French
DeutschМіжгірський район — Вікіпедія
| Міжгірський район | ||||
|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | ||||
| ||||
 | ||||
| Район на карті Закарпатська | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна: |  Україна | |||
| Область: | Закарпатська | |||
| Код КОАТУУ: | 2122400000 | |||
| Утворений: | 1947 р. | |||
| Населення: | ▼ 47 215 (на 01.01.2020) | |||
| Площа: | 1166 км² | |||
| Густота: | 41.3 осіб/км² | |||
| Тел. код: | +380-3146 | |||
| Поштові індекси: | 90000—90046 | |||
| Населені пункти та ради | ||||
| Районний центр: | Міжгір'я | |||
| Селищні ради: | 1 | |||
| Сільські ради: | 22 | |||
| Смт: | 1 | |||
| Села: | 43 | |||
 | ||||
| Мапа району | ||||
| Районна влада | ||||
| Голова ради: | Щур Василь Михайлович | |||
| Голова РДА: | Цімбота Віталій Іванович[1] | |||
| Вебсторінка: | Міжгірська РДА Міжгірський район | |||
| Адреса: | 90000, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, смт. Міжгір’я, вул. Шевченка, 97 | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
| | ||||
|
| ||||
Міжгі́рський райо́н (до 1953 року Волівський округ[2], Волівська округа[3][4][5]) — колишня адміністративно-територіальна одиниця, що була розташована у північно-східній частині Закарпатської області. Міжгірський район лежав у центрі Українських Карпат. Площа становила району 1166 км², у ньому проживало майже 49,2 тис. осіб у 44 населених пунктах, які були об'єднані в 22 сільські та 1 селищну раду. Район межував з Львівською та Івано-Франківською областями та п'ятьма іншими районами Закарпатської області: Воловецьким, Свалявським, Іршавським, Хустським, Тячівським. Районний центр був розташований у смт Міжгір'я. Понад 99 відсотків населення району — українці. Ліквідований у липні 2020 року, у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи та включений до складу новоутвореного укрупненого Хустського району, до якого також увійшли частини колишніх Хустського, Свалявського та Іршавського районів[6]
Географія[ред. | ред. код]
Район був розташований у помірному кліматичному поясі. Позитивна щомісячна температура утримується з другої половини квітня по першу декаду жовтня. Тривалість періоду з температурою вище 10 °C становить 135—155 днів. Зима помірно морозна, сніжна і довга, триває до 5—5,5 місяця, максимальна температура взимку буває — 32—35 °C.
Річна кількість опадів досить велика й у зв'язку з цим і зниженим температурним режимом територія гірського району характеризується надмірним зволоженням. Більше половини території (66 %) вкрито лісами, сільськогосподарські угіддя становлять 28 %, в тому числі рілля — всього 6,9 %. Ліси Міжгірщини надані в постійне користування державному підприємству «Міжгірське лісове господарство», лісогосподарському підприємству «Міжгір'ядержспецлісгосп» та національному природному парку «Синевир» За породами лісоутворюючих видів найбільша територія бука — 50 % та смереки — 34 %.
Район багатий цілющими мінеральними джерелами, яких у районі близько 50. Найвідоміші з них — Соймівське, Келечинське, Вучківське, Верхньобистрянське та Колочавське. Майже в кожному селі на Міжгірщині є невеликі джерела мінеральної води. Зокрема, місцеві жителі села Річка налічують до 12 таких джерел.
Поряд з санаторієм працює українсько-німецьке підприємство «Сойми-ЛТД» із розливу мінеральної води. Розлив води з Колочавського родовища здійснює підприємство «Бінако».
Територія району багата водними ресурсами. Найбільші річки району — Ріка та Теребля. На відстані 10 км від с. Колочава розташоване штучне Тереблянське водосховище Теребле — Ріцької ГЕС, яке є місцем літнього відпочинку жителів району та гостей нашого краю.
Гордість Міжгірщини — Синевирське озеро. Ця водна перлина лежить на висоті 989 метрів над рівнем моря. Озеро виникло внаслідок гірського обвалу в давні часи. Неподалік від Синевирського озера розташований єдиний і унікальний у всій Європі музей лісу і сплаву на Чорній ріці. Тут можна побачити знаряддя праці лісорубів і плотогонів, їхні речі побуту, макети плотів тощо. Відвідувачі музею можуть дізнатися чимало цікавого про минуле і сучасне у розробці лісових багатств Карпат.
