Нові ліві — Вікіпедія

Нові ліві — напрямок в політиці, який ототожнює себе з лівою ідеєю, але протиставляє себе традиційним компартіям та анархістам («старим лівим»). Виник у Західній Європі та США в 1960-х роках. Характеризується критикою історичної ролі пролетаріату та інституційних форм опору через травматичний досвід тоталітаризму. Суміжний з лівим лібералізмом і містить у собі елементи енвайронменталізму.

Висловлювали протест проти бездуховності «суспільства споживання», безликості масової культури, уніфікації людської особистості. Виступали за «демократію участі», свободу самовираження, нонконформізм. Почавши з ліволіберального ненасильницького протесту, до кінця десятиліття активісти нових лівих розділились — частина із них інституціоналізувалась, частина перейшла до ліворадикальних гасел та політичного екстремізму.

Брали участь у всіх масових рухах «бурхливих 60-х» — за університетські свободи, громадянські права чорних та інших меншин (в США), але наймасовіший характер проявився в русі проти війни у В'єтнамі.

До початку 1970-х років у русі настала ідейна криза, а з закінченням війни у В'єтнамі він остаточно зійшов нанівець, залишивши глибокий слід у свідомості покоління післявоєнного «бебі-буму». Різні ідеї нових лівих так чи інакше вплинули на деякі традиційні ліві рухи (троцькістів, маоїстів, анархістів і т. д.). Рух нових лівих суттєво вплинув на становлення «зелених» партій у Західній Європі, а також ліворадикального тероризму 1970-х років (Фракція Червоної Армії у ФРН, Червоні бригади в Італії і т. д.).

Представники «нових лівих»[ред. | ред. код]

Вплинули на «нових лівих»[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Антология современного анархизма и левого радикализма. Тт. 1, 2. — Екатеринбург: «Ультра.Культура», 2003.(рос.)
Э.Я. Баталов. «Новые левые» и Герберт Маркузе. — Москва: «Знание», 1970. — 72 с.(рос.)
Э.Я. Баталов. Философия бунта. — Москва: Политиздат, 1973. — 222 с.(рос.)
Филлип Боноски. Две культуры / Пер. с англ. — Москва: «Прогресс», 1978. — 432 с.(рос.)
Ю.Н. Давыдов. Эстетика нигилизма. Искусство и «новые левые». — Москва: «Искусство», 1975. — 271 с.(рос.)
Бела Кепеци. Идеология «новых левых» / Пер. с венг. — Москва: «Прогресс», 1977. — 232 с. (Серия «Критика буржуазной идеологии и ревизионизма»).(рос.)
Александр Тарасов. «Русские дети» Че Гевары: «новые левые» в России // «Ровесник» (Москва). — 1998. — № 2. — С. 4-7.(рос.)
Роман Тиса. Визволення людини. Нариси з історії суспільної думки XX ст. — Київ: «Вперед», 2023.
Джек Уоддис. «Новые» теории революции. Критический анализ взглядов Ф. Фанона, Р. Дебре, Г. Маркузе / Пер. с англ. — Москва: «Прогресс», 1975. — 526 с.(рос.)
А.И. Шаскольский. Левый радикализм в движении негритянской молодежи США: вторая половина 1960-х – начало 1970-х гг. — Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1982.(рос.)
Charles E. Jones, The Black Panther Party [Reconsidered], Baltimore: Black Classic Press, 2005.(англ.)
Herbert Marcuse, The New Left and the 1960's, New York: Routledge, 2005.(англ.)
Carl Oglesby (ed.), The New Left Reader, New York: Grove Press, 1969.(англ.)
Massimo Teodori (ed.), The New Left: A Documentary History, London: Jonathan Cape, 1970.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Твори «нових лівих»[ред. | ред. код]

Про «нових лівих»[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про соціалізм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.