NV (New Voice) — Вікіпедія

Не плутати з «Radio NV».
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Новое время (значення).
New Voice
Скорочена назва NV
логотип видання та вебсайту з 2022 року
Країна видання  Україна
Місце публікації Київ
Тематика суспільно-політична
Періодичність виходу тижневик
Мова українська (друк.версія)
укр., рос. та англ. (елек. версія)
Адреса редакції Київ, вулиця Нахімова, 12
Головний редактор Віталій Сич
Редактор Сич Віталій Володимирович і Мак Гаффі Юлія Олександрівна
Видавець Видавничий дім Медіа-ДК
Засновник Томаш Фіала
Засновано 2014
Обсяг 64 стор.
Наклад 19 тис. примірників
Ціна 199 грн
nv.ua

«NV» (англ. New Voice — новий голос) — український друкований щотижневий суспільно-політичний журнал. Часопис також має інформаційно-новинний сайт (українською, російською та англійською мовою) та онлайн електронну версію журналу (українською[1] та російською мовою).[2]. До червня 2019 року повна назва була рос. «Новое Время» (новий час), а ще повніша — рос. «Новое Время Страны» (новий час країни).

Журнал виходить з 2014 року щоп'ятниці. Висвітлює події в Україні та світі, аналізує їх, публікує інтерв'ю з політиками, репортажі з гарячих точок, розслідування, авторські матеріали тощо.

Історія[ред. | ред. код]

Журнал «Новое Время» був створений навесні 2014 року журналістами, які протягом 2003—2013 років працювали над українським російськомовним журналом «Корреспондент». Інвестором проєкту став чеський бізнесмен Томаш Фіала, голова української інвестиційної компанії Dragon Capital та президент Європейської Бізнес Асоціації.[3]

Перший випуск журналу вийшов 16 травня 2014 року[4] тиражем понад 18 тис. примірників. Сайт nv.ua з'явився у червні 2014 року з російськомовним інтерфейсом, а у 2015 сайт отримав також і україномовний інтерфейс.

До першої річниці початку Євромайдану на сайті видання з'явився спецпроєкт спогадів про Майдан — #remembermaidan[5][6].

17 червня 2014 року був запущений сайт журналу, на той час доступний виключно російською; 20 серпня 2015 році сайт отримав також і українськомовний інтерфейс[7]. У 2016 журнал запустив онлайн електронну версію журналу, яка на додачу до російськомовної версії отримала й українськомовну[1]. Починаючи з № 30 (від 12 серпня 2021 року)[8] друкована версія тижневика «НВ» почала виходити виключно українською мовою; електронна ж версія тижневика продовжила виходити у двох мовних варіантах: українськомовному та російськомовному.[9][10]

22 червня 2019 року головний редактор Віталій Сич повідомив про ребрендинг видання та вебсайту на НВ[11], а 30 грудня 2022 року — на New Voice[12].

  • Логотип у 2014—2019 роках
    Логотип у 2014—2019 роках
  • Логотип у 2019—2022 роках
    Логотип у 2019—2022 роках

Відзнаки та рейтинги[ред. | ред. код]

Журналістські відзнаки[ред. | ред. код]

У червні 2015 року головний редактор журналу «НВ» Віталій Сич отримав журналістську нагороду у номінації «Найкращий діловий редактор» «Pressзвание / PRESSZVANIE»; нагорода заснована Національною спілкою журналістів України та PR-агенцією Mainstream.[13]

У листопаді 2015 року російськомовна стаття журналіста «НВ» Павла Добровольського «Внутренний мир ДНР» (англ. Internal world of DPR; укр. Внутрішній світ ДНР) увійшла до ТОП-5 на міжнародному журналістському конкурсі «Writing for CEE»; нагорода заснована австрійською інформагенцією APA (Austria Presse Agentur) та австрійським підрозділом UniCredit Bank Austria.[14][15]

У серпні 2019 року видання «НВ» отримало журналістську нагороду Free Media Awards[en]; нагорода заснована німецькою організацією ZEIT-Stiftung та норвезькою організацією The Fritt Ord Foundation.[16][17][18]

У березні 2022 року Інститут масової інформації (ІМІ) рекомендував інтернет-ЗМІ «НВ», як достовірне медіа, якому можна довіряти[19].

Рейтинг українських інтернет-ЗМІ за версією ІМІ[ред. | ред. код]

У червні 2021 року «НВ» потрапив на друге місце серед українських інтернет-ЗМІ щодо дотримання професійних стандартів, за результатами аналізу, проведеного Інститутом масової інформації. За даними дослідження, 92 % матеріалів на сайті не мали порушень професійних стандартів. На сайті було на 100 % дотримано стандарту достовірності, але зафіксовано матеріали з порушенням стандарту балансу.[20]

Контроверсії[ред. | ред. код]

Цензурування та вилучення контенту з сайту nv.ua на вимогу російського Роскомнадзору[ред. | ред. код]

2016 року головний редактор журналу Віталій Сич зізнався, що, після України, найбільше відвідувачів сайту nv.ua з Росії. Оскільки деякі статті сайту не подобаються російському регулятору Роскомнадзор, він періодично надсилає адміністраторам видання різні попередження, що у разі якщо не буде вилучений окремий контент сайту, Роскомнадзор змушений буде відімкнути доступ до «НВ» в Росії. Аби цього не сталося, головредактор Віталій Сич зізнався, «що журнал ввів таку практику, коли вони прибирають статтю яку ще місяць тому всі прочитали і вона вже не користується попитом, й завдяки цьому [вони] не втрачають [російську] аудиторію.»[2]

