Новосілка (Бучацька міська громада) — Вікіпедія

село Новосілка
	Панорама села. Вигляд з Язловецького замку.Панорама села. Вигляд з Язловецького замку.
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060070220095436
Облікова картка	Новосілка
Основні дані
Засноване	1864
Населення	589 (2001)
Територія	1.810 км²
Густота населення	325.41 осіб/км²
Поштовий індекс	48461
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	48°56′44″ пн. ш. 25°26′57″ сх. д. / 48.94556° пн. ш. 25.44917° сх. д.Координати: 48°56′44″ пн. ш. 25°26′57″ сх. д. / 48.94556° пн. ш. 25.44917° сх. д.
Водойми	р. Вільховець
Найближча залізнична станція	Пишківці
Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Сільський голова	Курмило Оксана Іванівна
Карта
	Новосілка
	Новосілка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Новосілка.

Новосі́лка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Язловецькій сільраді.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на півдні району за 15 км від центру громади на високому лівобережжі річки Вільховець. Через село пролягає автошлях Т 2016 Бучач — Товсте.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. Близько 1878 р. львівський колекціонер та археолог Антон Шнайдер розкопав могилу, у якій знаходився кістяк у дерев'яній могилі, біля нього — зуб тура.^[1]

Раніше називалось Новосілка Язловецька.

Село Новосілка (Noweczelo) вказане на карті Боплана (середина XVII ст.). На карті 1-го австрійського знімання (80-ті рр. XVIII ст.) значиться як Nowo Siolka. Версія про те, що його заснували на початку XIX ст. переселенці передмістя Язловець — неточна.

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Луг» (головою філії був Іван Бугай, секретарем — Іван Данчук), «Сільський господар» та інші, кооператива.

Під час місцевих виборів 25 жовтня 2015 року виборчій дільниці у селі один чоловік порвав бюлетень (мотивував неприязними взаєминами з членами комісії), інший зім'яв документи — йому не дозволили проголосувати за дружину.^[2]

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району^[3].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади^[4].

Релігія[ред. | ред. код]

церква святої великомучениці Параскеви-П'ятниці (1888, мурована, ПЦУ),
церква святої великомучениці Параскевії П'ятниці (1929, переобраднана з костелу, УГКЦ),
«фігура» (статуя) Великомучениці Параскевії на честь 100-ліття храму (1988).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

пам'ятник Тарасові Шевченку (1961, пам'ятник монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер 855),
символічна могила Борцям за волю України (1993),
пам'ятні хрести:
- на честь скасування панщини (відновлений 1991)
- 1000-ліття Хрещення Русі (1988).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торгові заклади.

Населення, відомі люди[ред. | ред. код]

У 2001 році кількість мешканців села становила 589 осіб.

Народилися[ред. | ред. код]

Богдан Збудовський (1898—1964) — інженер, старшина Корпусу січових стрільців, син пароха Зубреця о. В'ячеслава Збудовського.^[5]
Салітринський ЗІновій Мар'янович (07.07.1925- 11.06.1978) — знаний організатор сільськогосподарського виробництва та новатор у розвитку сільського господарства в Україні

Працювали, проживали[ред. | ред. код]

Іван Бугай — керівник філії «Лугу», виданий Андрієм Слободзяном (пізніше отримав орден Леніна, став головою сільради) представникам НКВД в 1940 р.; подальша доля поки невідома
Іван Данчук — секретар філії «Лугу»; арештований польськими окупантами в 1938 р., відбував покарання, тортурований у Березі Картузькій, повернувся додому після початку другої світової війни, арештований представникам НКВД, подальша доля поки невідома
о. Петро Митропула — парох (УГКЦ, понад 20 років) села.^[6]

Поховані[ред. | ред. код]

письменник, композитор Теодор Леонтович
композитор, піаніст Денис Леонтович.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Н. Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 20.
↑ На Тернопільщині через порушення на виборах відкрили 4 кримінальні справи
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
↑ С. Шипилявий. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 397.
↑ Калейдоскоп минулого. Новосілка Язловецька з присілками Кадовби і Пожежа // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 597—598.

Література[ред. | ред. код]

Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
Германович П., Уніят В. Новосілка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 641. — ISBN 966-528-199-2.
Мизак Н., Уніят В., Футрин М. Новосілка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 626—627. — ISBN 978-966-457-228-3.
Nowosiółka (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 277. (пол.) — S. 277. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Новосілка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах^?
	Новосілка у Вікісховищі^?