Населення Ірану — Вікіпедія

Населення Ірану
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	81,82 млн осіб
Густота	48,6 особи/км²
Коефіцієнт міграції	0,07 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲1,2 %
Народжуваність	17,99 ‰
Фертильність	1,83 дітей на 1 жінку
Смертність	5,94 ‰
Смертність немовлят	38,04 ‰
Вікова структура
• до 14 років	23,69 %
• 15–64 років	71,03 %
• старіші за 65 років	5,28 %
Середня тривалість життя	71,15 року
• чоловіків	69,56 року
• жінок	72,82 року
Статева структура
загалом	1,03 чол./жін.
при народженні	1,05 чол./жін.
до 15 років	1,05 чол./жін.
15–64 років	1,04 чол./жін.
після 65 років	0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	іранці
Найбільший етнос	перси
Мови
Офіційна	перська (фарсі)
Також у побуті	азербайджанська, турецька, курдська

Населення Ірану. Чисельність населення країни 2015 року становила 81,824 млн осіб (17-те місце у світі)^[1]. Чисельність іранців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 17,99 ‰ (105-те місце у світі), смертність — 5,94 ‰ (168-ме місце у світі), природний приріст — 1,2 % (101-ше місце у світі) .

Історія[ред. | ред. код]

В історичній ретроспективі Іран володів величезними людськими ресурсами, перська армія завжди була однією з найчисельніших в стародавньому світі за часів античності (від 200 тис. до 1 млн), навіть у період роздробленості і епідемії чуми II століття нашої ери, що забрала незліченні життя, римські легіони не могли забезпечити значної переваги над менш войовничими персами. Пізніше, коли Європа опинилася під загрозою військової гегемонії Османської імперії, Персія знаходила в собі сили наносити поразки Китаю, тюркським ханам Середньої Азії і Османської імперії. У Середні віки населення Персії перевершувало населення будь-якої європейського королівства, або навіть Священної Римської імперії.

У 1950-1990-х роках країна переживала демографічний вибух. З 1979 року населення подвоїлося і 2006 року сягнуло 70,49 млн осіб. Однак у 1990-х роках народжуваність помітно знизилася і тепер опустилася нижче простого відтворення поколінь, сумарний коефіцієнт народжуваності — 1,87 (для звичайного відтворення необхідно 2,15)^[2].

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Ірані, станом на 2015 рік, дорівнює 17,99 ‰ (105-те місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,83 дитини на одну жінку (148-ме місце у світі)^[1]. Рівень застосування контрацепції 77,4 % (станом на 2011 рік)^[1].

Смертність у Ірані 2015 року становила 5,94 ‰ (168-ме місце у світі)^[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,2 % (101-ше місце у світі)^[1].

Незважаючи на досить молодий вік чверті іранців, а також, на те, що зростання населення Ірану становить 12 ‰, останнім часом вчені фіксують стрімкий спад народжуваності в країні^[3]. У зв'язку з чим уряд Ірану переглядає свою сімейну політику в бік підвищення народжуваності. Раніше в країні проводилася демографічна політика «Одна дитина — добре, дві — достатньо»^[4].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Середній вік населення Ірану становить 29,4 року (123-тє місце у світі): для чоловіків — 29,1, для жінок — 29,7 року^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 71,15 року (149-те місце у світі), для чоловіків — 69,56 року, для жінок — 72,82 року^[1]. Чверть іранців — до 15 років, що робить Іран однією з наймолодших країн світу.

Вікова структура населення Ірану, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

• діти віком до 14 років — 23,69 % (9 937 715 чоловіків, 9 449 716 жінок);
• молодь віком 15—24 роки — 17,58 % (7 386 826 чоловіків, 6 998 188 жінок);
• дорослі віком 25—54 роки — 46,87 % (19 534 794 чоловіка, 18 817 480 жінок);
• особи передпохилого віку (55—64 роки) — 6,58 % (2 650 049 чоловіків, 2 731 997 жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,28 % (1 990 961 чоловік, 2 326 544 жінки)^[1].

Остан (регіон) Ірану з наймолодшим населенням — Систан і Белуджистан, в ньому 37,6 % населення молодше 14 років. Найбільша частка населення похилого віку (за 65 років) у Гілані — 8,1 %.

