Ніде в Африці — Вікіпедія

Ніде в Африці
Nirgendwo in Afrika
Жанр	біографічний драма
Режисер	Каролайн Лінк
Продюсер	Петер Геррманн
Сценарист	Каролайн Лінк
На основі	«Ніде в Африці» Стефані Цвейг
У головних ролях	Юліана Келер Мераб Нінідзе
Оператор	Гернот Ролль
Композитор	Нікі Райзер
Монтаж	Патриція Роммель
Художник	Susann Bielingd[1] і Uwe Szielaskod[1]
Кінокомпанія	Bavaria Film MTM Cineteve
Дистриб'ютор	Constantin Film
Тривалість	141 хв.
Мова	німецька
Країна	Німеччина
Рік	2001
Дата виходу	14 березня 1966 (Велика Британія)
Кошторис	€ 7 млн
Касові збори	$ 24 352 725 млн[2]
IMDb	ID 0161860
nirgendwo-in-afrika.de

«Ніде в Африці» (нім. Nirgendwo in Afrika) — німецький фільм 2001 року режисерки та сценаристки Каролайн Лінк. Сценарій заснований на однойменному автобіографічному романі 1995 року Стефані Цвейг про життя в Кенії німецько-єврейської родини, яка емігрувала туди в 1938 році, щоб уникнути переслідування нацистської Німеччини. Фільм отримав Премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою, а також п'ять нагород Deutscher Filmpreis, зокрема як найкращий художній фільм 2001 року.

Сюжет[ред. | ред. код]

У 1938 році сім'я Редліх втікає з Ґлубчице в Сілезії до Кенії, щоб уникнути переслідування євреїв нацистською Німеччиною. Колишній юрист Вальтер знаходить роботу менеджера фермерських господарств, і тоді приїздить решта родини. Його дружина Єттель має проблеми з улаштуванням життя в Африці, хоча їхня дочка Регіна швидко адаптується до нового середовища, легко вивчаючи мову країни та проявляючи інтерес до місцевої культури. Невдовзі на фермі Регіна тісно товаришує з кухарем Овуором, який якось допоміг врятувати життя Вальтеру, коли той захворів на малярію. Єдиний німецький контакт, який мала Єттель, — це друг Вальтера, Зюскінд, колишній німець, який жив в Африці роками. Він ніколи не був одружений, бо закохувався тільки в одружених жінок.

З початком війни британська влада збирає всіх німецьких громадян і інтернує їх, відокремлюючи чоловіків від жінок. Шлюб Редліхів погіршується. Єттель спить з німецькомовним британським солдатом, щоб забезпечити сім'ю роботою та будинком. На фермі про це дізнаються Регіна та Вальтер.

Вальтер приєднується до Британської армії, Єттель відмовляється їхати з ним в Найробі та залишається вести господарство з Овуором. Регіну відправляють до англійської школи-інтернату, де її тримають протягом багатьох років, і тільки під час збору врожаю вона може час від часу повертатися. Єттель вільно опановула суахілі та грамотно керує фермою. За цей час Єттель і Зюскінд розвивають стосунки; вона цілує його, але він, схоже, відмовляється.

Вальтер повертається з війни, і радісна Єттель спить з ним. Пізніше він розповідає їй, що його батька забили до смерті, а сестра померла в концтаборі. Він подає заяву на посаду юриста в Німеччині і одержує звістку про те, що він може бути негайно призначений суддею. Він заявляє, що політика Британської армії полягає в тому, щоб відправляти всіх солдат і їхні родин додому. Єттель відмовляється їхати з ним, кажучи, що ферма її потребує, і що вона втомилася їздити за ним всюди. Вона також відмовляється вірити, що країну, яка вбила їхніх родичів, коли-небудь справді можна вважати домом. Розлючений Вальтер відповідає, що з самого початку ненавидів Африку, тому не може дочекатися повернення до Німеччини, і звинувачує її в егоїзмі. Вальтер запитує Регіну, чи хоче вона піти з ним, але Регіна не хоче залишати Овуора.

Коли Вальтер готується поїхати сам, з'являється рій сарани, який загрожує врожаю. Єттель бачить, як Вальтер повертається, щоб боротися з комахами, і її зворушує його відданість сім'ї. Зрештою сарана не наносить серйозної шкоди врожаю. Єттель і Вальтер примиряються. Вона зізнається, що вагітна. Вальтер робить висновок, що вона не спала з Зюскіндом. Овуор вирушає в подорож, Регіна слізно з ним прощається. Єттель дозволяє Вальтеру вирішити, чи варто їм їхати, він купує квитки назад до Німеччини.

У фінальній сцені Вальтер, Регіна та Єттель їдуть в африканському поїзді. На зупинці африканська жінка пропонує Єттель банан. Регіна розповідає, що її брат народився здоровим і його назвали Макс, на честь діда по лінії батька.

У ролях[ред. | ред. код]

Сприйняття[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

Фільм був дуже добре сприйнятий багатьма міжнародними критиками. Майкл Вілмінгтон з «Чикаго триб'юн» назвав фільм «приголомшливим»^[3]. Кеннет Туран з «Лос-Анджелес таймс» вітав фільм як «пронизаний гостротою та конфліктом, наполегливістю та співчуттям»^[4]. Девід Едельштайн був менш захоплений, написавши: «Фільм не нудний, але він безформний, більше схожий на мемуари, ніж на роман, а теми залишаються бовтатися — як ніби це повинно було бути чотири години замість 140 хвилин»^[5].   

На сайті Rotten Tomatoes рейтинг стрічки 85 % на основі 99 оглядів критиків, середня оцінка 7,5 / 10. У критичному консенсусі сайту зазначено, що фільм — це «візуально прекрасний епос із переконливими тривимірними персонажами»^[6]. На Metacritic фільм отримав 72 зі 100 на основі 31 відгуку критиків, що свідчить про «загалом сприятливі відгуки»^[7].

Номінації та нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

1. Ніде в Африці на сайті IMDb (англ.) (станом на 24.12.2019)
2. Nowhere in Africa на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (станом на 24.12.2019)

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво AllCinema · AllMovie · Box Office Mojo · Cinémathèque québécoise · ČSFD · Danmarks Nationalfilmografi · EDb · elFilm · FilmAffinity · Filmportal.de · Filmweb · Internet Movie Database · KINENOTE · LUMIERE · Metacritic · MovieMeter · Moviepilot · Netflix · Open Media Database · Online-Filmdatenbank · Rotten Tomatoes · Scope · The Movie Database · Turner Classic Movies · Шведська база даних фільмів Тематичні сайти Німецький літературний архів Марбах · Wolfram Language · Quora Нормативний контроль CANTIC: 981058517117706706 · EIDR: 10.5240/B93E-FAC0-473B-10AA-C36D-D · Freebase: /m/05rqms · GND: 7526438-9 · ISAN: 0000-0000-F691-0000-U-0000-0000-L · LCCN: n2002025401 · VIAF: 316753725