Нетто-тоннаж — Вікіпедія

Не́тто-тонна́ж, чистий тоннаж (англ. net tonnage, скорочено NT) — безрозмірнісний показник, що обчислюється на основі загального теоретичного об'єму вантажних просторів судна, з використанням математичних формул. Визначений у «Міжнародній конвенції з вимірювання тоннажу кораблів» (англ. The International Convention on Tonnage Measurement of Ships), прийнятій ММО у 1969 році, нетто-тоннаж замінив раніший нетто-реєстровий тоннаж, що виражав об'єм вантажних просторів у реєстрових тоннах^[1]. Нетто-тоннаж використовується при начисленні портових зборів і не повинен бути меншим більш ніж на 30 % від брутто-тоннажу^[2].

Нетто-тоннаж не є мірою ваги судна і його вантажу, тому його не слід плутати з дедвейтом і водотоннажністю. Крім того, він є безрозмірнісною величиною (на відміну від нетто-реєстрового, вимірюваного в реєстрових тоннах, які є одиницями об'єму).

Історія[ред. | ред. код]

Міжнародна конвенція з вимірювання тоннажу кораблів прийнята ММО в 1969 році^[3]. Конвенція приписувала перехід від колишніх вимірювань брутто-реєстрового й нетто-реєстрового тоннажу до брутто- й нетто-тоннажу^[3]. То була перша успішна спроба впровадження всесвітньої системи вимірювання тоннажу^[3].

Раніше використовувалися різноманітні методи обчислення тоннажу торгових суден, але розбіжності викликали незручності, внаслідок чого виникла потреба в міжнародній системі^[3]. Один з таких ранніх методів розроблений у 1854 р. Джорджем Мурсомом з британської Торгової палати^[en]^[3].

Правила визначення тоннажу застосовні до всіх суден, побудованих після 18 липня 1982 р. включно^[3]. Суднам, побудованим до цієї дати, було приписане протягом 12 років перейти з колишнього брутто-реєстрового тоннажу (GRT) на брутто-тоннаж (GT) і нетто-тоннаж (NT)^[3]. Перехідний період був покликаний надати судновласникам час пристосуватися до нових правил економічно, бо на основі тоннажу засновуються правила комплектування і безпеки суден^[3]. Крім того, він також є основою для обчислення реєстраційних і портових зборів^[3]. Однією з цілей конвенції було забезпечення того, щоб виміряні по-новому тоннажі «не надто відрізнялися» від традиційних брутто-реєстрового й нетто-реєстрового^[3].

Брутто- і нетто-тоннаж обчислюються на основі вимірювань об'єму й застосування математичної формули^[3]. Брутто-тоннаж заснований на «теоретичному об'ємі всіх закритих просторів корабля» (the moulded volume of all enclosed spaces of the ship), нетто-тоннаж — на «теоретичному об'ємі всіх вантажних просторів корабля» (the moulded volume of all cargo spaces of the ship)^[3]. Також, нетто-тоннаж не повинен бути менше брутто-тоннажу на більш ніж 30 %^[3].

Обчислення[ред. | ред. код]

Вибір значення осадки[ред. | ред. код]

Обчислення нетто-тоннажу здійснюється з використанням ряду множників, одним з яких є теоретична осадка d. Вибір значення цієї величини може бути складним. Для суден, що потрапляють під міжнародну Конвенцію з вантажної марки, використовується літня вантажна марка, за винятком випадків, коли застосовується лісова марка (timber load line). Для пасажирських суден використовується найнижча марка, визначена відповідно до міжнародної Конвенції з охорони людського життя на морі. У разі, якщо вантажна марка визначена відповідно до національних норм, використовується літня вантажна марка. Якщо судно не має вантажної марки, а максимальна осадка визначається національними нормами, беруть саме це максимальне значення осадки. Якщо до судна не можна застосувати все вищеперелічене, значення d береться в розмірі 75 % теоретичної висоти борту (moulded depth amidships).

