Не пора — Вікіпедія

«Не пора»
Пісня духового оркестру, гітари
Випущено	1880 (лірика)
Тип	вірш, інструментальний твір
Жанр	інструментальна музика, марш
Мова	українська
Автор слів	Іван Франко
Композитор	Денис Січинський (хор); Богдан Сапелюк (оркестр)
	Цей твір у Вікіджерелах

«Не пора́» — вірш українського письменника Івана Франка циклу «Україна» зі збірки «З вершин і низин» (редакції 1893/1897^[2]), створений 1880 року. Свого часу, разом ще з кількома віршами циклу, був заборонений за польського панування, правління Російської імперії та радянських часів^[3]. Був одним з найпопулярніших українських гімнів початку XX ст.^[4].

Написання[ред. | ред. код]

Поезію вперше надруковано в журналі «Світ» (1881). Невдовзі, під назвою «Національний гімн», видано в друкарні Шмапера (Лейпциг, 1897). Денис Січинський поклав твір на музику. Твір не був надрукований на території Емського указу. Згодом «Не пора» увійшов до Січового співаника (1921).

У радянському франкознавстві цикл було скорочено. Патріотичні поезії Франка в УРСР не друкувалися, починаючи з 30-х років. Вірш «Не пора», як і вірші «Ляхам» та «Розвивайся ти, високий дубе…», надалі, під пильним оком цензури, не увійшли до 50-томного зібрання творів письменника. Єдиним виключенням став лірично-нейтральний «Моя любов».

За часів Незалежності твір для духового оркестру переклав Богдан Сапелюк. Відтоді увійшов до репертуару військових оркестрів ЗСУ, зокрема композиція лунала на ювілейному параді до дня Незалежності^[5].

Текст[ред. | ред. код]

Січовий співаник (1921)

Не пора, не пора, не пора

Москалеви й ляхови служить:

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора

За невигласків лить свою кров

І любити царя, що наш люд обдира,

Для України наша любов.

Не пора, не пора, не пора

В рідну хату вносити роздор!

Най пропаде незгоди проклята мара!

Під Украйни єднаймось прапор!

Бо пора це великая єсть:

У завзятій, важкій боротьбі

Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,

Рідний краю, здобути тобі^[6].

Мозаїка із творів (2001)

Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить!

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора

За невігласів лить свою кров

І любити царя, що наш люд обдира:

Для України наша любов.

Не пора, не пора, не пора

В рідну хату вносити роздор!

Хай пропаде незгоди проклята мара!

Під Украйни єднаймось прапор!

Бо пора ця великая єсть:

У завзятій, важкій боротьбі

Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,

Рідний краю, здобути тобі!^[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

«Січовий співаник» 1921, упорядник Кирило Трильовський. Друкарня «Адрія», Відень.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

[1] Музичний фонд НБУВ (N8 Наша пісня — 3-е виправлене видання. — Вецляр: Накладом Видавничого Т-ва ім. Б. Грінченка, 1917)

[2] Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. — Львів: Каменяр, 2001. — 434 с.

[3] Цикл Івана Франка «Україна»

[4] Українські гімни

[5] Виконання під час параду

[6] Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. — Відень: Друкарня «Адрія», 1921. — 96 с.

[7] Іван Франко Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. — Львів: Каменяр, 2001. — 434 с.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]