Мінералізація води — Вікіпедія

Мінералізація води загальна (англ. total dissolved solids) — загальний вміст у воді мінеральних речовин (розчинених іонів, солей і колоїдів), який виражається звичайно у вигляді однієї із таких величин: експериментально визначений сухий залишок; сума йонів; сума мінеральних речовин; розрахований сухий залишок. Розрізняють природну та штучну мінералізацію води.

Одиниці вимірювання[ред. | ред. код]

Мінералізацію води вимірюють у міліграмах на літр (мг/л), але, враховуючи, що одиниця вимірювання «літр» не є системною, правильніше мінералізацію виражати у мг/дм³, а при великих концентраціях — в г/дм³ (г/л).

В океанологічній практиці замість терміну «мінералізація води» вживається термін «солоність морської води», яка вимірюється в проміле — ‰ (тисячна частка), 1‰ = ${\displaystyle 10^{-3}=0{,}001=0{,}1\%}$.

Також рівень мінералізації може виражатися в частинках на мільйон частинок води — parts per million (ppm). Співвідношення між одиницями вимірювання в мг/л та ppm майже рівне і для простоти можна прийняти, що 1 мг/дм³ = 1 ppm.^[1]

Природна мінералізація води[ред. | ред. код]

Мінералізація води — один з найважливіших показників хімічного складу природних вод.

За ступенем мінералізації усі природні води в загальних рисах поділяються на чотири групи:

• прісні, з загальною мінералізацією — до 1 г/дм³;
• солонуваті — 1-10 г/дм³;
• солоні — 10-50 г/дм³;
• ропа — понад 50 г/дм³.

Штучна мінералізація[ред. | ред. код]

Штучна мінералізація може мати місце у хімічних процесах, при видобуванні і збагаченні корисних копалин, гідравлічному транспортуванні мінеральної сировини, в інших технологічних процесах.

Див. також[ред. | ред. код]

• Мінералізація природних вод
• Класифікація природних вод за мінералізацією

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Хільчевський В.К., Осадчий В.І., Курило С.М. Основи гідрохімії: [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.] Підручник. - К.: Ніка-Центр, 2012. - 312 с. - ISBN 978-966-521-559-2

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.