її підібрав режисер Антоніо Лукіч, бо вона відповідає стилю похмурий сед бой клауд[джерело?]. Також цей різкий, зухвалий і трохи вульгарний реп відповідає нотам «рахівського крижня», дощечку з яким побачив у одному із залів Національного науково-природничого музею і переписав головний герой фільму Вадим. Ці ноти написав звукорежисер Дмитро Кравченко. Також музику цього репера грає на піаніно Вадим. Для цього у Ділана Росса придбали право на використання пісні «Galeforce Beach». Також пісня «Latitudes» цього ж автора лірично звучить в епізоді у Косино, під час безглуздого походу 25-річного хлопця з мамою на води.

«Я хотів знайти щось максимально невідповідне тій сільській реальності, куди відправляв свого дуже модного героя, — розповів режисер фільму Антоніо Лукіч. — Ця музика була чимось внутрішнім, із чим він з'являвся у селах і на фермах, вона додавала недоладності і немонтажності нашого героя зі свинями і баранами. Ділан Росс — ідеально полярний голос того, що могло би з'явитися на Закарпатті. Це музика нашого головного героя. Ну і ми самі, поки розкадровували фільм, дуже багато слухали Ділана, він класний»[15].

Також у фільмі використано інші пісні. Зокрема, українського звукорежисера і композитора Дмитра Кравченка «Мелодія будильника», німецького виконавця Volt Age «Volt's Theme», Сестрички Віки (Врадій) «То моє море», американського композитора M.O.O.N «Dust», американського дарквейвера Sam Kuzel «William Alone», а також венесуельського автора Voyager «Orion Arm». Під першу з них Вадим прокидається, друга — це своєрідний місток, що пов'язав головного героя з біблійним із гри «Неоновий Ной»[15]. Саме для неї й записує Вадим звуки тварин.

Реліз[ред. | ред. код]

Уперше фільм демонструвався 4 липня 2019 року на секції «East of West» («На Схід від Заходу») 54-го Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах. Там фільм «Мої думки тихі» отримав Спеціальну премію журі[1][16].

В Україні кінофестивальна прем'єра стрічки відбулася під час Одеського міжнародного кінофестивалю у липні 2019 року, де робота Антоніо Лукіча отримала приз глядацьких симпатій, премію FIPRESCI за найкращий український фільм, премію за найкращу акторську роботу (Ірма Вітовська-Ванца) та спеціальну згадку журі (Андрій Лідаговський)[17].

Спочатку фільм мав вийти в український кінопрокат 2 січня 2020 року[17]. Згодом прокат стрічки в Україні перенесли на 16 січня 2020 року[18][19]. Дистриб'ютор зробив повторний реліз стрічки 5 березні 2020 року в Україні з нагоди Міжнародного жіночого дня[20][21].

З 27 лютого по 4 березня 2020 року фільм демонструвався в білоруських кінотеатрах українською мовою. Це було вперше в історії. Також він став першим за багато років українським фільмом, що вийшов у прокат у Білорусі. Перед першою демонстрацією фільму в кінотеатрі «Піонер» із вступною промовою виступив посол України в Білорусі Ігор Кизим[22].

У березні 2020 року власник всіх прав на фільм в Україні Arthouse Traffic повідомили, що з 25 березня 2020 року стрічка стала доступною в Україні на VOD-платформі oll.tv/uk/[23][24][25]. Стрічка демонструвалися 27 березня 2021 року на відкритті кінопрограми фестивалю української культури «Українська весна» в Брюсселі. Фільм представили його режисер Антоніо Лукич та головні герої Ірма Вітовська і Андрій Лідаговський. До програми фестивалю увійшло ще чотири українські фільми[26].

У квітні 2020 року фільм «Мої думки тихі» (англ. «My Thoughts Are Silent») також став доступний з оригінальною україномовною аудіодоріжкою та російськомовними субтитрами в багатьох країнах Північної Америки, Європи, Африки та Азії[27] на VOD-платформі Takflix[28].

У липні 2020 року Державне агентство з питань кіно України анонсувало вихід фільму восени на європейській стрімінговій платформі HBO Europe HBO Europe. Навесні було підписано контракт міжнародного сейлз-агента Reason8 Films (Велика Британія). До липня тривала передача всіх матеріалів стрічки згідно з міжнародними стандартами компанії HBO[29].

23 жовтня 2020 року фільм показувався у Гельсінкі в ході Українських кіноднів, організованих товариством українців у Фінляндії та Незалежними культурними ініціативами у партнерстві з Державним агентством України з питань кіно, Посольством України у Фінляндській Республіці та Arts Promotion Center Finland. Глядачі могли переглянути його двічі в найбільшому залі мережевого кінотеатру Cinamon Tripla[30].

