Мінько Сергій Анатолійович — Вікіпедія

Сергій Анатолійович Мінько
Міський голова Мелітополя
20 листопада 2015 — 12 серпня 2019
Попередник	Сергій Вальтер
Наступник	в.о. Роман Романов, Іван Федоров
Секретар Мелітопольської міської ради і в. о. міського голови Мелітополя
28 лютого 2014 — 20 листопада 2015
Попередник	Андрій Чаппа
Наступник	Максим Бєльчев
Народився	20 вересня 1973(1973-09-20) (50 років) Павлодар, Казахська РСР, СРСР
Відомий як	підприємець, політик
Громадянство	СРСР →  Україна
Освіта	Таврійський державний агротехнологічний університет
Alma mater	Таврійський державний агротехнологічний університет
Політична партія	Партія регіонів (до 1 березня 2015) Блок Петра Порошенка «Солідарність»
Професія	Інженер-механік
Нагороди
Сергій Анатолійович Мінько на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
За майбутнє	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Сергій Анато́лійович Мінько́ (нар. 20 вересня 1973(19730920), Павлодар, Казахська РСР, СРСР) — український політик, бізнесмен, громадський діяч і меценат. Міський голова Мелітополя (2015—2019), секретар Мелітопольської міської ради і виконувач обов'язків міського голови у 2014—2015 рр. Народний депутат України IX скликання. Засновник найбільшого виробника фруктів на півдні України «Мелітопольська черешня». Автор та власник бренду «Мелітопольська черешня».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 вересня 1973 року у Павлодарі Казахської РСР.

Освіта та науковий ступінь[ред. | ред. код]

2004—2010 — навчався у Таврійському державному агротехнологічному університеті, здобув освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства», отримав кваліфікацію «Інженер-механік» і науковий ступінь магістра.

У 2016 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Машини і засоби механізації сільськогосподарського виробництва».

Трудова діяльність та бізнес[ред. | ред. код]

• 1990—1991 — токар мелітопольського заводу «Автогідроагрегат».
• 1991—1992 — строкова військова служба.
• 1992—1997 — приватний підприємець.
• 1997—1998 — директор ТОВ «Альянс-СВ».
• 1998—2001 — директор ПП «Алмін-98».

У 2002 році створив та очолив групу компаній «Мелітопольська черешня». Станом на 2019 рік компанія мала 15 тисяч гектарів землі^[1] в обробітку в Запорізькій, Херсонській та Харківській областях. Компанія до лютого 2022 року виробляла чверть^[1] всієї української черешні, яку, окрім українського ринку, успішно експортувала в Польщу, Молдову, Литву та інші країни.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Депутат Мелітопольської міської ради[ред. | ред. код]

З 5 листопада 2010 року — депутат Мелітопольської міської ради. Обраний за списками Партії регіонів^[2].

Секретар Мелітопольської міської ради[ред. | ред. код]

28 лютого 2014 року обраний секретарем Мелітопольської міської ради. За відповідне рішення проголосували 48 з 50 депутатів^[3][4]. Оскільки тодішній міський голова Сергій Вальтер перебував під слідством і був відсторонений від виконання обов'язків, одночасно з обранням секретарем міськради Сергій Мінько став виконуючим обов'язки міського голови Мелітополя. Наступного дня після обрання він залишив лави Партії регіонів із заявою, що як секретар міської ради не може бути причетним до процесів, що відбуваються всередині партії^[5][6][7].

У цей же час у регіоні набирав силу сепаратистський проросійський рух, одним з центрів якого міг стати Мелітополь^[8][9]. Спільними зусиллями правоохоронців, проукраїнських активістів та місцевої влади, зокрема й в.о. міського голови, вдалося зупинити масові сепаратистські акції.

24 квітня 2014 року депутати Мелітопольської міської ради присвоїли секретарю міськради Сергію Міньку 7-ий ранг чиновника місцевого самоврядування^[10].

У жовтні 2014 року на позачергових виборах до Верховної Ради зайняв друге місце в одномандатному виборчому окрузі № 80 з 19,56 % голосів. На той час вибори виграв^[11] Євген Балицький – відомий українофоб та співорганізатор антиукраїнських акцій^[12]. Після повномасштабного вторгнення Євген Балицький став окупаційним «гауляйтером» області^[13].

