Муравйов-Апостол Сергій Іванович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Муравйов-Апостол.
Муравйов-Апостол Сергій Іванович
Народився 9 жовтня 1796(1796-10-09)[4][5]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2][3]
Помер 25 липня 1826(1826-07-25)[1][2][3] (29 років)
Петропавлівська фортеця, Санкт-Петербург, Російська імперія[3] або Санкт-Петербург, Російська імперія[6]
·повішення[3]
Країна  Російська імперія
Діяльність військовослужбовець, політик, офіцер
Знання мов російська[6]
Учасник Бородінська битва і Повстання декабристів
Членство Союз спасіння і Союз благоденства
Військове звання підполковник
Рід Рід Муравйовихd
Батько Муравйов-Апостол Іван Матвійович
Мати Anna Muravyova-Apostold
Брати, сестри Муравйов-Апостол Іполіт Іванович і Муравйов-Апостол Матвій Іванович

Сергій Іванович Муравйов-Апостол (нар. 1796, Санкт-Петербург, Російська імперія — страчений 25 липня 1826, Санкт-Петербург, Російська імперія) — один з лідерів повстання декабристів. Підполковник Чернігівського полку. Керівник повстання Чернігівського полку. Син Муравйова-Апостола Івана Матвійовича, брат Муравйова-Апостола Матвія Івановича та Іполита Івановича Муравйова-Апостола. Нащадок (по лінії матері батька) Данила Петровича Апостола, українського гетьмана (1727—1734 роки).

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство провів у Гамбурзі. Потім виховувався в приватному пансіоні в Парижі. Військову службу розпочав 1810 року. Учасник Вітчизняної війни 1812 року і закордонних походів 1813—1814 років.

У 1817—1820 роках гвардійський офіцер Сергій Муравйов-Апостол служив у знаменитому Семенівському полку (єдиному в тодішній імперській армії, де не практикувалися — не те що були заборонені юридично, але їх вживання вважалося морально ганебним — тілесні покарання).[7] За «лібералізм» щодо солдатів його звільнили з гвардії й відправили служити в діючу армію в частини Полтавського піхотного полку, згодом (1822 року) переведений у Чернігівський 29-й піхотний полк командиром 2-го батальйону.

Масон, член і обрядоначальник (з 1817 року) ложі «Трьох доброчинностей» (вийшов з ложі 1818 року). Один із організаторів Союзу спасіння і Союзу благоденства. Член Південного товариства (один із директорів, голова Васильківської управи). Прийнятий у Південне товариство декабристів Пестелем у 1822 році.[8] У співпраці з М. П. Бестужевим-Рюміним склав революційну прокламацію «Православний катехізис», яка закликала до повалення самодержавства і встановлення республіки (згодом її було прочитано перед повсталим Чернігівським полком). Будучи за своїми переконаннями республіканцем і противником кріпацтва, Муравйов-Апостол в 1823—1825 роках запропонував низку планів озброєного повстання в армії, яку декабристи розглядали як основну силу перевороту. Підтримував ідею царевбивства.

Використовуючи солдатів колишнього Семенівського полку, переведених в Україну, розгорнув революційну пропаганду у військах. На початку листопада 1825 року призначений третім директором Південного товариства; займався підготовкою повстання у військових частинах, дислокованих в Україні. Користувався великою популярністю серед солдатів.

Заарештований 29 грудня 1825 року в Трилісах, був звільнений офіцерами-спільниками (Кузьміним, Щепилло, Сухиновим) і разом з підпоручиком Михайлом Бестужевим-Рюміним очолив повстання Чернігівського полку 29 грудня 1825 — 3 січня 1826 року. 3 січня 1826 року повсталий полк зазнав поразки під Ковалівкою. У бою з урядовими військами Сергій Муравйов-Апостол був тяжко поранений картеччю і взятий у полон. З великою гідністю і мужністю поводив себе під час слідства. Засуджений до страти через повішення на кронверку Петропавлівської фортеці. Страчений на світанку 13(25) липня 1826 року разом із чотирма товаришами. Він, а також Рилєєв, зірвалися з шибениці через гнилу мотузку; однак їх не помилували, а повісили повторно («Нещасна Росія: і стратити як слід не вміють», — вигукнув Рилєєв, за іншими даними — Сергій Муравйов-Апостол). Сергію Івановичу не виповнилося і 30 років. Друзі, офіцери і солдати називали його «Апостол Сергій».[7]

За дві години до страти Сергій Муравйов-Апостол казав священику Петру Мисловському на останній сповіді: «Радість і спокій, що запанували в душі моїй, дають мені солодкі надії, що жертва моя Богом не знехтувана»[9]

Похований разом з іншими страченими декабристами на острові Голодаї.

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ а б в Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  3. ↑ а б в г д Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  4. ↑ Encyclopædia Britannica
  5. ↑ http://www.hrono.ru/biograf/bio_m/muravapostsi.php
  6. ↑ а б Czech National Authority Database
  7. ↑ а б Incognita, Газета День, День, всеукраїнська газета, історичний сайт, Ukraina Incognita, Україна. Людина на всі часи - Україна Incognita. incognita.day.kiev.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
  8. ↑ Н. П. Савичев. Первые благовестители свободы. — Киев, изд-во политической литературы Украины, 1990, с.106
  9. ↑ Апостол Свободи. Апостол Свободи. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Муравйов-Апостол_Сергій_Іванович&oldid=37557873