Національна гвардія Росії — Вікіпедія

Національна гвардія Російської Федерації
рос. Национальная гвардия
Российской Федерации

Росгвардия
Емблема Національної гвардії
Російської Федерації
На службі з 5 квітня 2016 року
Країна  Росія
Тип національна гвардія
Роль жандармерія
Чисельність 340 000
Штаб  Москва
Річниці 27 березня
Конфлікти Антикорупційні протести в Росії 12 червня 2017 року
Протести в Росії 2017
Протест далекобійників у Росії
Протести проти підвищення пенсійного віку в Росії (2018)
Вебсайт rosguard.gov.ru(рос.)
Командування
Командувач генерал армії
Золотов Віктор Васильович
Знаки розрізнення
Прапор
Нарукавний знак
Нагрудний жетон

Медіафайли на Вікісховищі

Національна гвардія Росії (також відома як Росгвардія) — військове формування Російської Федерації, прямо підпорядкована президенту країни.

Опис[ред. | ред. код]

До складу входять війська Національної гвардії, які раніше були Внутрішніми військами РФ. Планується надати законом назву «Росгвардія».

Створення Національної гвардії дає змогу уряду Росії виконувати військові операції всередині країни проти озброєних внутрішніх сил.

Національна гвардія створена 5 квітня 2016 року. 2012 року вперше з'явилися плани щодо створення Національної гвардії Росії. Створення Національної гвардії дозволяє об'єднати різноцільові підрозділи МВС під одним командуванням.

Чисельність Національної гвардії залишиться на сумарній чисельності підрозділів МВС, що увійдуть до Нацгвардії, без збільшення їх штату. Директор-головнокомандувач Федеральної служби військ Національної гвардії рф — Віктор Золотов. Командувач Нацгвардії прирівняний до федерального міністра й входить до Ради безпеки Росії.

Функції[ред. | ред. код]

  • підтримка суспільного порядку,
  • боротьба з організованою злочинністю,
  • боротьба з тероризмом та екстремізмом,
  • територіальна оборона країни,
  • охорона важливих державних об'єктів та особливих вантажів,
  • допомога ФСБ на державному кордоні,
  • нагляд за оборотом зброї,
  • нагляд за приватною охоронною діяльністю.

Боротьба з організованою злочинністю після скасування УБОЗ 2008 року в МВС РФ припинилася. Для боротьби з організованою злочинністю у переформованих ВВ є окрема розвідка.

Структура[ред. | ред. код]

На 2015 рік у Внутрішніх військах служило близько 170 тисяч осіб. Чисельність військ Нацгвардії з входженням до неї ВВ збільшувати не планується.

Територіально війська Національної гвардії поділено за округами, що збігаються з Федеральними округами Росії.

Центральний округ ВНГ[ред. | ред. код]

Центральний Оршансько-Хінганський Червонопрапорний округ військ національної гвардії відповідає Центральному федеральному округу. Управління у Москві.

  • 21-ша окрема бригада оперативного призначення (21-ша оброп), в/ч 3641 (смт Софріно, Пушкінський район, Московська область);
  • 25-й загін спеціального призначення «Меркурій», місто Смоленськ;
  • 33-й загін спеціального призначення «Пересвет», м. Москва.

Північно-Західний округ[ред. | ред. код]

Північно-Західний ордена Червоної зірки округ військ національної гвардії відповідає Північно-Західному федеральному округу. Управління у Санкт-Петербурзі.

  • 33-тя окрема бригада оперативного призначення (33-тя оброп), в/ч 3526 (смт Леб'яже, Ломоносовський район, Ленінградська область);
  • 28-й загін спеціального призначення «Ратник», м Архангельськ.

Південний округ[ред. | ред. код]

Південний округ військ національної гвардії відповідає Південному федеральному округу та тимчасово окупованому РФ українському Криму. Управління у Ростові-на-Дону.

  • 22-га окрема бригада оперативного призначення (22-га оброп), в/ч 3642 (Калач-на-Дону);
  • 47-ма окрема бригада оперативного призначення (47-ма оброп), в/ч 3702 (Краснодар);
  • 50-та окрема бригада оперативного призначення (50-та оброп), в/ч 3660 (Новочеркаськ);
  • 112-та окрема бригада оперативного призначення (112-та оброп), в/ч 6914 (Сімферополь) (Україна Україна, тимчасово окуповані території);
  • 7-й загін спеціального призначення «Росіч», Новочеркаськ;
  • 15-й загін спеціального призначення «Вятіч», Армавір;
  • 35-й загін спеціального призначення «Русь», Сімферополь (Україна Україна, тимчасово окуповані території).

Північно-Кавказький округ[ред. | ред. код]

Північно-Кавказький округ військ національної гвардії відповідає Північно-Кавказькому федеральному округу. Управління у П'ятигорську.

  • 46-та окрема бригада оперативного призначення (46-та оброп), в/ч 3025 (м Грозний);
  • 49-та окрема бригада оперативного призначення (49-та оброп), в/ч 3748 (м Владикавказ);
  • 102-га окрема бригада оперативного призначення (102-га оброп), в/ч 6752 (м Махачкала);
  • 17-й загін спеціального призначення «Едельвейс», м Мінеральні Води;
  • 30-й загін спеціального призначення «Святогор», м Ставрополь;
  • 34-й загін спеціального призначення «Скіф», м Грозний.

Приволзький округ[ред. | ред. код]

Приволзький округ військ національної гвардії відповідає Приволзькому федеральному округу. Управління у Нижньому Новгороді.

  • 34-та окрема бригада оперативного призначення (34-та оброп), в/ч 3671 (сельце Шумілова, Богородський район, Нижньогородська область);
  • 26-й загін спеціального призначення «Барс», м Казань;
  • 29-й загін спеціального призначення «Булат», м Уфа.

Уральський округ[ред. | ред. код]

Уральський округ військ національної гвардії відповідає Уральському федеральному округу. Управління у Єкатеринбурзі.

Сибірський округ[ред. | ред. код]

Сибірський округ військ національної гвардії відповідає Сибірському федеральному округу. Управління у Новосибірську.

  • 19-й загін спеціального призначення «Єрмак», Новосибірськ;
  • 27-й загін спеціального призначення «Кузбас», м Кемерово;
  • Окремий взвод спеціального призначення «Росомаха», м Красноярськ-26.

Східний округ[ред. | ред. код]

Східний округ військ національної гвардії відповідає Далекосхідному федеральному округу. Управління у Хабаровську.

  • 111-та окрема бригада оперативного призначення (111-та оброп), в/ч 6882 (м Хабаровськ);
  • 21-й загін спеціального призначення «Тайфун», м Хабаровськ.

Втрати[ред. | ред. код]

Відомі втрати росгвардійців у відкритих джерелах:

Вторгнення в Україну[ред. | ред. код]

Станом на 17 січня 2023 року на основі інформації із відкритих джерел відомі імена щонайменше 385 бійців Росгвардії, загиблих в ході вторгнення в Україну. Серед них — 102 офіцери.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ПВК "Вагнера" стала підрозділом Росгвардії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023. 
  2. Потери России в войне с Украиной. Сводка «Медиазоны». Медиазона (рос.). Процитовано 21 січня 2023.