Касові збори[ред. | ред. код]

Фільм вийшов в український прокат на 91 екрані й за перший тиждень з 16 по 22 січня 2020 року його переглянули 29,0 тис. глядачів, а збори склали майже 2,8 млн грн.[31] На другий тиждень стрічку вже демонстрували лише на 74 екранах й наприкінці другого тижня загальна кількість переглядів фільму в кіно склала 52,3 тис. глядачів, а загальні збори — 5,0 млн грн[32][33]. За перші п'ять тижнів стрічка зібрала вже ₴9,4 млн[34].

Всього стрічка протрималася в українському прокаті 7 тижнів й її переглянули 108 тис. глядачів а загальні збори склали ₴10,0 млн грн (~$400 тис.)[35][36][37][38]

Рецензії кінокритиків[ред. | ред. код]

Фільм отримав змішані відгуки від українських кінокритиків[39][40][41][42]. Так Євген Морі (з телеканалу Suspilne TV) схвально відгукнувся про стрічку й визначив фільм як історію, «яка могла статися з кожним, тому кожен знайде у ній щось знайоме». Морі також відзначив «Мої думки тихі» як рідкісний приклад української комедії, де присутній єдиний наскрізний сюжет[41]. Юрій Поворознюк (з видання Vertigo) також відзначив цілісний сюжет стрічки, зазначивши, що фільм створює цілісну картинку й не страждає від надмірної перевантаженості зоровими елементами[42]. Аліна Ольхович (з видання tochka.net) звернула увагу на гумор фільму, який вдало поєднав комічність та трагізм[39]. Олександра Чернова (з телеканалу Hromadske) підкреслила вдале використання закарпатського акценту української мови акторами фільму та звернула увагу на те, що герої у фільмі не говорять чистою українською мовою, натомість послуговуються «суржиком, як звичайні люди, а не якісь роботи з акторського факультету»[40].

Водночас Поворознюк вважає вадою скетчевість деяких сцен, які часом аж надто хочуть перетягнути до себе увагу, вибиваючись із загального наративу[42].

Режисер Олег Сенцов звернув увагу на деякі слабкі моменти кінофільму:

Не можу пригадати інших вдалих українських комедій: веселих і не тупих. Цей фільм, незважаючи на деякі проблеми в драматургії та підрозваленості, дуже чистий і чесний[43].

Кінооглядач PRM.UA Ігор Кромф вважає, що «„Мої тихі думки“ — це перша комедія, яка позбавлена телевізійного жлобства»[44].

На думку Костянтина Рильова успіх кінокартини залежить, перш за все, від режисера Антоніо Лукіча, який «працює на межі абсурду, але не перетинає її, коли те, що відбувається на екрані, стало б виглядати неприродно…» Окрім цього, фільм підсилює створені типажі, надаючи фільму новий емоційний імпульс, що змушує дивитися далі, навіть якщо сюжет починає просідати. При цьому вся сміховинна круговерть безглуздих ситуацій густо присипана гіркими висновками і сентенціями, як, наприклад, репліка героїні Ірми Вітовської, адресована своєму чаду: «Коли ти почнеш жити нормальним життям!? Але я можу тобі показати лише ненормальне життя. Ти подивися на нього — і зроби навпаки»[45].

Режисер Михайло Іллєнко звернув увагу, що у фільмі є герой:

Це не випадковість, ми чимало зробили для того, щоб там був герой, просто як статус. Я дуже радий, що особливо останнім часом герой пішов на екрани. Можемо згадувати останні фільми. Можливо, це дивний герой, як-от у «Думки мої тихі»… Але, герой з'являтися почав. Вони різні, але їх об'єднує те, що черги ростуть![46]

Адже, Юрій Шевчук, директор-засновник Українського кіноклубу Колумбійського університету в Нью-Йорку (США) прогнозує, що на фільм чекає швидке забуття. Але він називає його найновішим, часто направду проривним українським фільмом[47].

Варвара Вайс звертає увагу на підбір музики у фільмі та, зокрема, «Viva Forever» у фіналі. На її думку, гра акторів «проста і водночас прекрасна, які, як здається, зіграли самі себе. Нічого зайвого, жодних затягнутих діалогів і незрозумілих трансформацій персонажів». Не дивлячись на абсурдність деяких ситуацій у фільмі, вони анітрохи його не псують[48].