19 травня 2015 року в одному з кафе Мелітополя співробітники обласного управління протидії злочинам у сфері економіки затримали депутата-комуніста Максима Зубарєва і антикорупціонера Миколу Коржилова. За даними очільника МВС Арсена Авакова, вони вимагали від в. о. міського голови Сергія Мінька 10 тис. $ за відкликання проекту рішення міської ради про дострокове припинення його повноважень^[14][15].

Міський голова Мелітополя[ред. | ред. код]

1 жовтня 2015 року був зареєстрований кандидатом на посаду міського голови Мелітополя від партії "Блок Петра Порошенка «Солідарність»^[16]. Здобув перемогу у першому і другому турах місцевих виборів.

20 листопада 2015 року склав присягу міського голови і приступив до виконання своїх обов'язків^[17].

В міській раді також була сформована демократично та патріотично налаштована більшість на підтримку новообраного мера, яка згодом стала базою для партії «Команда Сергія Мінька» та отримала найбільше мандатів в наступному скликанні.^[18]

Серед визнаних незалежними ЗМІ та експертами результатів роботи мера в 2015-2019 роках: ремонти доріг та облаштування вуличного освітлення^[19], 19-те місце (зі 100 найбільших міст України) в рейтингу прозорості інвестиційного сектору та 6-те місце у підкатегорії «Економічна ефективність» категорії «Стратегія прямих іноземних інвестицій»^[20].

Народний депутат[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року висунув власну кандидатуру по виборчому округу № 80 (місто Мелітополь та Мелітопольський район), де й переміг отримавши 30,3 % підтримки виборців^[21]. У Верховній Раді IX скликання увійшов до депутатської групи «За майбутнє»^[22].

Секретар Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності^[23].

У 2019 році під час засідання Вищого антикорупційного суду дев'ятеро депутатів Верховної Ради вирішили взяти на поруки свого колегу із групи «За майбутнє» Ярослава Дубневича. серед них був Сергій Мінько^[24].

За результатами 4 років роботи у був визнаний громадянською мережею ОПОРА одним з найбільш працьовитих депутатів: став автором або співавтором майже 400 законопроектів, з яких кожен п’ятий вже був ухвалений.^[25] Це 4-те місце за продуктивністю серед усіх нардепів.

Партія «Команда Сергія Мінька»[ред. | ред. код]

У 2020 році Сергій Мінько створив та очолив Політичну партію «Команда Сергія Мінька», яка на місцевих виборах 2020 року отримала більше 43% голосів виборців у місті Мелітополь^[26] та близько 30% у Мелітопольському районі^[27]. Пізніше на базі цієї партії було створено демократичну більшість у Мелітопольській міській раді та Мелітопольській районній раді.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

• З 2005 року — голова Запорізького обласного осередку Всеукраїнського громадського об'єднання «Українська аграрна конфедерація», член Ради ВГО «УАК».
• З 2006 року — голова Запорізького місцевого відділення всеукраїнської благодійної організації "Благодійний фонд «Міжнародний фонд розвитку українського села».
• З 5 березня по 15 квітня 2014 року — голова Координаційної ради «Громадянський актив Мелітополя»^[28][29].
• Співзасновник Фонду збереження історико-культурної спадщини України.
• З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації активно долучився до волонтерського руху. Ініціював створення першого гуманітарного хабу в Запорізькій області для допомоги ВПО та формуванням ЗСУ та ТРО в Запорізькій області. Створив центр допомоги сім’ям цивільних викрадених.

Меценатство[ред. | ред. код]

До початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації спонсорував міського футбольного клубу «Мелітопольська черешня», підтримував щорічний іміджевий фестиваль «Черешнево», жіночий бізнес-форум PriAzov Lady Forum, багато інших громадських та благодійних ініціатив.

Нагороди[ред. | ред. код]

• Відзнака Міністерства аграрної політики України «Знак пошани» (2007).
• Подяка Прем'єр-міністра України (за значний особистий внесок у забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва, сумлінну працю та високий професіоналізм) (2009).
• Орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (2014).
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2017)
• Орден «За заслуги» III ступеня (2018)^[30]
• «Знак пошани» Міністерства оборони України (2022)
• Медаль «За службу державі» Сил спеціальних операцій Збройних Сил України (2023)

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. Виховує чотирьох синів та двох доньок.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Мінько Сергій Анатолійович. Мелітопольська міська рада. Офіційний інтернет-портал. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.
• Минько Сергей Анатольевич. Кто есть кто в Запорожье. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)

Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/1pxxnzrhb