Міністерство культури та національної спадщини Польщі — Вікіпедія

Міністерство культури та національної спадщини Польщі
пол. Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego Rzeczypospolitej Polskiej
Загальна інформація
Країна Польща Польща
Дата створення 1944
Попередні відомства Ministry of Culture and Art of the Third Polish Republicd
Керівництво діяльністю здійснює Рада Міністрів Польщі
Штаб-квартира 00071, м. Варшава, вул. Краковске Пжедмєсце, 15-17
52°14′32″ пн. ш. 21°00′49″ сх. д. / 52.242472° пн. ш. 21.013694° сх. д. / 52.242472; 21.013694
Міністр Бартоломей Сенкевич
gov.pl/kultura
Мапа

Міністерство культури та національної спадщини Польщі (пол. Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego Rzeczypospolitej Polskiej) створено 31 жовтня 2005 шляхом реорганізації Міністерства культури Республіки Польща.

Міністерство культури було утворено в 1944.

Міністерство має справу з різними аспектами польської культури.

Від 2023 пост міністра займає Бартоломей Сенкевич.

Кошти[ред. | ред. код]

Видатки на культуру передбачені статтею 24 бюджету Польщі і за період 2004–2014 роки виросли від 1,29 до 2,98 млрд злотих (бл. 790 млн USD), що складає відповідно від 0,65% до 0,92% загального бюджету Польщі[1].

Станом на 2014 рік ці видатки забезпечували діяльність 351 закладу (в тому числі 257 мистецьких шкіл, 33 архівні заклади) та 101 організації (в тому числі 48 державних та 31 регіональну інституцію, а також 19 закладів вищої освіти мистецького спрямування).

Найбільша частина видатків припадає на розділ «Культура та спадщина», що включає, зокрема, 416,7 млн злотих — на фінансування музеїв, 226,3 млн — центрів культури й мистецтв, 167,8 млн — театрів, 142,5 млн — архівів, 92,9 млн — на охорону культурної спадщини, 88,5 млн — бібліотек, 62,8 — філармоній та музичних колективів[2].

Іншими великими розділами є «Вища мистецька освіта» — 538.7 млн злотих[3] і «Освіта та виховання» — 814,4 млн злотих[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Звіт за 2014 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2015. Процитовано 4 липня 2015.
  2. Звіт, с.41
  3. Звіт, с.33
  4. Звіт, с.23

Посилання[ред. | ред. код]