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Список нагород та номінацій[49]
Кінофестиваль/Кінопремія Рік Категорія Номінант(и) Результат Дж
Міжнародний кінофестиваль у Санта-Моніці (США) 2021 найкращий міжнародний ігровий фільм Мої думки тихі Перемога [21][50]
Національна кінопремія України «Золота дзиґа» 2020 за найкращий фільм Антоніо Лукіч Перемога [51][52]
за найкращий сценарій Антоніо Лукіч та Валерія Кальченко Перемога
найкращій акторці у головній ролі Ірма Вітовська Перемога
Премія «Відкриття року» Антоніо Лукіч Перемога
Кінофестиваль «Raindance»[en] (Велика Британія) 2020 Discovery Award (найкращий режисерський дебют) Мої думки тихі Перемога [53]
Кінофестиваль «Лістапад» (Білорусь) 2019 конкурс «Молодість на марші» у номінації «За креативне дослідження нових шляхів, щоби розповісти про свою країну» Мої думки тихі спеціальна згадка [22][54]
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах 2019 Спеціальна премія журі секції «На Схід від Заходу» Мої думки тихі Перемога [16]
10-й Одеський міжнародний кінофестиваль 2019 Найкращий український фільм Мої думки тихі Номінація [55]
Найкраща акторська робота в національному конкурсі Ірма Вітовська-Ванца Перемога
Приз глядацьких симпатій у національному конкурсі Мої думки тихі Перемога
Диплом FIPRESCI за Найкращий український фільм Мої думки тихі Перемога
Спеціальна згадка журі Андрій Лідаговський
Національна премія кінокритиків «Кіноколо» 24.10.2019 Відкриття року Мої думки тихі Перемога
Найкраща акторка Ірма Вітовська-Ванца Перемога
Найкращий повнометражний ігровий фільм Мої думки тихі Номінація
Найкращий режисер Антоніо Лукіч Номінація
Найкращий актор Андрій Лідаговський Номінація