Ще одним визначним місцем Міжгірщини є Полонина Боржава чи Боржавський хребет. Цей гірський об'єкт знаний далеко за межами Закарпаття та України. Туристичний маршрут для піших туристів, велосипедистів, байкерів та джипів починається в с. Річка і проходить по полонині Боржава, по горах Кругла, Граб, Магура-Жиде, Гимба.
Природні ресурси Міжгірського району багаті й різноманітні, що забезпечує діяльність різних галузей господарського комплексу в районі. Найбільшим багатством району є ліси. Вони займають 79 тис. гектарів, або близько 60 відсотків території району. Переважна частина це хвойні (ялина, ялиця), рідше це змішані ліси — хвойно-букові. Територія району — одна з найбільш екологічно чистих територій України. Відсутність екологічно шкідливих підприємств, значна площа заповідних територій сприяли збереженню природних екологічних систем. У районі є сировинні матеріали для дорожньо-будівельної галузі (пісковик, гравій), є незначні поклади торфу.
Кліматичні умови району надзвичайно сприятливі для рекреаційних і туристичних цілей завдяки мальовничим видам, цілющому повітрю і наявності перепаду висот (для гірськолижного туризму). Природа району — ландшафт, клімат, джерела мінеральних вод, гірське повітря — це ресурси, що мають великий потенціал для розвитку галузі туризму в цілому.
Майже половина території Міжгірського району належить до природно-заповідного фонду України. Район володіє значними природними ресурсами дикоростучих плодів і ягід. Щорічно в районі заготовлюється близько 120 тонн грибів, 40 тонн ягід.
Річки: Теребля, Озерянка, Канчовський.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше поселення на місці сучасного районного центру Міжгір'я згадується в історичних джерелах в 1415 році. В 1947 році радянська влада зробила село Волове окружним центром, а в 1953 році уже селище Волове через плутанину кореспонденції з сусіднім селищем Воловець було перейменоване у смт Міжгір'я. Відтоді ця назва використовується для означення районного центру.
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Міжгірського району було створено 49 виборчих дільниць. Явка на виборах становила — 59,19 % (проголосували 22 055 із 37 260 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,54 % (13 131 виборців); Юлія Тимошенко — 16,81 % (3 707 виборців), Олег Ляшко — 7,63 % (1 683 виборців), Анатолій Гриценко — 3,74 % (824 виборців), Сергій Тігіпко — 3,42 % (754 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,40 %.[7]
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду і 22 сільські ради, які об'єднують 44 населені пункти та підпорядковані Міжгірській районній раді. Адміністративний центр — смт Міжгір'я[8].
Населення[ред. | ред. код]
Динаміка чисельності населення[9]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[10]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 24 632 | 5813 | 3874 | 7897 | 4805 | 2181 | 62 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 25 258 | 5415 | 3794 | 6944 | 5292 | 3689 | 124 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення району за переписом 2001 року[11]
| національність | чисельність | частка |
|---|---|---|
| українці | 49453 | 99,1 % |
| росіяни | 245 | 0,5 % |
| цигани | 118 | 0,2 % |
| білоруси | 15 | 0,0 % |
| угорці | 8 | 0,0 % |
| німці | 6 | 0,0 % |
Культура[ред. | ред. код]
.JPG)
На території району нараховується 14 старовинних церков — пам'яток архітектури. Всі вони побудовані в період XVIII—XIX століть. Найстаріша з них — Миколаївська церква та дзвіниця в с. Подобовець. Вона побудована в 1751 році. У Введенській церкві (1759 р.) в с. Розтока збереглися фрагменти іконостасу XVII століття, а ікона Благовіщення датується 1709 роком.
Серед інших слід виділити церкву Різдва (1780 рік) в с. Пилипець, Миколаївську церкву та дзвіницю в с. Присліп, Святодухівську церкву та дзвіницю в с. Колочава.
