Навроцький Олександр Олександрович — Вікіпедія
Навроцький Олександр Олександрович | ||||
---|---|---|---|---|
Олександр Навроцький | ||||
Народився | 28 липня (9 серпня) 1823 с. Антипівка Золотоніського повіту | |||
Помер | 10 (22) жовтня 1892 (69 років) Темір-Хан-Шура, Дагестан | |||
Країна | Російська імперія | |||
Національність | Українець | |||
Діяльність | поет, перекладач | |||
Alma mater | Перша полтавська гімназія і філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1847) | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | історичний твір | |||
Членство | Кирило-Мефодіївське товариство | |||
| ||||
Навроцький Олександр Олександрович у Вікісховищі |
Навро́цький Олекса́ндр Олекса́ндрович (*28 липня (9 серпня) 1823, с. Антипівка Золотоніського повіту — †10 (22) жовтня 1892, Темір-Хан-Шура, Дагестан) — український громадсько-політичний і культурний діяч, поет і перекладач, член Кирило-Мефодіївського братства.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї безмаєтних дворян. Навчався в Золотоніському повітовому училищі і Полтавській гімназії. У 1847 p. закінчив філософський факультет Київського університету. Під впливом свого двоюрідного брата Миколи Гулака став кирило-мефодіївцем. Належав до радикального крила братства. Після закінчення університету в 1847 p. приїхав до Полтави шукати служби. Під час відвідин батьків у рідному селі був заарештований і відправлений до Петербурга. Відбувши піврічне ув'язнення у В'ятській тюрмі, був висланий до Єлабуги, працював писарем у земському суді. Після зняття поліційного нагляду з 1853 p. служив у державних установах у різних містах Російської імперії.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
О. Навроцький писав поетичні твори, переважно на історичну тематику. Здійснив драматичну переробку поеми Т. Г. Шевченка «Сотник».
Перекладав українською мовою світову класику, зокрема «Іліаду» та «Одіссею» Гомера, «Витязя в тигровій шкурі» Ш. Руставелі (у Навроцького — «Одягнений у барсове хутро», що відповідає грузинському оригіналу)[1] [2], твори Оссіана, П. Б. Шеллі, Дж. Байрона, В. Гюго, П.-Ж. Беранже, А.-О. Барб’є, Й. В. Гете, Н. Ленау, Г. Гейне, Г. Лонгфелло, А. Міцкевича, В. Сирокомлі, В. Жуковського, О. Пушкіна, О. Толстого, німецький епос «Пісня про Нібелунгів», сербські епічні пісні, “Слово о полку Ігоревім” та ін. Перекладав українською Псалтир[3] і «Пісню пісень» з Біблії.
Публікувався в журналах «Основа», «Зоря», «Киевская старина», альманасі «Складка». Окремі твори увійшли до 1-го тому "Антології української поезії" (1957) [4] і до збірки «Поети пошевченківської доби» (1961).[5] Проте значна частина власних творів і перекладів О. Навроцького залишилася неопублікованою; ряд автографів зберігається у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
На честь митця було названо вулицю у Полтаві та в с. Антипівка, Золотоніського району.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Навроцький Олександр Олександрович // Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького. - К.: УЕ, 1992). С. 572
- ↑ Ґурам Петріашвілі. Що ж ти накоїв, перекладачу! [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.] // Всесвіт. 2008. № 5—6.
- ↑ Книга Псалмів Пророка Давида / О. Навроцький. – [s.a.]. – ІЛ НАНУ. – Ф. 21. – № 6. – Арк. 181.
- ↑ Антологія української поезії. В 4-х томах. Том. 1-й: Поезія дожовтневої пори (Кінець XVIII - початок XX сторіччя) / Упорядк. М.Рильського та М.Нагнибіди. - Київ: Держвидхудліт, 1957. - 428 с., іл.
- ↑ Поети пошевченківської доби : збірник / упоряд., вступ. ст. та комент. А. І. Костенко. – Київ: Радянський письменник, 1961. – 485 с. – (Бібліотека поета). Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/0001998 [Архівовано 3 січня 2022 у Wayback Machine.]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Баканідзе О. Олександр Навроцький - перший український перекладач поеми "Витязь у тигровій шкурі" Шота Руставелі // Баканідзе О. Грузинсько-українські літературно-мистецькі взаємини. - К.: Дніпро, 1984.
- Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. Стор. 93-94.
- Єгіазаров С. Пам'яті моїх учителів і керівників М. І. Гулака, Л. П. Загурського та О. О. Навроцького // Наше минуле. - К., 1918. - Ч. 1.
- Павлюк М. М. О. О. Навроцький — перший український перекладач поеми Руставелі. «Радянське літературознавство», 1966, № 9.
- Павлюк М. М. Поетичний відгук О. Навроцького на смерть Тургенєва. «Радянське літературознавство», 1968, № 11.
- Павлюк Н. Н. Александр Навроцкий и армянская культура. В кн.: Исторические связи и дружба украинского и армянского народов, в. 3. Ереван, 1971.
- Шр-ко А. [Шрамченко А]. А. А. Навроцкий. «Киевская старина», 1902, № 12.
Посилання[ред. | ред. код]
- М. М. Павлюк. Навроцький Олександр Олександрович [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.] // Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 3: К-Н.
- Г. М. Голиш. О.О. Навроцький – однодумець і соратник Т.Г. Шевченка // Сайт Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
- Білоус, Віра. Етнографічна та національно-освітня діяльність М. Гулака та О. Навроцького на Закавказзі / В. Білоус // Народознавчі зошити : двомісячник. - Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2010. - № 5-6 (95-96) : вересень-грудень. - 2010. - 287 (505-792) с. - ISSN 1028-5091. - С. 586-595.
- Навроцький Олександр Олександрович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 404-405.
- Про О. О. Навроцького з різних джерел
- Навроцкий, Александр Александрович (малорусский писатель) [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.] // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Т. XX (1897)
Це незавершена стаття про українського письменника або письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |