Несольоний Михайло Михайлович — Вікіпедія

Михайло Несольоний; Несольоний Михайло Михайлович
	Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	8 червня 1988; с. Сніжків, Валківський район Харківська область, УРСР, СРСР
Смерть	24 лютого 2022 (33 роки); неподалік Глухова, Шосткинський район, Сумська область; (вбитий)
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2015—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	58 ОМПБр ; 16-й омпб «Полтава»
Війни / битви	Російсько-українська війна / Бої за Глухів
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Несольоний.

Михайло Михайлович Несольоний (нар. 8 червня 1988, с. Сніжків, Валківський район Харківська область, УРСР, СРСР — пом. 24 лютого 2022, неподалік Глухова, Шосткинський район, Сумська область) — український військовий, молодший сержант, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Несольоний народився 8 червня 1988 року в селі Сніжків у Валківському районі на Харківщині.

Проходив військову службу у Збройних Силах України з 2015 року, був водієм санітарної бронетранспортера МТ-ЛБ підрозділу 16 ОМПБ «Полтава» 58 ОМБр Збройних Сил України.

Загинув 24 лютого 2022 року у перший день російського вторгнення в Україну^[1], у ближньому бою із силами противника під час евакуації людей^[2]. Рано-вранці цього дня російські війська зробили спробу прориву кордону в районі Бачівська, але були призупинені на трасі Кіпті-Бачівськ в районі села Годунівки поблизу м. Глухова, де зав'язалися бойові сутички^[3]^[4].

Кілька воїнів було поранено, для їхньої евакуації викликали транспорт бригадного медпункту. На допомогу побратимам негайно прибув санітарний транспортер на базі МТЛБ, маркований знаками Червоного Хреста, яким кермував водій молодший сержант Михайло Несольоний. Незважаючи на явну небезпеку наступу ворога, він виявивши мужність та відвагу продовжив виконувати бойове завдання з евакуації людей, але потрапив під прицільний обстріл рашистів, які чітко бачили в прицілах знак Червоного Хреста. Бронемашину було підбито, побратими зуміли витягнули із неї поранених, але врятувати Михайла не встигли — він загинув смертю Героя, до останньої миті виконуючи свій обов'язок на бойовому посту^[5]. Похований 7 квітня 2022 року в рідному селі Сніжкові на Харківщині^[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

2 березня 2022 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)^[2].