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 9,2; коефіцієнт розлучуваності — 2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 22 (2014)^[6][7]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 27,4 року, жінки — 22,1 року, загалом — 24,8 року (дані за 2014 рік)^[8].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 48,6 особи/км² (161-ше місце у світі)^[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Іран високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 73,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,07 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1].

Головні міста держави: Тегеран (столиця) — 8,432 млн осіб, Мешхед — 3,014 млн осіб, Ісфахан — 1,88 млн осіб, Кередж — 1,807 млн осіб, Шираз — 1,661 млн осіб, Тебриз — 1,572 млн осіб (дані за 2015 рік)^[1].

п о р Найбільші міста Ірану Дані офіційного перепису 2011 року.
	№	Назва	Остан	Населення	№	Назва	Остан	Населення
Тегеран Мешхед	1	Тегеран	Тегеран	8 154 051	11	Решт	Ґілян	639 951	Ісфаган Кередж
	2	Мешхед	Хорасан-Резаві	2 749 374	12	Захедан	Систан і Белуджистан	560 725
	3	Ісфаган	Ісфаган	1 756 126	13	Керман	Керман	534 441
	4	Кередж	Альборз	1 614 626	14	Ерак	Меркезі	526 182
	5	Тебриз	Східний Азербайджан	1 494 988	15	Хамадан	Хамадан	525 794
	6	Шираз	Фарс	1 460 665	16	Єзд	Єзд	486 152
	7	Ахваз	Хузестан	1 112 021	17	Ардебіль	Ардебіль	482 632
	8	Кум	Кум	1 074 036	18	Бендер-Аббас	Хормозґан	435 751
	9	Керманшах	Керманшах	851 405	19	Есламшахр	Тегеран	389 102
	10	Урмія	Західний Азербайджан	667 499	20	Зенджан	Зенджан	386 851

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,07 ‰ (114-те місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває від 2,5 до 3,0 млн біженців з Афганістану (офіційно зареєстровано лише 1 млн), 28,27 тис. з Іраку^[1].

Іран є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)^[9].

За даними офіційного перепису населення 2011 року в Ірані проживали громадяни інших держав^[10]:

1. Афганістану — 1,45 млн осіб;
2. Іраку — 51,5 тис. осіб;
3. Пакистану — 17,7 тис. осіб;
4. Туреччини — 1,6 тис. осіб;
5. з інших країн — 164,8 тис. осіб.

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Іран має досить строкатий етнічний склад населення. Головні етноси країни: перси, азербайджанці, курди, араби, луристанці, белуджі, туркмени та нечисленні тюркомовні народності.

Більшість населення Ірану — етнічні перси (За різними оцінками, від 36 % до 61 %). Перси проживають на території всього Ірану, говорять мовою фарсі. Їхня історична батьківщина — провінція Парс.

Друга за чисельністю етнічна група — азербайджанці (за різними оцінками, від 16 % до 40 %), проживають головним чином на північному заході країни, в так званому Іранському Азербайджані (Західний Азербайджан, Східний Азербайджан, Зенджан, Казвін, Хамадан, Ардебіль). Азербайджанці є єдиною великою національною меншиною, що не належить до іранської мовної сім'ї, розмовляють азербайджанською. Деякі етнографи схильні поділяти північну і південну частину азербайджанського етносу, оскільки іранські азербайджанці зазнали набагато більш серйозного впливу іраномовних народів, ніж ті які проживають у Республіці Азербайджан^[11].

Курди становлять приблизно 5-10 % населення Ірану Вони проживають на заході країни: Курдистан, Західний Азербайджан, Керманшах.

На півночі Ірану, вздовж берегів Каспійського моря проживають талиші, гілянці й мазендеранці (близько 7 %).

На північному сході представлені туркмени (більшість в остані Ґолестан), невеликими групами проживають тюркські племена (караї, карагозлу, таймурташ) і етнічні групи чараймаків.

Белуджі займають південно-східну частину країни (остан Систан і Белуджистан). Окремі їх групи проживають в Хорасані і Кермані і західному Мекрану.

На південному заході проживають луристанці й бахтіари.

Араби також населяють південно-західну частину країни, в основному провінцію Хузестан, а також розселені на узбережжі Перської затоки.

