Міністр оборони — Вікіпедія

Міні́стр оборо́ни — одна з вищих посадових осіб багатьох держав, яка входить, як правило, до складу уряду (кабінету міністрів) та відповідає за Збройні сили країни.

У більшості сучасних демократичних країн, які мають Збройні Сили, цю посаду здебільшого займає цивільна особа.Керівник Міністерства оборони держави призначається президентом, парламентом або прем'єр-міністром залежно від устрою держави та форми правління: парламентської, президентської чи змішаної республіки, або взагалі монархії


. У такому випадку монархом, або парламентом. Положення про це зазвичай закріплюється в конституціях або документах, що є їх аналогами в тій чи іншій державі.

В США посада має назву державний секретар оборони.

Історія[ред. | ред. код]

З появою перших кабінетів міністрів наприкінці 18 століття, цю посаду часто називали військовий міністр. Після завершення Другої світової війни назву змінили на міністр оборони.

В України ця посада вперше була введена в 1991 році.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

У 2014 році одночасно 5 жінок очолювали міністерства оборони в європейських країнах. Це — Урсула фон дер Ляєн (Німеччина), Жанін Генніс‑Плассхарт (Нідерланди), Карін Марта Елізабет Енстрем (Швеція), Іне Марі Еріксен Сорейде (Норвегія) та Мімі Кодхелі (Албанія)[1][2]. Причому, Урсула фон дер Ляєн до призначення не мала ніякого стосунку до військової служби.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кто вы, госпожа министр обороны? // «Школа жизни». Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  2. Женщины-министры возбудили интернет // dp.ru, 04.02.2014. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015.

Джерела[ред. | ред. код]