Звільнення всієї команди журналістів бізнес-блоку у 2018 році[ред. | ред. код]

22 грудня 2018 року з видання звільнилась вся команда журналістів бізнес-блоку «НВ Бізнес»; тоді головредактор «НВ» Віталій Сич пояснив це спільним рішенням через залучення цих журналістів бізнес блоку до сторонніх проєктів.[21] 26 грудня 2018 року на Facebook-сторінці «Журналісти проти джинси» вийшов «відкритий лист українських журналістів», в якому анонімні журналісти звинувачували Томаша Фіалу у звільненні журналістів бізнес-блоку «НВ Бізнес» за джинсу (замовні статті без розкриття рекламності).[22] Сам Фіала відповів, що це не він звільняв журналістів бізнес-блоку «НВ Бізнес», а питання джинси у виданні не бачить сенсу коментувати, оскільки він не коментує анонімні повідомлення.[23] Пізніше PR-агентство Mainstream, що працює на «НВ» заявило, що на їхню думку, Facebook-сторінку «Журналісти проти джинси» створено з метою дискредитації видання «НВ», а першоджерелом повідомлень про звільнення журналістів «НВ» за джинсу стала Facebook-сторінка «Страсти» (укр. Страсті), що нібито лобіює інтереси енергетичного проєкту «Роттердам+».[24]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Новое Время запускає нову електронну версію журналу – російською та українською мовами. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  2. ↑ а б Друкувати «Новое Время» українською мовою економічно безглуздо [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] — MediaLab Online, 01/06/2016
  3. ↑ Томаш Фіала вкладає в «Новое время» $ 2,5 млн і не збирається втручатися в редакційну політику [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] — Детектор медіа, 22 травня 2014
  4. ↑ Виталий Сыч: В «Новом времени» новостная картина недели закрывается одной страницей [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.], Телекритика (20 травня 2014)
  5. ↑ До річниці Майдану сайт «Новое время страны» запустив спецпроект #remembermaidan, Телекритика. 21 листопада 2014
  6. ↑ Спецпроект #remembermaidan «Новое время» (21 листопада 2014)
  7. ↑ До Дня Незалежності сайт НВ запрацював українською мовою [Архівовано 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Новое время (20 серпня 2015)
  8. ↑ НВ № 30 (від 12 серпня 2021 року) — українськомовна версія. nv.ua/ukr/. 12 серпня 2021
  9. ↑ Говоримо рідною. Журнал НВ повністю перейшов на українську мову і випустив колекційний номер. nv.ua. 12 серпня 2021. Архів оригіналу за 12 серпня 2021.
  10. ↑ Журнал «НВ» очікує зростання кількості передплатників після переходу на українську мову – Сич. radiosvoboda.org. 12 серпня 2021. Архів оригіналу за 12 серпня 2021.
  11. ↑ Новое Время змінює бренд і переходить на НВ. nv.ua. 21 червня 2019. Архів оригіналу за 13 серпня 2021.
  12. ↑ НВ змінює назву і логотип. Звернення головного редактора Віталія Сича. nv.ua (укр.). Процитовано 30 грудня 2022.
  13. ↑ Лауреатами «Pressзвания» стали Сич, Васильєв, «Аристократи» та інші [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] — Детектор медіа, 10 червня 2015
  14. ↑ Ceremony 2015: Journalistenpreis „Writing for CEE 2015“ geht an Martin Leidenfrost. www.apa.at. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015. (нім.)
  15. ↑ https://www.ots.at/presseaussendung/OTS_20151119_OTS0151/journalistenpreis-writing-for-cee-2015-geht-an-martin-leidenfrost-bildvideo [Архівовано 13 серпня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  16. ↑ Novoye Vremya - Ukraine (англ.). Fritt Ord[en]. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  17. ↑ Free Media Awards (англ.). Fritt Ord[en]. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  18. ↑ Журнал НВ став лауреатом премії Free Media Awards. detector.media. 16 серпня 2019. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  19. ↑ ІМІ рекомендує читати новини з достовірних джерел. Список медіа. imi.org.ua (uk-UA) . Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.
  20. ↑ Звіт з моніторингу дотримання професійних стандартів в онлайн-медіа. Друга хвиля моніторингу у 2021 році. Інститут масової інформації. 30 червня 2021. Архів оригіналу за 12 серпня 2021.
  21. ↑ Шестакова, Юлія (22 грудня 2018). З «Нового времени» звільнилися журналісти бізнес-блоку (доповнено). detector.media (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 31 липня 2019.
  22. ↑ Журналісти проти джинси. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  23. ↑ Томаш Фіала: Я не звільняв журналістів «Нового времени» [Архівовано 13 серпня 2021 у Wayback Machine.]. detector.media. 27 грудня 2018
  24. ↑ За повідомленнями про «джинсу» в «Новом времени» стоять лобісти «Роттердам+» — коментар агентства Mainstream [Архівовано 13 серпня 2021 у Wayback Machine.]. detector.media. 28 грудня 2018

Посилання[ред. | ред. код]

NV (New Voice)
у соціальних мережах
NV (New Voice) на сайті Facebook
NV (New Voice) на сайті Telegram
NV (New Voice) на сайті Twitter
NV (New Voice) на сайті YouTube
NV (New Voice) на сайті Instagram
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=NV_(New_Voice)&oldid=42135677