Нагороди УНР — Вікіпедія

Нагороди УНР — вища форма відзначення громадян Української Народної Республіки за видатні заслуги у розвитку суспільства, захисті Вітчизни, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.

Державну нагороду Української народної республіки міг отримати будь-який громадянин України, а також громадяни іноземних держав за особисті заслуги перед Україною.

Історія[ред. | ред. код]

Перші нагороди УНР та ЗУНР виникли у 1918. Того ж року при Головному штабі Армії Української Держави створили відповідну комісію. Комісія розробила статут цілого ряду відзнак. «Залізний Хрест», яким нагороджувалися за боротьбу з більшовиками, орден Ярослава Мудрого — за заслуги на цивільному поприщі, дамський орден святої княгині Ольги, хрест Володимира Святого, орден Архистратига Михайла— за бойові доблесті та, на кінець, хрест Слави і Відродження України, все це різних ступенів, на різного кольору орденських стрічок, з даруванням кавалерам відповідних привілеїв.

20 вересня 1818 було підготовлено наказ Гетьмана про заснування двох орденів:

• Слави і Відродження України.
• Архистратига Михайла.

Крім цього, в праці «Організація регулярної армії Української Держави 1918 року» Б. Монкевич наступним чином описує вироблений комісією Головного штабу остаточний варіант нагородної системи, яка складалась із двох типів державних нагород — хрестів і власне орденів:

• Хрест і Зірка Слави і Відродження України
• Орден св. Архистратига Михайла — за військову хоробрість
• Хрест св. Князя Володимира Великого — за державну цивільну службу
• Орден св. Ольги — за заслуги жінок на громадському полі
• Орден Князя Ярослава Мудрого — за заслуги на громадському полі
• Залізний хрест — за визвольну боротьбу.

24 січня 1919 Директорія УНР на подання Ради народних міністрів УНР ухвалив закон про заснування двох відзнак — Республіки (двох ступенів) та Слави України (двох ступенів). Та вони не буди виготовлені і тому ними не нагороджували. Одночасно велася підготовка до заснування медалі «Відвага». Генеральний штаб Армії УНР, внісши зміни в проєкти ордена Республіки у серпні 1919, запропонував заснувати замість ордена Республіки і медалі «Відвага» бойовий орден і медаль чотирьох ступенів з назвою «Республіка».

Із 6 грудня 1919 до 6 травня 1920 українська армія на чолі з генералом М. Омеляновичем-Павленком провела бойовий рейд тилами російських більшовицьких та білогвардійських військ, що отримав назву Перший зимовий похід. 15 травня 1920 Рада народних міністрів доручила військовому міністрові внести законопроєкт про військовий орден, що згодом одержав назву Залізний хрест, яким нагороджували учасників цього походу. Встановлено нагороду 19 жовтня 1920 наказом Головної команди Війська і Флоту Української Народної Республіки за підписом Голови Директорії та Головного Отамана Армії УНР С. Петлюри. Нагородження розпочалося в кінці 1920. Знак ордена під № 1 одержав генерал М. Омелянович-Павленко. Залізним хрестом було нагороджено 3-4 тисячі вояків української армії.

ЗУНР[ред. | ред. код]

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) запровадила власні нагороди: 5 листопада 1918 військову відзнаку «3а обняття Львова у власть Української Держави» трьох ступенів. Проєкт, на жаль, не було реалізовано. 30 квітня 1919 західноукраїнський крайовий уряд — Рада державних секретарів Західної області Української Народної республіки (ЗОУНР) — установила відзнаки: найвищу нагороду — Тризуб з вінцем (чотирьох ступенів), а також медаль Тризуба (чотирьох ступенів), Оружний Тризуб та Хрест учасництва, було почато виготовлення знаків, але до практичного нагородження справа де дійшла. Планувалося також заснувати медаль п'яти ступенів для поранених.

Уряд у еміграції[ред. | ред. код]

На еміграції український уряд заснував низку орденів, медалей, військових нагород, пам'ятних знаків тощо для нагородження учасників Української революції 1917—1921, учасників військових формувань січових стрільців, учасників національно-визвольної боротьби пізнішого часу тощо. Серед них медаль на честь 10-річчя відбудови Української держави, яка встановлена в 1927 з ініціативи членів Директорії УНР Ф. Швеця та А. Макаренка. Нагородження розпочалося в 1927.

Ювілейний Хрест Директорії УНР «10-ліття з'єднання українських земель» встановлений 22 січня 1929 з ініціативи членів Директорії УНР Ф. Швеця та А. Макаренка.

Орден Слави України[ред. | ред. код]

Хрест і зірка Слави і Відродження України були разом з Залізним Хрестом перенесені з проекту Комісії по виробленню військових орденів при ГША Української Держави до закону, прийнятого Директорією УНР 24 січня 1919 року. Але вже в серпні Генштабом Армії УНР запровадження ордену Слави України було відкладено до мирних часів. Після цього його вперше винесли на розгляд Центральної Ради другого скликання в вересні 1921 року в складі первісного проекту КВВО, з якого був прийнятий лише орден Архістратига Михаїла, а інші знову відкладені до виборів Соборної ради та гетьмана.

22 січня 1928 року було запроваджено Орден Слави України, що заповнив нішу невійськових орденів, вищих статусом за хрести, але нижчих за Орден Визволення. Проект, розроблений Миколою Битинським, включав зірку і п'ять варіантів знака ордена, в основі якого лежить білий грецький хрест з тризубом у круглому синьому медальйоні в перехресті, а також чотири варіанти медалі двох рангів. На знаках мирної гілки, як і першого ступеня, мечі опущені, воєнної — підняті.

