French
DeutschНаціональний музей природознавства (Париж) — Вікіпедія
Національний музей природознавства  | |
|---|---|
| фр. Muséum national d'histoire naturelle | |
 | |
| 48°50′32″ пн. ш. 2°21′22″ сх. д. / 48.84222222224999399° пн. ш. 2.356111111139° сх. д.Координати: 48°50′32″ пн. ш. 2°21′22″ сх. д. / 48.84222222224999399° пн. ш. 2.356111111139° сх. д. | |
| Тип | національний музей природничої історії природоохоронна організація[d] навчальний заклад і ботанічний сад |
| Склад | Палеонтологічний музей і Галерея мінералогії та геології |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Розташування | Париж |
| Адреса | rue Cuvierd (57) |
| Засновано | 1793 |
| Відкрито | 10 червня 1793 |
| Відвідувачі | 1 900 000 осіб (невідомо) |
| Сайт | mnhn.fr |
  Національний музей природознавства (Париж) (Франція) | |
 | |
 Національний музей природознавства у Вікісховищі | |
Національний музей природознавства (фр. Muséum national d'histoire naturelle) заснований в Парижі 10 червня 1793 року за декретом Національного конвенту.
Історія музею[ред. | ред. код]
Офіційно заснований 10 червня 1793 року рішенням Національного конвенту. Проте музей фактично успадкував матеріальну базу й фонди Королівського саду лікарських рослин, що був заснований в 1635 році за Людовика XIII.
На 2009—2012 роки передбачена велика програма оновлення музею, фінансування якої становить близько 280 мільйонів євро.
Структура музею[ред. | ред. код]
Музей об'єднує такі установи:
- В Парижі:
- Сад рослин або Зоосад
- Венсенський зоопарк
- Музей людини (Париж)
- Велика галерея еволюції (Париж)
- Галерея мінералогії та геології
- Палеонтологічний музей (Париж)
- Невеликий зоопарк в Саду рослин.
- Поза Парижем:
- Дендрарій Шеврелу (Chèvreloup, Rocquencourt)
- Зоопарк у Клер (Clères)
- Морська біологічна станція в Конкарно (Concarneau)
- Зоопарк в От-Туш (Haute-Touche, Obterre)
- Музей у Пато (Pataud, Eyzies)
- Альпійський ботанічний сад Жайзінії (La Jaÿsinia, Samoëns)
- Екзотичний ботанічний сад Валь-Раме (Val Rameh, Menton)
- Екологічна лабораторія в Брюнуа (Brunoy).
Музей налічує 1850 співробітників, з них близько 500 – дослідники та науковці.
Література[ред. | ред. код]
- Claude Blanckaert, Claudine Cohen, Pietro Corsi et Jean-Louis Fischer (dir.), Le Muséum au premier siècle de son histoire : [actes du colloque de Paris, juin 1993, centre Alexandere Koyré], Éd. du MNHN, coll. «Archives», Paris, 1997. 687 p. (ISBN 2-85653-516-X).
- Philippe Jaussaud, Édouard-Raoul Brygoo, Du Jardin au Muséum en 516 biographies, Publications scientifiques du MNHN, coll. «Archives», Paris, 2004. 630 p. (ISBN 2-85653-565-8).
- Yves Laissus, Le Muséum national d'histoire naturelle, Gallimard, coll. «Découvertes», Paris, 1995 ; [nouv. éd.]. 2003, 128 p. (ISBN 2-07-053323-9).
- Philippe Morat (dir.), L'Herbier du monde. Cinq siècles d'aventures et de passions botaniques au Muséum d'histoire naturelle, Les Arènes, 2004 (ISBN 2-912485-71-1).
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт музею
- Віртуальна галерея мінералогії
- Papiers de Charles Rohault de Fleury architecte du Muséum conservés aux Archives nationales — документи з Національних архівів
|
| |||||||||||||||||||||||||
