French
DeutschНоваківська Стефанія — Вікіпедія
| Стефанія Новаківська | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 10 січня 1883 Королівство Галичини та Володимирії |
| Смерть | невідомо |
| Громадянство |  Україна |
| Військова служба | |
| Приналежність | Україна |
| Рід військ |  УСС ОУН |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Командування | |
| засновниця УВО та ОУН на Закарпатті | |
Стефанія Новаківська (Козоріз) (10 січня 1883 р., с. Новоселиця Костикова?[1]— † ?) — засновниця першого осередку УВО та ОУН на Закарпатті. Дружина українського політичного діяча Михайла Новаківського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Служила санітаркою у легіоні УСС. Нагороджена срібною медаллю Червоного Хреста.[2]
Разом із чоловіком проживала на Закарпатті. Викладала в Ужгородській учительській семінарії. Син загинув на фронті біля Вінниці, а з чоловіком невдовзі після цього вона стала жити окремо.
Наприкінці 1929 зробила спробу створити Організацію Українських Націоналістів на Закарпатті. Ця організація не була самостійною краєвою структурою, а філією галицького УВО, із загальним керівництвом зі Львова.
Організація замаху на лідера москвофілів[ред. | ред. код]
На знак протесту проти антиукраїнської діяльності москвофілів, яких підтримувала влада Чехословаччини, Стефанія Новаківська вмовила учня Ужгородської учительської семінарії Федора Тацинця, з яким познайомилася того ж року у скаутському таборі і який після цього був частим гостем у неї, здійснити замах на чільного представника москвофільства Євменія Сабова.
1 червня 1930 року Федір Тацинець вистрілив у лідера москвофілів під час проведення «Дня Русской Культури» в Ужгороді, але схибив і не завдав Євгенію Сабову жодної шкоди. Поліція його одразу заарештувала.
Разом із Тацинцем чеська поліція заарештувала й співучасників замаху — студентів Миколу Байду, Володимира Федорчука і Стефанію Новаківську. Суд відбувся у листопаді 1930 року і засудив Стефанію Новаківську до 5 років ув'язнення, оскільки вона взяла на себе всю провину за організацію та проведення замаху.
Подальша доля невідома.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3