Назарбекян Товмас Ованесович — Вікіпедія

Назарбекян Товмас Ованесович
Народився 4 квітня 1855(1855-04-04)
Тифліс, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Помер 19 лютого 1931(1931-02-19) (75 років)
Тифліс, Закавказька РФСР, СРСР[1]
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність військовослужбовець, політик
Alma mater Другий Московський кадетський корпус[1]
Учасник Російсько-турецька війна 1877–78[1], Російсько-японська війна[1], Перша світова війна і Кавказький театр воєнних дій Першої світової війни
Військове звання генерал-майор[1]
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Order of St. Vladimir 2nd class with swords орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня з мечами орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня з мечами орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня з мечами орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня з мечами і бантом орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня з мечами та бантом орден Святого Станіслава III ступеня Золота зброя «За хоробрість» медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»

Товмас Ованесович Назарбекян (вірм. Նազարբեկյան Թովմաս Հովհաննեսի; 4 квітня 1855 — 19 лютого 1931) — вірменський військовий діяч, генерал-майор російської та генерал-лейтенант вірменської армії. Герой Сардарапатської битви.

Біографія[ред. | ред. код]

Товмас Назарбекян народився 4 квітня 1855 року у дворянській родині у Тифлісі. За національністю вірменин. Закінчив Другу Московську військову гімназію. Військову освіту здобув у 3-му Олександрівському училищі. У 1876 направлений до 13-го лейб-гренадерського Еріванського полку. Брав участь у російсько-турецькій війні 1877—1878 років. За відзнаку під час штурму фортеці Ардаган (4-5 травня 1877) нагороджений орденом Св. Станіслава 3-го ступеня. Відзначився під Ерзерумом, за що нагороджений орденом Св. Анни 3 ступеня. Згодом служив у 14-му гренадерському грузинському полку. Пройшов усі стройові посади до командира батальйону включно. У 1902 був зведений у полковники. Учасник російсько-японської війни 1904-05. За участь в лютому-березні 1905 р. у Мукденській битві нагороджений Золотою Георгіївською зброєю. Незабаром після війни, в 1906 вийшов у відставку у званні генерал-майора.

У Першу світову війну, 6 листопада 1914 р., коли почалися бойові дії на Кавказькому фронті, Назарбеков повернувся на службу у званні генерал-майора і був призначений командиром бригади 66-ї піхотної дивізії. З 25 березня по 19 листопада 1915 року був начальником 2-ї Кавказької стрілецької бригади, потім розгорнутої в дивізію. Одночасно поставлений на чолі Азербайджанського загону. Пізніше командував Другим Кавказьким стрілецьким корпусом. У квітні 1915 року частини російської армії під командуванням Назарбекяна завдали значної поразки турецьким військам у битві біля міста Дільман. Нагороджений орденом Св. Георгія 4-го ступеня (7 січня 1916). У 1916 році Назарбекян зі своїми військами діяли у напрямку Ван-Копа. У січні 1917 року очолив 7-й окремий Кавказький армійський корпус, який діяв у складі російських військ у районі озера Ван та у Північній Персії.

У 1917 році військові дії на Кавказькому фронті були млявими, а війська фронту під дією більшовицької пропаганди стрімко втрачали боєздатність та дисциплінованість. Зрештою, більшовикам вдалося розвалити Кавказький фронт. Згідно з наказом головнокомандувача Кавказьким фронтом генерала М. А. Пржевальського 26.12.1917 року, Назарбеков був призначений командувачем окремим Вірменським армійським корпусом . Після утворення Республіки Вірменії Товмас Назарбекян продовжував службу в армії, не перебував у жодній партії і докладав величезних зусиль щодо створення регулярної вірменської армії. У 1918 — 1920 роках — головнокомандувач військами країни. У 1918 році в Кара-Кіліській, Баш-Абаранській і Сардарапатському битвах вірменські війська завдали нищівної поразки турецьким окупантам і зупинили просування противника вглиб Першої Республіки, хоча до цього часу турки захопили частину Західної Вірменії. У переможній Ванадзорській битві Назарбекян особисто командував військами.

З 25 березня 1919 року — голова військової ради. Керував вірменською армією у вірмено-азербайджанській війні 1918—1920 років. 15 липня 1919 року зведений в генерал-лейтенанти. Після встановлення радянської влади у Вірменії був заарештований і в січні 1921 перевезений з Єревану в Баку, а потім утримувався в концтаборі в Рязані і амністований у травні 1921. Живучи в злиднях, Назарбекян знаходив можливість писати мемуари про військові дії на Кавказькому фронті.

Помер 19 лютого 1931 року в Тбілісі.

Військові звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Назарбеков (Назарбекян) Фома (Товмас) Иванович (Ованесович). (рос.) // grwar.ruРосійська імператорська армія в Першій світовій війні.
  • Вірменський корпус проти турецьких військ (листопад 1917 р.-липень 1918 р.). Спогади генерала Ф. І. Назарбекова. Вісник архівів Вірменії, N 3, 1992, с. 34-153.
  • Айрапетян Г. А. Останній спарапет. М.: КРОН-ПРЕС, 1995. — 304 с. (ISBN 5-232-00195-7)
  • RO Sahakyan. Lieutenant-General Tovmas Nazarbekyan's role в військових операціях з російської армії проти turkish genocidal forces (1914—1916). Dedicated to the 160th birth anniversary of Tovmas Nazarbekyan http://www.fundamentalarmenology.am/datas/pdfs/270.pdf
  • Саакян Р. О., Роль генерала Т. Назарбекяна у битві під Дільманом 1915 (за архівними матеріалами), Історико-філологічний журнал, 2016 № 2, с. 209—229, http://hpj.asj-oa.am/6248/1/209.pdf
  1. а б в г д Armenian Soviet Encyclopedia, vol. 8 — Т. 8. — С. 141.
  2. Журнал Разведчикъ № 819 от 4.07.1916.