До історично-архітектурних пам'яток слід віднести і Лінію Арпада. Це оборонна споруда часів Другої світової війни, значна частина якої збереглася в межах Тереблянської долини району.
В галузі культури та мистецтва району проводиться робота з виконання Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек», «Про державну підтримку клубних установ», районних Програм «Про поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 року», «Про Програму паспортизацію в районі пам'яток археології та архітектури національного і місцевого значення», «Про Програму збереження культових споруд — пам'яток дерев'яної архітектури району на 2004–2010 роки» та інших законодавчих документів щодо роботи галузі культури.
На даний час в районі працює центральна районна бібліотека, районна дитяча бібліотека ім. В. С. Гренджі — Донського, районний Будинок культури, дві дитячі музичні школи, 37 бібліотечних та 32 клубні установи у сільській місцевості.
Персоналії[ред. | ред. код]
В Міжгір'ї народився поет, публіцист, громадський діяч В. С. Гренджа-Донський, лауреат Шевченківської премії поет Петро Скунць, молодий науковець, письменник Михайло Рошко, поет Олексій Янчик — уродженець Верхнього Студеного, прозаїки: Василь Тарчинець, Андрій Дурунда народилися в Рекітах письменник Володимир Фединишинець родом з Репинного, професор зав. відділенням давньої української літератури інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України Олексій Мишанич з Верхнього Студеного, зав.кафедрою філософії України педагогічної Академії м. Стаханов професор Михайло Шегута з Вучкового, доктор філологічних наук Микола Зимомря з Голятина, звідси і доктор філологічних наук УжДУ Михайло Сюсько, з Ізок декан факультету романо-германської філології УжДУ Степан Бобинець та зав.кафедрою російської філології Іван Сенько, виходець з Міжгір'я доктор історичних наук Микола Вегеш. Голова Центрвиборчкому Михайло Рябець народився в Пилипці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження Президента України від 27 жовтня 2020 року № 495/2020-рп «Про призначення В.Цімботи головою Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області»
- ↑ Міжгір’я, Міжгірський район, Закарпатська область / до 1953 року Волівський округ // Історія міст і сіл Української РСР
- ↑ [s:Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Закарпатської області»]], s:Сторінка:Відомості Верховної Ради 1947.djvu/229
- ↑ Волівська округа (Міжгірщина) виявилася цілою підземною скарбницею: цегельна глина, вапняк, дорожний камінь, кремінь. Тільки будуй – усе є (33); Тільки у Волівському окрузі (тепер Міжгірський район) нараховувалося близько однієї тисячі січовиків (64); Така ж доля спіткала коменданта Волівської Січі С. Фігуру, якого розстріляли 18 березня [1939 року] // «Карпатська Україна – етап українського державотворення: історія і сучасність». Матеріали наукової конференції, присвяченої 80-річчю проголошення незалежності Карпато-Української держави і 145-річчю від дня народження видатного закарпатського політика й громадсько-культурного мислителя Августина Волошина (м. Ужгород, 14 березня 2019 року). Ужгород, 2019. 376 с.
- ↑ Убрання молодих. Русини-верховинці. Волівська округа Закарпаття (Міжгірський р-н Закарпатської обл.) // Традиційні українські весільні строї: регіональні особливості
- ↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2016.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Міжгірського району [Архівовано 12 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
- ↑ Динаміка чисельності адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 9 травня 2015.
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Закарпатська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001]. Архів оригіналу за 10 серпня 2021.
- ↑ Molnár József — Molnár D. István: Kárpátalja népessége és magyarsága a népszámlálási és népmozgalmi adatok tükrében (II. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Főiskola, Matematika és Természettudományi Tanszék, Beregszász, 2005) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2015. Процитовано 9 травня 2015.
Література[ред. | ред. код]
- Верховина: Волівщина-Міжгірщина: історико-культурологічні нариси / [редкол.: А. А. Сербайло (голова) та ін.]. — Ужгород: TIMPANI, 2017. — 456 с. — ISBN 966-8904-95-0.
Посилання[ред. | ред. код]
- Міжгірський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР [Архівовано 13 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
- Сайт Міжгірського району [Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Міжгірської районної ради
| ||||||||
|
