Міщенко Олексій Михайлович — Вікіпедія

Міщенко Олексій Михайлович
Народження 15 березня 1940(1940-03-15) (84 роки)
Мокрець, Броварський район, Київська область, УРСР
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художник
Член Національна спілка художників України
Нагороди Народний художник України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Олексі́й Миха́йлович Мі́щенко (* 15 березня 1940, Мокрець, Броварський район, Київська область, УРСР) — художник в царині графіки та живопису, член Національної спілки художників України, народний художник України — 1998; вчений секретар відділення образотворчого мистецтва Академії мистецтв України (відділення синтезу пластичних мистецтв) — 1997.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1962 р. закінчив Київський топографічний технікум[1].

1968 року закінчив Київський державний художній інститут, архітектор.

В 1969—1975 — архітектор Подільського району Києва.

В 1975—1983 працює художником-конструктором та завідує відділом художнього оформлення видавництва дитячої літератури «Веселка».

Протягом 1987—1992 років займає посаду відповідального секретаря Київської організації Спілки художників України.

1996—2001 — є заступником голови Національної спілки художників України. З 1997 року — вчений секретар відділення образотворчого мистецтва Академії мистецтв України.

Олексій Міщенко створив ілюстрації до багатьох творів класиків української, російської та світової літератури: Олександра Довженка, Лесі Українки, Оксани Іваненко, Олександра Блока, Олексія Кольцова, Федора Тютчева, Сергія Єсеніна, Михайла Пришвіна, Дмитра Маміна-Сибіряка та інших авторів[1].

Ілюстрував книжки:

  • «Романко та ромашки», вірші В. Помнюка, 1977,
  • «Лісове шатро» М. Пришвіна — 1979,
  • «Літній вечір», О. Блок, «Веселка», 1981,
  • «Зимівля на Студеній» Д. Маміна-Сибіряка — 1982,
  • «Косар» О. Кольцова — 1984,
  • «За місяцем місяць. Етюди про природу», Севастьянов В'ячеслав Іванович, 1984,
  • «Зимородок» — Носов Є., переклад В. Довжика, 1985,
  • «Весняні води» Ф. Тютчева — 1986;
  • «Черемха» С. Єсеніна — 1986,
  • «Пізнай і полюби. Довідник юного орнітолога», Левчук Ярослав Тарасович, передмова Ю. Покальчука, 1995,
  • «Норвезький кіт у намисті», М. Слабошпицький, 1996,
  • «Зачарована Десна» О. Довженка — 1999,
  • «Казки» Іваненко О., упорядкування та передмова Віктора Костюченка, «Веселка», 1999,
  • «Супутник букваря. Навчальний посібник для першого класу» — Оксана В. Вашуленко, М. С. Вашуленко — разом з художником О. Коханом, «Педагогічна думка», 2003,
  • «Дванадцять місяців. Настінний книжковий календар» −1977, 1978, 1985, в колективі,
  • «В краю мого дитинства» — 1979—1980,
  • «В березовому гаю — російські письменники про рідну природу», 1981,
  • «Земля—моя радість» — 1982,
  • «Прерія — степ» — 1991—1997,
  • збірник «На тихі води, на ясні зорі», упорядники Г. Т. Ткаченко, Т. Г. Качалова, передмова Я. Гояна — 2003.

Творив в царині станкової графіки, акварелі

  • «Подруги» — 1977,
  • «За селом» — 1978,
  • «Осінь на Володимирській гірці» — 1978,
  • «Вечір. Осіннє сіно» — 1979,
  • «Весна на Подолі» — 1982,
  • «Київський фунікулер» — 1982,
  • «Пам'яті засновників Києва» — 1982,

серії акварелей:

  • «В краю мого дитинства» — 1970—1980,
  • «По Чернігівщині» — 1980—1983,
  • «Тополиний край» — 1983—1985,
  • «На землі Полтавській» — 1985—1986,

живопис —

  • «У глиб віків немає вороття» — 1992,
  • «Новина» — 1993,
  • «Солов'їний романс» — 1993,
  • «Міражі літа» — 1993,
  • «Самотність» — 1993,
  • «Неминучість жити разом» — 1993,
  • «Степова мадонна» — 1993,
  • «Прийде день» — 1994,
  • «Крізь віки» — 1994,
  • «На згадку про літо» — 1994,
  • «Материнські руки» — 1996,
  • «Сонячні квіти» — 1997.
  • серія живописних творів «Пори року» — 2004—2006.

Нагороджений медаллю «За успіхи, досягнуті в народному господарстві СРСР» — 1978, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, дипломом ім. Г. Якутовича на конкурсі «Мистецтво книги України» — 2003, Срібною медаллю Академії мистецтв України — 2004, Золотою медаллю — 2010.

Почесний громадянин канадійських міст Вінніпега та Брандона.

Витоки[ред. | ред. код]

  1. а б Болгов, В. В., ред. (2020). Золотий фонд нації: дослідження, творчість, професійність (укр) . Київ: Українська конфедерація журналістів. с. 341. ISBN 978-617-7632-09-1.