Невільницький берег — Вікіпедія

Невільницький Бе́рег (англ. Slave Coast, порт. Costa dos Escravos, фр. Côte des Esclaves «Рабський берег») — у XVI — XIX ст. назва узбережжя Бенінської затоки у Західній Африці, між річкою Вольта і Лагоською лагуною^[1]. Нині займає терени Того, Беніну та західної Нігерії. Назва походить від африканських рабів-невільників, яких продавали в ході трансатлантичної работоргівлі. Протягом XVI — XVIII ст. контролювався здебільшого Англією та Голландією. Був найбільшим центром работоргівлі в Африці. З Невільницького берега рабів увозили, головним чином, до Бразилії та островів Карибського моря. Основними портами, звідки збували невільників були Лагос, Великий та Маленький Попо, Порто Ново, Бадагрі.

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

• Работоргівля
• Берег Слонової кістки
• Золотий берег

Джерела[ред. | ред. код]

• Law, Robin. Slave-Raiders and Middlemen, Monopolists and Free-Traders: The Supply of Slaves for the Atlantic Trade in Dahomey c. 1750-1850 // The Journal of African History, Vol.30, No. 1, 1989.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Невільницький берег

Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Britannica (11-th) · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Treccanis Dizionario di Storia Нормативний контроль Freebase: /m/04v6_q