Міхал Мартін — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартін.
Міхал Мартін
ірл. Mícheál Ó Máirtín
Міхал Мартін
Міхал Мартін
Заступник прем'єр-міністра Ірландії[en]
Нині на посаді
На посаді з 17 грудня 2022
Прем'єр-міністр Лео Варадкар
Саймон Гарріс
Попередник Лео Варадкар
Міністр закордонних справ Ірландії
Нині на посаді
На посаді з 17 грудня 2022
Прем'єр-міністр Лео Варадкар
Попередник Саймон Ковні
7 травня 2008 — 18 січня 2011
Прем'єр-міністр Браян Ковен
Попередник Дермот Крістофер Орн
Наступник Браян Ковен
Міністр оборони Ірландії
Нині на посаді
На посаді з 17 грудня 2022
Прем'єр-міністр Лео Варадкар
Попередник Саймон Ковні
14-й Прем'єр-міністр Ірландії
27 червня 2020 — 17 грудня 2022
Президент Майкл Гіґґінс
Попередник Лео Варадкар
Наступник Лео Варадкар
Лідер партії «Фіанна Файл»
Нині на посаді
На посаді з 26 січня 2011
Попередник Браян Ковен
Народився 1 серпня 1960(1960-08-01) (63 роки)
Корк, Манстер, Ірландія
Відомий як політик, дипломат
Країна Ірландія
Alma mater Національний університет Ірландії
Політична партія Фіанна Файл
Діти Micheál Aodh Martind
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого II ступеня
 Медіафайли у Вікісховищі

Міхал Мартін (ірландська вимова: [ˈmʲiːçaːl̪ˠ]) (ірл. Mícheál Ó Máirtín, англ. Micheál Martin; нар. 1 серпня 1960, Корк) — ірландський політик, прем'єр-міністр Ірландії з 27 червня 2020 до 17 грудня 2022 року. Заступник прем'єр-міністра, міністр закордонних справ та міністр оборони Ірландії з 17 грудня 2022 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Здобув освіту в Національному університеті.

Мартін є членом Дойл Ерен з 1989 року. Він був мером Корка з 1992 по 1993 рік.

Працював міністром освіти і науки з 1997 по 2000 рік. Міністр охорони здоров'я та дітей з 2000 по 2004 рік.

Обіймав посаду міністра підприємництва, торгівлі та зайнятості з 2004 по 2008 рік.

Міністр закордонних справ з 2008 по 2011 рік.

Лідер партії «Фіанна Файл» з 2011 року. Був лідером опозиції з 2011 до 2020 року.

Прем'єр-міністр Ірландії з 27 червня 2020 до 17 грудня 2022[1]. 17 грудня 2022 року в межах коаліційної угоди на цій посаді його змінив Лео Варадкар, а Мартін обійняв його посаду заступника прем'єр-міністра[2]. Мартін також отримав посади міністра закордонних справ Ірландії та міністра оборони[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В Ірландії зміниться прем'єр-міністр, ним стане на найближчі два з половиною роки Майкл Мартін. Інтерфакс-Україна. 28.06.2020. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 8 липня 2020.
  2. ↑ Leo Varadkar returns as Ireland’s taoiseach in rotation agreement. The Guardian (англійською) . 17 грудня 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
  3. ↑ Martin to take on Foreign Affairs while Coveney moved to Enterprise and Employment. The Irish Examiner (англійською) . 17 грудня 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
  4. ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]
Вільям Косгрейв (1922—1932) • Еймон де Валера (1932—1948) • Джон Костелло (1948—1951) • Еймон де Валера (1951—1954) • Джон Костелло (1954—1957) • Еймон де Валера (1957—1959) • Шон Лемасс (1959—1966) • Джек Лінч (1966—1973) • Ліам Косгрейв (1973—1977) • Джек Лінч (1977—1979) • Чарльз Гогі (1979—1981) • Ґаррет Фітцджеральд (1981—1982) • Чарльз Гогі (1982) • Ґаррет Фітцджеральд (1982—1987) • Чарльз Гогі (1987—1992) • Альберт Рейнольдс (1992—1994) • Джон Братон (1994—1997) • Берті Агерн (1997—2008) • Браян Ковен (2008—2011) • Енда Кенні (2011—2017) • Лео Варадкар (2017—2020) • Міхал Мартін (2020—2022) • Лео Варадкар (2022-2024) • Саймон Гарріс (з 2024)
Європейський Союз Європейського Союзу (Жозеп Боррель)
Австрія Австрії (Александер Шалленберг) • Албанія Албанії (Ольта Джачка) • Андорра Андорри (Марія Убах Фонт) • Бельгія Бельгії (Аджа Лябіб) • Білорусь Білорусі (Сергій Алейник) • Болгарія Болгарії (Марія Габрієл) • Боснія і Герцеговина Боснії і Герцеговини (Ельмедин Конакович) • Ватикан Ватикану (Пол Річард Галлахер) • Велика Британія Великої Британії (Девід Кемерон) • Греція Греції (Георгос Герапетрітіс) • Данія Данії (Ларс Люкке Расмуссен) • Естонія Естонії (Маргус Тсахкна) • Ірландія Ірландії (Міхал Мартін) • Ісландія Ісландії (Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір) • Іспанія Іспанії (Хосе Мануель Альбарес) • Італія Італії (Антоніо Таяні) • Латвія Латвії (Кріш'яніс Каріньш) • Литва Литви (Ґабріелюс Ландсберґіс) • Ліхтенштейн Ліхтенштейну (Домінік Гаслер) • Люксембург Люксембургу (Жан Ассельборн) • Мальта Мальти (Єн Борґ) • Молдова Молдови (Ніку Попеску) • Монако Монако (Ізабель Берро) • Нідерланди Нідерландів (Вопке Гукстра) • Німеччина Німеччини (Анналена Бербок) • Норвегія Норвегії (Аннікен Гуйтфельдт) • Північна Македонія Північної Македонії (Буяр Османі) • Польща Польщі (Радослав Сікорський) • Португалія Португалії (Жуан Гомес Кравіньйо) • Росія Росії (Сергій Лавров) • Румунія Румунії (Лумініца Одобеску) • Сан-Марино Сан-Марино (Лука Беккарі) • Сербія Сербії (Івиця Дачич) • Словаччина Словаччини (Юрай Бланар) • Словенія Словенії (Таня Файон) • Угорщина Угорщини (Петер Сіярто) • Україна України (Дмитро Кулеба) • Фінляндія Фінляндії (Еліна Валтонен) • Франція Франції (Стефан Сежурне) • Хорватія Хорватії (Гордан Грлич Радман) • Чехія Чехії (Ян Ліпавський) • Чорногорія Чорногорії (Ранко Кривокапич) • Швейцарія Швейцарії (Ігнаціо Кассіс) • Швеція Швеції (Тобіас Більстрем)
Twitter (англ.)
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міхал_Мартін&oldid=42305050