Мюнхенська промова Володимира Путіна — Вікіпедія

Мюнхенська промова Путіна — промова президента Російської Федерації В. В. Путіна на Мюнхенській конференції з питань політики безпеки 10 лютого 2007. Виступ був присвячений однополярності сучасної світової політики, бачення місця і ролі Росії в сучасному світі з урахуванням нинішніх реалій і загроз. Одна з перших відкритих заяв керівництва Росії про небажання миритися з поточним статусом Росії як одного з аутсайдерів світової політики.

Згодом, 24 жовтня 2014, Путін виголосив схожу за спрямованістю «Валдайську промову», яку багато аналітиків вважали продовженням мюнхенської^[1].

Передумови[ред. | ред. код]

З розпадом СРСР Росія, незважаючи на перебирання непропорційно великої частки статків колишнього СРСР, опинилась у вкрай важкому економічному становищі, що обумовило необхідність звернення до США та інших країн про пряму продуктову допомогу. Згодом Росія дещо виправила своє фінансове становище завдяки надвисоким цінам на енергоносії, насамперед, на нафту (термін «енергетична наддержава» вперше був запроваджений у Росії роком раніше^[2]), що дозволило російському політикуму порушити питання про наміри стати одним з полюсів у глобальній світовій політичній системі.

Ключові тези[ред. | ред. код]

• «Для сучасного світу однополярна модель є не тільки неприйнятною, але й узагалі неможливою».
• «Уся система права однієї держави, перш за все, звичайно, США, переступила свої національні кордони в усіх сферах: і в економіці, і в політиці, і в гуманітарній сфері нав'язується іншим державам».
• «Єдиним механізмом прийняття рішень щодо використання військової сили як останнього аргументу може бути тільки Статут ООН».
• «Росія — країна з більш ніж тисячолітньою історією, і практично завжди вона користувалася привілеєм проводити незалежну зовнішню політику. Ми не збираємося зраджувати цій традиції і сьогодні».

Реакція[ред. | ред. код]

Наміри В. Путіна перетворити Росію в один з полюсів світової політики жодним чином не відповідав місцю Росії в світовій економіці, тому не розглядався західними політиками як захід щодо забезпечення Росією власних економічних інтересів, навпаки, він показав, що Росія буде намагатись отримати своє місце в розподілі впливу не економічними, а, насамперед, силовими засобами. Саме тому одразу після заяви Путіна на Заході (насамперед, у США) було заявлено про відновлення холодної війни. Американські делегати на конференції зійшлися на думці, що в промові Путіна мали місце «найагресивніші висловлювання, які будь-хто з російських лідерів робив з часів холодної війни»^[3].

Зважаючи на технологічну та економічну відсталість Росії, промова Путіна не була сприйнята американським міністром оборони як така, що визначала загрози для США та їхніх союзників.

Див. також[ред. | ред. код]

• Фултонська промова Вінстона Черчіля
• Протистояння Росії та Заходу
• Промови Володимира Зеленського під час російсько-української війни

Примітки[ред. | ред. код]