Хрест Симона Петлюри[ред. | ред. код]

Після трагічної загибелі Голови Директорії УНР та Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюри вирішили запровадити відзнаку на його честь. Спочатку це мав би бути перстень — практика виготовлення такого різновиду відзнаки на той час було нерідким явищем. Згодом вирішили заснувати повноцінну відзнаку. Хрест Симона Петлюри запроваджений 22 травня 1932 наказом Головної команди Війська і Флоту Української Народної Республіки № 1 та затверджена Президентом УНР у засланні М. Лівицьким. В основу відзнаки покладено проєкт невиготовленого Ордена Визволення, автором остаточного проєкту хреста Симона Петлюри став геральдист і художник М. Битинський. Нагородження розпочалося в 1936. Сесія Укради у 1972 надала відзнаці статус ордена.

Хрест Українського козацтва[ред. | ред. код]

Хрест Українського козацтва заснований Президентом УНР в екзилі Андрієм Лівицьким 20 жовтня 1947 спочатку як відзнака учасників козацьких формувань, а згодом вона стала загальновійськовою нагородою.

Воєнний хрест Української Народної Республіки[ред. | ред. код]

Воєнний хрест Української Народної Республіки з нагоди 40-річчя утворення збройних сил УНР встановлено Президією УНРади 8 березня 1958.

Орден «Базар»[ред. | ред. код]

Нагорода Української Народної Республіки в еміграції, затверджена Українською національною радою 28 листопада 1970 року та наказом військового міністерства УНР № 5 від 10 грудня 1973 року. Альтернативна назва — орден Визволення України.

Хрест «60-ліття відродження Українських Збройних Сил»[ред. | ред. код]

Хрест «60-ліття відродження Українських Збройних Сил» встановила Президія УНРади 22 травня 1977.

Медаль при пораненні «3а жертву крови в боях за волю України»[ред. | ред. код]

Рішенням Президії УНРади 17 травня 1980 запроваджено медаль при пораненні «3а жертву крови в боях за волю України».

Хрест «40-ліття Української Народної Армії»[ред. | ред. код]

18 червня 1985 Президія УНРади з нагоди створення Збройних сил України у 1945 встановила хрест «40-ліття Української Народної Армії».

До нагород УНР примикає низка пропам'ятних військових та ветеранських нагород: Хрест Легіону Українських Січових Стрільців (Гуцульський, 1918), Хрест 3-ї Залізної дивізії (1922), Відзнака Української Галицької Армії (Галицький Хрест, 1928), Хрест Українських Січових Стрільців (Мазепинський, 1940), Хрест Карпатських Січовиків (1969), Хрест заслуги Буковинського Куреня (1986), кілька пам'ятних відзнак 1-ї Української дивізії Української Національної Армії.

Ієрархія нагород[ред. | ред. код]

Дослідники нагород УНР, зокрема п. О. Городиський, уложили умовний порядок старшинства (єрархії) українських нагородних відзнак УНР.

Ієрархія була такою:

• I — Орден Залізного Хреста;
• II i III — пам'ятні хрести УСС-ів — виданий Бойовою Управою у Відні та «Мазепинський Хрест», виданий 1940 у Кракові;
• IV — Орден Залізного Хреста ІІІ Залізної стрілецької дивізії;
• V — Хрест Симона Петлюри;
• VI — Хрест УГА (Галицький Хрест);
• VII — т. зв. Хрест Директорії (Макаренка);
• VIII — Пам'ятна медаля з нагоди 10-х роковин Самостійности;
• IX — Пропам'ятний Воєнний Хрест УНРади. Цей хрест передбачений для майбутніх українських вояків;
• X — Медаля св. Архистратига Михаїла для вояків Галицької дивізії в 20-ті роковини створення дивізії;
• XI — пропам'ятний Хрест УСС, виданий Об'єднанням бувших вояків українців в Америці.

До поданого тут реєстру відзнак, ще можна долучити цілий ряд т. зв. нагрудних відзнак, які розподіляє так:

1. Комбатантський Хрест, т. зв. краківського видання 1940, який відновлено було двома ривалізуючими комбатантськими організаціями після 1945 в Німеччині;
2. Спільна Юнацька Школа (1918—1919) — відзнака для всіх учасників старшинської школи в Кам'янці Подільському;
3. Відзнака VI Січової стрілецької дивізії — «золота» для старшин і «срібна» для підстаршин і стрільців;
4. Дуже рідкісна відзнака Ради Київських ССів;
5. Еліпсоїдна відзнака кол. Леґіону полк. Р. Сушка 1939.

Перелік нагород[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

• Нагороди України
• Державні нагороди України

Джерела та література[ред. | ред. код]

• В. Й. Бузало. Державні нагороди Української Народної Республіки [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 361. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Нагороди УНР
• Українські військові відзнаки.// Мазепинський Хрест Українських Січових Стрільців [Архівовано 22 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• Хрест УСС «Мазепинський»
• З історії вітчизняних нагород [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Олександр Кучерук. Нагороди УНР
• Українські військові відзначення [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.]
• Ярослав Семотюк. Українські військові відзнаки. Наукове товариство ім. Т. Шевченка в Канаді. Т. XXXIV. Торонто. 1991