Музей керамічної плитки та сантехніки — Вікіпедія

Музей керамічної плитки та сантехніки
49°57′58″ пн. ш. 36°19′24″ сх. д. / 49.96634189138739401° пн. ш. 36.32355052062711565° сх. д. / 49.96634189138739401; 36.32355052062711565Координати: 49°57′58″ пн. ш. 36°19′24″ сх. д. / 49.96634189138739401° пн. ш. 36.32355052062711565° сх. д. / 49.96634189138739401; 36.32355052062711565
Тип музей
Країна  Україна
Розташування Україна Україна: Харків
Адреса Проспект Героїв Харкова 257а
Засновано 2003
Відкрито 23 серпня 2003 року
Фонд бл. 1000 експонатів
Директор Проскура Софія Іванівна
Музей керамічної плитки та сантехніки. Карта розташування: Україна
Музей керамічної плитки та сантехніки
Музей керамічної плитки та сантехніки (Україна)
Мапа

Музей керамічної плитки та сантехніки — музей присвячений керамічним виробам і сантехніки та їх історії. Розташований у місті Харків, Харківської області, на Героїв Харкова 257а. Відкритий 23 серпня 2003 року.

Історія[ред. | ред. код]

Заснований 23 серпня 2003 року на честь 60-річчя визволення Харкова від нацистської окупації. Наповнення колекції відбувалось за принципом збереження того, що викидалось на смітник під час перебудування будинків чи кімнат. Частина збереженого приноситься самими відвідувачами. Поява у липні 2005 року кахельної печі заводу Василя Петрова супроводжувалась скандалом серед суспільства, де музей зайняв позицію збереження експонату, а частина громадськості — недопущення демонтування старої печі пам'ятки з садиби Щербиніних. Софія Проскура заявила на цю ситуацію так:

Напівзруйноване приміщення, в якому вони зберігаються, призведе до того — вже призвело, — що від цієї печі кахельною залишилася десь половина, 50%, а з цих 50-ти відсотків дев'яносто відсотків напівзруйновані кахлі — вони вже втратили і блиск, і зовнішній вигляд. І якщо ще залишити на два-три місяці в такому стані цю продукцію, кахлі перетворяться у купу щебеню, у купу глини, більше від цього нічого не залишиться[1]
Оригінальний текст (рос.)
Полуразрушенное помещение, в котором они сохраняются, приведет к тому — уже привело, — что от этой печи изразцовой осталась где-то половина, 50 %, а из этих 50-ти процентов девяносто процентов полуразрушенные изразцы — они уже потеряли и блеск, и внешний вид. И если еще оставить на два-три месяца в таком состоянии эту продукцию, изразцы превратятся в кучу щебенки, в кучу глины, больше от этого ничего не останется

Експонати[ред. | ред. код]

Фонд експонатів налічує більше 1000 експонатів. Основа експонатів — плитка. Більша частина керамічних плиток є від Товариства барона Бергенгейма[2]. Збережені також зразки плитки промислового мистецтва Василя Кричевського[3]. У зберіганні наявна цегла, італійські та іспанські декоративні фрізи — ХХ століття, із застосуванням ручної праці, плінфа майстра Макоступа зі сколотим кутом, сантехніка і фаянс. Дві кахельні печі ХІХ століття в натуральну величину. Перша — 1894 року Могилівської губернії. Друга — 1840 року заводу Петрова, Харкова[2].

Контакти[ред. | ред. код]

Адреса: 61091 проспект Героїв Харкова, 257а, Харків, Харківська область, Україна
Керівник: Проскура Софія Іванівна

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Из дома помещиков Щербининых вывезены уникальные изразцы середины XIX века. 2005. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 17 грудня 2016.
  2. а б 4ornobile (2013). МАНДРИ. Харків. Музей керамічної плитки та сантехніки. Нотатки українського москаля. Архів оригіналу за 2 січня 2017. Процитовано 17 грудня 2016.
  3. Кричевський, 2016, с. 292.

Джерела та література[ред. | ред. код]