French
DeutschМузей образотворчих мистецтв імені Олександра Білого — Вікіпедія
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2021) |
 | Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (січень 2021) |
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (січень 2021) |
 | Ця стаття має виражений рекламний характер. (січень 2021) |
Музей образотворчих мистецтв ім. О.Білого  | |
|---|---|
 | |
| 46°18′12″ пн. ш. 30°39′46″ сх. д. / 46.30355700002777297° пн. ш. 30.66290600002777822° сх. д.Координати: 46°18′12″ пн. ш. 30°39′46″ сх. д. / 46.30355700002777297° пн. ш. 30.66290600002777822° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |  Україна |
| Адреса | вул.Паркова, 8 м.Чорноморськ, Одеська область, Україна, 68001 |
| Засновник | Олександр Мойсейович Білий |
| Відкрито | 25 серпня 1978 року |
| Директор | 2020- Панасюк Олена Анатоліївна |
| Сайт | facebook.com/museumbilogo |
  Музей образотворчих мистецтв імені Олександра Білого (Україна) | |
 | |
 Музей образотворчих мистецтв імені Олександра Білого у Вікісховищі | |
| Текст вилучений зі статті через підозру в порушенні авторських прав |
|---|
 Текст, що раніше перебував на цій сторінці, запідозрено в порушенні авторських прав на текст із таких джерел: Дата, коли було знайдено порушення: 6 лютого 2021. Тому, хто повісив цей шаблон: На сторінку обговорення користувача, який розмістив цю статтю, варто додати повідомлення |
|
Не редагуйте статтю зараз, навіть якщо ви збираєтеся її переписати. Дотримуйтесь вказівок нижче.
У випадку, якщо новий текст написано не буде, цю статтю буде вилучено через тиждень після появи цього попередження (детальніше див. документацію шаблону). Вихідний текст цієї статті з можливим порушенням копірайту можна знайти в історії змін. Зверніть увагу, що розміщення у Вікіпедії матеріалів, автор яких не надав явного дозволу на їхнє використання відповідно до ліцензії GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах, може бути порушенням законів про авторське право. Користувачів, які додають до Вікіпедії такі матеріали, може бути тимчасово позбавлено права редагувати статті. Попри все, ми завжди раді вашим оригінальним статтям. Дякуємо. Цю сторінку внесено до категорії Вікіпедія:Можливе порушення авторських прав. |
Колекція музею[ред. | ред. код]
У вестибюлі музею також знаходяться три великих панно всесвітньо відомої нині української художниці Оксани Мась, подаровані авторкою. Оксана Мась народилася в місті Чорноморськ та була вихованкою і випускницею місцевої художньої школи.
Експозиція розташована в трьох невеликих залах, що підкреслює камерність і елітарність виставлених експонатів. Зібрання не претендує на повноту характеристики найголовніших періодів розвитку, але воно відзначається високим художнім рівнем завдяки наявності цілого ряду творів видатних майстрів різних заводів і періодів.
Порцеляна XVIII ст. представлена виробами Імператорського порцелянового заводу, а також приватними заводами Гарднера, Ю.Чарторийського в Корці на Волині.
Рання порцеляна, як правило, мало розписана, тільки букет квітів і невеликі гілочки, зі смаком розкидані по всій поверхні. Це час захоплення новим матеріалом, який відзначається витонченим, трохи холоднуватим білим кольором, вироби з якого відразу стали прикрасою інтер'єру багатих особняків.
На заводі Гарднера з 1783 по 1785 роки на замовлення Катерини ІІ виготовляли чотири орденських сервізи для прийомів при дворі кавалерів цих орденів. Вміле використання розпису сервізів підвищує їх художню вартість. У нашому зібранні є предмети сервізів Володимира і Олександра Невського, які подаровані Ермітажем з приводу відкриття музею в Іллічівську (Чорноморську). Є також унікальні експонати, які призначені для особистих підношень імператрицею Катериною ІІ. Це чашка з блюдцем, розписані в стилі арабески.
В останньому десятиріччі XVIII ст. смаки змінилися. Порцеляну почали густо вкривати золотом. Проте витонченість і високий художній рівень залишалися обов'язковими критеріями для усіх виробів аж до ХХ століття.
Більша частина колекції порцеляни відноситься до ХІХ ст. і включає твори таких великих ведучих підприємств, як заводи Гарднера, Попова, Батеніна, Корнілова, Міклашевського, Києво-Межигірської фаянсової фабрики, «Товариства М. С. Кузнєцова», а також більш дрібних приватних заводів, які існували в районі Гжелі.
