Мінос Старий — Вікіпедія

Мінос Старий (грец. Μίνωας)  або Давній — володар Криту, син Астерія, батько Лікастія, дід Міноса Великого^[1]. Успадкував владу від брата Радаманта.

За його царювання Крит був об'єднаний під владою єдиного володаря. Він також створив закони, спільні для всього острова. А щоб підкорені міста не прагнули незалежності, поставив на чолі своїх братів. Оскільки всередині країни війни були припинені, а від зовнішніх ворогів острів захищало море, критські поселення навіть не оточували мурами — у цьому просто не було потреби^[2].

Давньогрецькі історики приписують Міносу Старому заснування Кносса, Феста и Кідонії.

Один з персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними був сином Зевса та Європи, братом Радаманта і Сарпедона. Після смерті разом з Радамантом та Еаком став на тому світі суддею над душами померлих. Міноса Старого часто плутають з його онуком, Міносом Великим, або ж вважають однією особою з ним.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.