French
DeutschМусафірова Ольга Дем'янівна — Вікіпедія
| Ольга Мусафірова | |
|---|---|
| Мусафірова Ольга Дем'янівна | |
 | |
| Народилася | 19 жовтня 1957 (66 років) Гайсин Вінницької області, Українська РСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | журналістка |
| Відома завдяки | журналістка |
| Alma mater | Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка |
| Знання мов | російська і українська |
Мусафірова Ольга Дем'янівна (нар. 19 жовтня 1957, містечко Гайсин Вінницької області, Українська РСР) — українська журналістка, власний кореспондент «Новой газеты» в Україні, працює в Києві
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Ольга Мусафірова про російську журналістику та специфіку роботи в Україні на радіо НВ 29 жовтня 2018 року |
Походження та навчання[ред. | ред. код]
Ольга Мусафірова народилася 1957 року в містечку Гайсин Вінницької області. Її мати працювала в місцевій школі вчителькою російської мови та літератури, тому з дитинства більше говорила російською мовою. Батько викладав історію та суспільствознавство.
Після закінчення Гайсинської середньої школи номер один вступила до Київського держуніверситету ( 1975-1980) на факультет журналістики, який закінчила з червоним дипломом. Дипломну роботу захищала за текстами дисидента, письменника, кінодраматурга і журналіста Анатолія Стреляного. Пізніше зробила з ним цикл публіцистичних матеріалів. Працювала в обласній «молодіжці» «Комсомолец Донбасса» ( 1980-1983рр.), в республіканській газеті «Комсомольськое знамя»(1983-1989), в 1989 перемогла у професійному конкурсі, ставши власним кореспондентом у Києві газети «Комсомольская правда».
Журналістська діяльність[ред. | ред. код]
В «Комсомолці» працювала понад 20 років, звільнилася за власним бажанням в 2011-му, оскільки була незгодна з редакційною політикою щодо України.
 | Журналістка про свою діяльність у «Комсомольській правді»: «Великою мірою мій перехід у спілкуванні на українську був політичний. Навіть, коли ще працювала у «Комсомольській правді» і приїжджала на поверх, спілкувалася з колегами, і кілька разів, коли виникали професійні конфліктні ситуації і я півсвідомо, а може і свідомо, переходила на українську і бачила – круглі очі. І відповідала: так це моя рідна мова і в побуті я спілкуюся українською»[1]. |  |
У 2011 році була запрошена до співпраці з російським незалежним виданням «Нова газета», як кореспондент «Новой газеты» в Україні, де працює й донині[2].
| | Ольга Мусафірова про свою діяльність у «Новой газете»: «Тоді мені так було класно, що мені хотілося кожні три місяці туди їздити тому що... Я без перебільшення мабуть скажу, що все, що залишилося в російській журналістиці чесного, воно сконцентровано в «Новой».»[1]. | |
Нагороди[ред. | ред. код]
- лауреатка премії «Золоте перо».
- переможниця першого міжнародного конкурсу «Найкращий за професією» у Москві (2011)[3].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
| | Ольга Мусафірова про майбутні російсько-українські відносини: «Якщо станеться те, про що мріяла покійна Валерія Новодворська, і Росія розпадеться на кілька маленьких не ядерних мирних держав, то ми зможемо, я думаю, знаходити собі там ділових партнерів. Може, навіть, в якомусь людському вимірі підтримувати стосунки. Але в нинішньому вимірі з імперською Росією не може бути жодних стосунків.»[1]. | |
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна сторінка Ольга Мусафирова на facebook [Архівовано 30 липня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Ольга Мусафірова, власний кореспондент «Новой газеты» Запорука успіху України в тому, щоб не мати справу з росіянами. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 15 липня 2019.
- ↑ Мусафирова, Ольга. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Казахстанские журналисты — в числе лауреатов и победителей конкурса «Лучший в профессии» в Москве [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)