12 і менше пасажирів[ред. | ред. код]

Обчислення нетто-тоннажу визначається в Положенні 4 Додатка 1 до Міжнародної конвенції з вимірювання тоннажу кораблів 1969 року^[4]. Воно засноване на трьох змінних:

V_c — загальний об'єм вантажних просторів судна, у кубічних метрах (м³),
d — теоретична осадка в метрах,
D (в українській практиці позначається H) — теоретична висота борту.

Перший крок в обчисленні — знаходження значення множника K₂, який засновується на значенні V_c. Його знаходять з використанням такої формули:

$K_{2}=0.2+0.02\times \log _{10}(V_{c})$

Далі на основі трьох значень обчислюється нетто-тоннаж:

$NT=K_{2}\times V_{c}\times ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}$

Де множник $({\tfrac {4d}{3D}})^{2}$ не перевищує 1, добуток $K_{2}\times V_{c}\times ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}$ не менш ніж 0,25 брутто-тоннажу (GT), а підсумкове значення NT не повинне бути менше ніж 0,30 GT.

13 і більше пасажирів[ред. | ред. код]

При обчисленні NT суден, призначених для перевезення 13 і більше пасажирів, у формулу вводиться додатковий параметр. Він обчислюється на основі трьох додаткових множників:

GT — брутто-тоннаж,
N₁ — число пасажирів у каютах з не більш ніж 8 спальними місцями,
N₂ — число інших пасажирів.

Спочатку знаходять множник K₃, заснований на брутто-тоннажі:

$K_{3}={\frac {1.25\times (GT+10000)}{10000}}$

Потім обчислюється нетто-тоннаж:

$NT=K_{2}\times V_{c}\times ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}+K_{3}\times (N_{1}+{\frac {N_{2}}{10}})$

Де множник $({\tfrac {4d}{3D}})^{2}$ не має перевищувати одиницю, добуток $K_{2}\times V_{c}\times ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}$ має бути не менш ніж 0,25 GT, а підсумкове значення NT не повинне бути менше ніж 0,30 GT.

Різниця між випадками в «12 і менше пасажирів» і «13 і більше пасажирів» пов'язана з обмеженням, вказаним у визначенні нетто-тоннажу, що говорить «…коли N₁ + N₂ менше ніж 13, N₁ і N₂ мають бути прийняті за нуль».

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Stopford, Martin (2009), Maritime Economics, Taylor & Francis, с. 752, процитовано 17 жовтня 2011
↑ International Convention on Tonnage Measurement of Ships [Архівовано 2013-12-02 у Wayback Machine.]. International Maritime Organization (IMO). (Перевірено 17 жовтня 2011)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п International Maritime Organization, 1982.
↑ International Convention on Tonnage Measurement of Ships, 1969. Admiralty and Maritime Law Guide. London. 23 червня 1969.

Посилання[ред. | ред. код]

International Convention on Tonnage Measurement of Ships, 1969. 23 червня 1969. Процитовано 23 березня 2008.
International Maritime Organization (2002). International Convention on Tonnage Measurement of Ships, 1969. International Maritime Organization. Архів оригіналу за 7 липня 2009. Процитовано 23 березня 2008.
Hayler, William B. (2003). American Merchant Seaman's Manual. Cornell Maritime Press. ISBN 0-87033-549-9..
Singh, Baljit (11 липня 1999). The world’s biggest ship. The Times of India. Процитовано 7 квітня 2008.
Turpin, Edward A.; McEwen, William A. (1980). Merchant Marine Officers' Handbook (вид. 4th). Centreville, MD: Cornell Maritime Press. ISBN 0-87033-056-X.

[stopford-1] Stopford, Martin (2009), Maritime Economics, Taylor & Francis, с. 752, процитовано 17 жовтня 2011

[imo-2] International Convention on Tonnage Measurement of Ships [Архівовано 2013-12-02 у Wayback Machine.]. International Maritime Organization (IMO). (Перевірено 17 жовтня 2011)

[imo1982-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п International Maritime Organization, 1982.

[4] International Convention on Tonnage Measurement of Ships, 1969. Admiralty and Maritime Law Guide. London. 23 червня 1969.

[1]

[2]

[3]

[4]