• 
  Етнічний склад населення Ірану в 1982-1989 роках
• 
  Етнічний склад населення Ірану в 1990-1993 роках
• 
  Етнічний склад населення Ірану в 1994-2011 роках
• 
  Етнічний склад населення Ірану в 2012-2014 роках

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Офіційна мова^[12]: перська (фарсі). Інші поширені мови: азербайджанська, турецька та її діалекти, курдська, ґілянська, мазандеранська, лурська, белуджійська, арабська, інші мови.

Релігії[ред. | ред. код]

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія) — 99,4 % (шиїти становлять 90-95 % віруючих, суніти — 5-10 %), інші (зороастризм, юдаїзм,християнство) — 0,3 %, не визначились — 0,4 % (станом на 2011 рік)^[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 86,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 91,2 % — серед чоловіків, 82,5 % — серед жінок^[1]. Державні витрати на освіту становлять 3 % ВВП країни, станом на 2014 рік (119-те місце у світі)^[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

2011 року в Ірані проживало 10,5 млн осіб з вищою освітою, з них 5,47 млн чоловіків і 5,023 млн жінок, в цілому близько 18,3% населення країни^[10]. Для порівняння, 1976 року вищу освіту мало приблизно 3% іранців (310,6 тис. чоловіків і 122,75 тис. жінок)^[10].

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,89 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2005 рік)^[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)^[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,9 % ВВП країни (86-те місце у світі)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 38,04 ‰ (54-те місце у світі); хлопчиків — 38,58 ‰, дівчаток — 37,48 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 25 випадків на 100 тис. народжень (137-ме місце у світі)^[1].

Іран входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, Крим-Конго геморагічна гарячка (станом на 2016 рік)^[1].

2014 року було зареєстровано 74,4 тис. хворих на СНІД (50-те місце в світі), це 0,14 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (108-ме місце у світі)^[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 4,1 тис. осіб (36-те місце у світі)^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 24,9 % (99-те місце у світі)^[1].

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,7 % населення в містах і 92,1 % в сільській місцевості; загалом 96,2 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 92,8 %, в сільській місцевості — 82,3 %, загалом по країні — 90 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2004 рік, дорівнює 93,3 км³ на рік, або 1,306 тонни на одного мешканця на рік: з яких 7 % — на промислові, 1 % — на промислові, 92 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 40,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 33,1 %; частка осіб похилого віку — 7,1 %, або 14,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера^[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2007 року перебувало 18,7 % населення країни^[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,6 %, верхній дециль — 29,6 % (станом на 2005 рік)^[1].

Станом на 2013 рік, в країні 1,1 млн осіб не має доступу до електромереж; 98,6 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 95 %^[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 36,07 млн унікальних інтернет-користувачів (26-те місце у світі), що становило 44,1 % загальної кількості населення країни^[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 29,07 млн осіб (22-ге місце у світі)^[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 16,3 %; промисловість і будівництво — 35,1 %; сфера послуг — 48,6 % (станом на 2013 рік)^[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 10,5 % працездатного населення, 2013 року — 10,3 % (120-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 24,8 %, серед юнаків — 21 %, серед дівчат — 42,8 % (44-те місце у світі)^[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Незважаючи на значні зусилля, кордон з Афганістаном залишається одним з основних маршрутів для перевалки південно-східноазійського героїну до Європи; один з найвищих рівнів опіатної наркоманії в світі, зростає проблема з синтетичними наркотиками; регулярно застосовується смертна кара за злочини, пов'язані з наркотиками. В Ірані відсутні закони по боротьбі з відмиванням грошей; досягнуто домовленості із сусідніми країнами, щодо обміну оперативною інформацією в сфері боротьби з обігом наркотиків^[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Ірану не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня^[14][15].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25-54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55-64 років — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

• Населення Землі
• Населення Азії

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською[ред. | ред. код]

• (рос.) Иран // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Иран // Страны и народы. Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия / Редкол. : Н. И. Прошин (отв. ред.), И. А. Дементьев и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Ірану

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Ірану.
• Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
• At a glance: Iran. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Ірану.
• Iran. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Ірану.
• Iran. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Ірану від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in Iran : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.

п о р Іран у темах Азартні ігри Герб Прапор Гімн Державний лад Конституція Парламент Адміністративний поділ Географія Міста Столиця Населення Мови Історія Економіка Валюта Культура • Релігія Кінематограф Література Музика Права людини Свята Спорт Освіта Наука Транспорт Туризм Уряд Пошта (історія та марки) Інтернет Збройні сили Зовнішня політика Портал «Іран»