Джерела та примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Мої думки тихі» голосно прозвучали в Карлових Варах. dergkino.gov.ua. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  2. Перелік кінопроектів, допущених до участі у другому етапі конкурсного відбору. sinua.dergkino.gov.ua. 2017
  3. Держкіно оголосило переможців Десятого пітчингу. ДМ, 30 червня 2017
  4. Оголошено результати Десятого конкурсного відбору кінопроектів. Держкіно, 30/06/2017
  5. а б Сьогодні Lifestyle. "Мої думки тихі": представлено офіційний трейлер комедії з Ірмою Вітовською. www.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 грудня 2019. Процитовано 29 листопада 2019. 
  6. Укладено державний контракт на виробництво повнометражного фільму «Мої думки тихі». ДМ, 10 Грудня 2017
  7. Мої думки тихі. usfa.gov.ua. 2020
  8. У пітчингу ОМКФ перемогли два проекти. Детектор Медіа (ua). 21 липня 2017. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 26 лютого 2021. 
  9. а б Детектор Медіа. У пітчингу Boat Meeting переміг український проект «Мої думки тихі». detector.media (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 29 травня 2018. 
  10. Січневі кінопрем’єри: глядацький успіх та дуже різне кіно. Детектор медіа (ua). 4 лютого 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  11. а б Антоніо Лукіч: «Мої думки тихі» — авторське кіно про самореалізацію, покоління і невиказані слова. varosh (ua). 7 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  12. Палеоорнітологів у світі не більше сотні. Один з них — Леонід Горобець. Він вивчає рештки доісторичних птахів, пише блог про науку і зібрав рахівського крижня для фільму «Мої думки тихі» — ось його історія. babel.ua (ua). 1 липня 2020. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021. 
  13. У кіно з мамою. zaxid.net (ua). 16 січня 2020. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  14. Режисер Антоніо Лукіч створить туристичний маршрут Закарпаттям за фільмом "Мої думки тихі". Суспільне. Новини (ua). 7 листопада 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  15. а б Усе почалося з музики: режисер комедії «Мої думки тихі» розповідає про саундтрек. comma.com.ua (ua). 22 січня 2020. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021. 
  16. а б The-village. Український фільм «Мої думки тихі» отримав нагороду на кінофестивалі у Карлових Варах. www.the-village.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 7 липня 2019. 
  17. а б Укрінформ. Комедія "Мої думки тихі" вийде у прокат на новорічні свята. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 28 жовтня 2019. 
  18. Радіо Свобода. Найочікуваніші українські фільми 2020 року. www.radiosvoboda.org (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 2019-13-31. 
  19. Антоніо Лукіч: «Зняти кіно, яке б мало успіх на фестивалях — не найважча робота». Moviegram (укр.). 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  20. Стрічка «Мої думки тихі» повертається до кінотеатрів [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.]. mbr.com.ua, 28 лютого 2020
  21. а б Ольга Робейко (22 січня 2021). Український фільм "Мої думки тихі" отримав нагороду на фестивалі у США. УНІАН (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  22. а б Укрінформ (28 лютого 2020). У Білорусі вперше за довгий час вийшов у прокат український фільм. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  23. Онлайн прем'єра комедії «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча — з 25 березня на OLL.TV. arthousetraffic.com/ua/, 25 березня 2020
  24. Онлайн прем'єра комедії «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча — з 25 березня. cinema.in.ua, 25 березня 2020
  25. Мої думки тихі (2019), oll.tv/uk/, 25 березня 2020
  26. Стрічки "Мої думки тихі", "Черкаси" і "Додому" повезуть на кінофестиваль у Брюсселі. УНІАН (укр.). 5 березня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  27. повний список країн де стрічка НЕ доступна на платформі Takflix: Україна, Польща, Румунія, Болгарія, Чехія, Словаччина, Словенія, Македонія, Чорногорія, Хорватія, Албанія, Боснія і Герцеґовина, Сербія, Угорщина, Китай, Японія, Тайвань (перелік доступності та недоступності є на Facbook сторінці Takflix)
  28. Мої думки тихі (2019), Takflix, травень 2020
  29. Радіо Свобода (14 липня 2020). Український фільм «Мої думки тихі» вийде на HBO Europe — Держкіно. www.radiosvoboda.org (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  30. Радіо Свобода (14 липня 2020). В Гельсінкі з успіхом пройшли Українські кінодні (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  31. Бокс-офіс України № 3 (2020). Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12 вересня 2021. 
  32. Бокс-офіс України № 4 (2020). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 2 лютого 2020. 
  33. Фільм «Мої думки тихі» зібрав 5 млн грн за два тижні прокату. detector.media. Детектор Медіа. 28 січня 2020. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  34. Бокс-офіс України № 8 (2020). kino-teatr.ua/uk/, 25 лютого 2020
  35. Бокс-офіс України № 10 (2020). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  36. Бокс-офіс України: підсумки трьох кварталів 2020 року. mbr.com.u. Media Bisiness Reports. 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  37. Ukrainian Box Office (Weekend 10: March 5-8, 2020 ). boxofficemojo.com. 2020 (англ.)
  38. Мої думки тихі [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.]. dzygamdb.com. 2020
  39. а б Аліна Ольхович (15 січня 2020). "Мої думки тихі": український фільм, який змусить тебе сміятися до сліз і зателефонувати мамі - afisha.tochka.net. afisha.tochka.net. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  40. а б Олександра Чернова (20 січня 2020). Нешаблонна комедія з людським обличчям: суб'єктивна рецензія на фільм «Мої думки тихі» від hromadske. hromadske.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020. 
  41. а б Євген Морі (17 січня 2020). Пояснюємо, чому ви маєте піти на фільм Антоніо Лукіча "Мої думки тихі". suspilne.media. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  42. а б в Юрій Поворознюк (16 січня 2020). У пошуках втраченого крижня. Рецензія на фільм «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. vertigo.com.ua. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  43. Анастасія Саковська (17 січня 2020). Смішно, бо про життя. Чому варто переглянути «Мої думки тихі»?. hromadske.ua. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  44. В пошуках співочої качки: рецензія на фільм "Мої думки тихі ". Прямий (ua). 23 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 16 березня 2020. 
  45. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою глядач сміється не вказано текст
  46. Михайло Іллєнко про українське кіно: Головне, щоб знову не було павзи. KINO-КОЛО (ua). 13 лютого 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021. 
  47. Загадкова неприступність українського кіна. KINO-КОЛО (ua). 9 травня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021. 
  48. "Мої думки тихі": рецензія на нашумілу українську комедію Антоніо Лукіча. УНІАН (ua). 24 січня 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  49. Нагороди та номінації фільму Мої думки тихі на сайті IMDb (англ.)
  50. Юлія Михайлова (21 січня 2021). Наш фільм показали в Лос-Анджелесі, – Ірма Вітовська розповіла про успіх "Мої думки тихі". 24. Кіно (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  51. Радіо Свобода (3 травня 2020). Золота Дзиґа 2020: стали відомі переможці «українського Оскара» (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  52. https://wz.lviv.ua/article/411847-ukrainskyi-oskar-otrymav-film-moi-dumky-tykhi [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.] Український «Оскар» отримав фільм «Мої думки тихі» wz.lviv.ua 04.05.2020
  53. Raindance (6 листопада 2020). Award Winners — 28th Raindance Film Festival. Raindance (en-GB). Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020. 
  54. naviny.by (26 лютого 2020). В минский прокат выходит украинский фильм «Мои мысли тихие». www.naviny.by (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  55. Переможці Одеського міжнародного кінофестивалю. Офіційний сайт ОМКФ. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 17.01.2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Мої думки тихі — офіційний український трейлер, 2019