Перша половина ХІХ ст., особливо після перемоги над Наполеоном, відзначається значним підйомом і розквітом культури Російської імперії. Порцелянові заводи в умовах жорсткої конкуренції досягають найвищого рівня в декоруванні порцеляно-фаянсових виробів. Найцінніше полягає в тому, що великі заводи — Імператорський фарфоровий завод, заводи Гарднера, Попова, Батеніна — мали свою яскраву індивідуальність, не повторюючи один одного, а лише дотримуючись загальноприйнятого напрямку. Малі заводи Гжелі намагалися наслідувати великі. Проте, запозичуючи форми та ідеї декору, вони створювали свою, дещо спрощену і примітивну, але дуже зрозумілу й улюблену споживачем порцелянову продукцію.
Гордість музею цього періоду складають декоративні тарілки Імператорського фарфорового заводу з краєвидами, портретами, жанровими сценами видатних російських і західноєвропейських художників, талановито скопійованих художниками порцеляни.
Чисельні сувенірні вироби великих і малих заводів, що відрізняються витонченим смаком, нарядністю, пишністю, претензією на багатство і розкіш. Особливо гарні сувенірні чашки Гарднера, вироби Батеніна, розраховані на багатий купецький смак, і незрівняні в безпосередності декору посудні і скульптурні вироби Гжелі. Завод Міклашевського (село Волокитино, Україна) з виробами у стилі другого рококо і наслідуванням мейсенській і французькій порцеляні взагалі стоїть окремо.
В другій половині ХІХ ст. намітився спад у виробництві художньої порцеляни. Проте до кінця століття створена порцелянова монополія «Товариство М. С. Кузнєцова» змогла так організувати справу, що внутрішній ринок було повністю насичено виробами різноманітного смаку, до того ж приймалися й приватні замовлення.
В зібранні музею останні десятиріччя ХІХ ст. більш повно представлені професійно підібраною порцеляновою пластикою заводів Гарднера і Попова. Це так звана «передвижницька» скульптура, яка за своїми концепціями і художніми принципами наближається до мистецтва російських художників-передвижників. В цих порцелянових композиціях знайшло яскраве неприкрашене відтворення життя селянства пореформованої Російської імперії. Воно різноманітне за сюжетами і прогресивне за змістом.
Вітчизняну порцеляну кінця ХІХ-початку ХХ ст. неможливо характеризувати як цілісне явище. Продукція «Товариства М. С. Кузнєцова» в музейному зібранні різноманітна за стильовим та художнім оформленням. Пишність та яскравість великих сервізних форм зживається з витонченим смаком в декорі кавового сервізу, скульптурною продукцією у вигляді шкатулок, коробок, сільниць і т. ін.
У становленні порцелянового виробництва в Україні основна роль належить заводу Міклашевського і заводу в Баранівці на Житомирщині.
Меблі завжди були органічно пов'язані з архітектурою і інтер'єром відповідних історичних періодів. Їх навіть називають «малою архітектурою». Меблі в залах музею оживлюють урочисту тишу і привносять більш сильне відчуття часу.
Радянський період в зібранні музею відкриває так звана агітаційна порцеляна. Ідея агітації на порцеляні запозичена у французької революції, але в Росії, завдяки участі найталановитіших і досвідчених художників, таких як С.Чехонін, Р.Вільде, А.Щекотихіна-Потоцька, Н.Альтман та інші, декор агітаційної порцеляни став оригінальним високохудожнім явищем. Ця порцеляна викликала великий інтерес і зразу осідала в музейних зібраннях, а також великих і малих колекціях прихильників прекрасного.
Через обставини, що склалися, порцеляна останньої третини ХХ ст. в Чорноморському музеї представлена, в основному, авторськими виставковими творами кращих художників і скульпторів порцеляни України. Дуже різноманітна колекція порцеляни ведучого підприємства — Коростенського заводу. Роботи подружжя В. і М.Трегубових, Н. і М.Пилипчуків та інших постійно перебувають в експозиції. В музейному зібранні знаходиться велика колекція художньої кераміки, в тому числі, абашівська іграшка, васильківська, косівська, опішнянська кераміка, твори талановитого художника Ю. М. Горбачова. Ці роботи, виконані на високому професійному рівні, стверджують ідеали добра, краси і гармонії.
Чорноморський музей образотворчих мистецтв ім. О.Білого є культурним центром міста. У концертно-виставковій залі музею експонуються виставки відомих зарубіжних і українських художників. Серед них твори француженки С.Саварі, німецького художника Диннеса, Оксани Мась. У 2020 році музей мав велику честь приймати виставку славетного Івана Степановича Марчука, котра стала подією не тільки для міста, але й для всього південного регіону.
Посилання[ред. | ред. код]
- Про Музей образотворчих мистецтв ім. О.Білого [Архівовано 15 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Музей образотворчих мистецтв ім. О.Білого, м.Чорноморськ
-
-
-
-
