ОКО (кінофестиваль) — Вікіпедія

Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО»
Місце проведення Криничне, Болград Україна Україна
Дата заснування 2020
Засновник(и) Тетяна Станєва
Дати проведення вересень
okofilmfest.com.ua

Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» — міжнародний фестиваль етнографічного та антропологічного документального кіно, заснований у 2020 році. Проводиться в селі Криничне Болградського району Одеської області України[1][2].

Концепція[ред. | ред. код]

Ідея фестивалю об'єднує малі та великі народи, спільноти, мешканців сіл та міст, поєднує кінематографістів, фольклористів, етнографів для кращого розуміння один одного, створення майданчика для комунікації. Фестиваль збирає та поширює звичаї, народне мистецтво та ремесла, побут та колорит народів Бессарабії та всього світу, організовує простір для професійного спілкування кінематографістів і фольклористів[3][4].

Ініціатором започаткування кінофестивалю виступила Тетяна Станєва — громадянка України, етнічна болгарка з південної Української Бессарабії, фольклористка за освітою та режисерка за покликанням[5]. Ідея зародилася під час її перебування у Чехії на Міжнародному фестивалі документального кіно «Їглава» із презентацією власної режисерської роботи «Місце сили». Фестиваль проходив у маленькому містечку Їглава, вся інфраструктура якого працювала протягом тижня на фестиваль. Бажання відтворити дещо подібне для рідного Криничного й призвело до започаткування фестивалю[6].

ОКО 2020[ред. | ред. код]

Перший фестиваль «ОКО» відбувся з 12 по 19 вересня 2020 року[7][8].

Дати проведення кінофестивалю декілька разів коригувалися у відповідності до умов коронавірусного карантину в Україні — спершу на змішаний формат (частково в онлайн-режимі та наживо у Криничному[9]), а з включенням 31 серпня Болградського району до «червоної зони» — фестиваль повністю перейшов в онлайн[3][10].

На участь у кінофестивалі подали заявки більше 1000 стрічок, з яких до конкурсної програми було відібрано 43 фільми з 29 країн, ще 7 фільмів демонструвалися у позаконкурсній програмі. Серед країн–учасниць: Італія, Франція, Індія, Туреччина, Велика Британія, Іран[11][12][13], Перу, Португалія, Канада, Бельгія, Аргентина, Данія, США, Бразилія, Чилі тощо[14]. Конкурсна програма першого фестивалю включала три категорії: міжнародний короткометражний конкурс (документальні фільми до 40 хв); національний короткометражний конкурс (документальні фільми до 40 хв); міжнародний повнометражний конкурс (стрічки з усього світу, включно із Україною, хронометражем більше 40 хвилин)[10][15].

Організаторами фестивалю виступили Громадська організація «ОКО» (Об'єднання креативних особистостей), Болградська районна рада та Криничненська сільська рада. В липні 2020 року кінофестиваль отримав часткову підтримку від Державного агентства України з питань кіно у розмірі 200 тис. грн[16]. До загального кошторису фестивалю, який складав близько 1 млн гривень, долучилися платформа соціальних інновацій Biggggidea.com (більше 150 тис. грн)[17], онлайн кінотеатр Megogo (100 тис. грн спонсорської допомоги).

До складу журі увійшли кінематографісти та фольклористи: кінорежисер та сценарист Михайло Іллєнко, режисер та продюсер Сергій Проскурня, співачка і фольклористка Катя Chilly, болгарський кінорежисер Василій Барков, фольклористка та професорка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Олена Івановська, акторка Римма Зюбіна, кінокритикиня і продюсерка Аксиня Куріна[18][19][20].

Кожен день фестивалю завершався прямими включеннями за участю режисерів національної конкурсної програми та членів журі, під час яких глядачі дізнавалися подробиці зі створення стрічок, та отримували можливість спілкування з гостями в онлайн-студії[21][22].

Переможці[ред. | ред. код]

Переможцями фестивалю 2020 року стали[23][24]:

Переможець Міжнародна
повнометражна програма 		Українська
повнометражна програма 		Міжнародна
короткометражна програма
Перше місце
«Ламалера» (англ. Lamalera)
(реж. Карстен Таді (англ. Karsten Tadi), Данія)
«Портрет на тлі гір»
(реж. Максим Руденко, Україна)
«Поговоримо про сни» (англ. Talking Dreams)
(реж. Брунно Роккі (англ. Brunno Rocchi), Італія),
«Ці чорнила течуть глибоко» (англ. This Ink Runs Deep)
(реж. Азія Юнгман (англ. Asia Youngman), Канада)
Дипломанти
«Вигнання Гушегу» (англ. Gushegu Exile)
(реж. Еміль Норгаард Мунк (англ. Emil Norgaard Munk),
Данія та Гана)
«За гуманне ставлення до важкої відьомської долі»
«Вечеря для мертвих душ» (англ. Supper for the Dead Souls)
(реж. Ігнасіо Фігус (англ. Ignazio Figus), Італія)
«За талановите відтворення духовної практики»[25],
«Рамада» (англ. La Ramada)
(реж. Фернандо Торрес англ. Fernando Torres Salvador, Перу)
«За відчуття сили вміння розділити чужу самотність»,
«Миротворці у горах Сванетії»
(реж. Андрій Кіршин, Мирослав Гай, Україна)
«За відтворення героїчного досвіду»[26].

Стрічки–переможці «Портрет на тлі гір» та «Ламалера» крім дипломів отримали приз у розмірі 25 000 грн. кожен[27].

ОКО 2021[ред. | ред. код]

Друга едиція кінофестивалю відбулася 16-18 вересня 2021 року в м. Болград Одеської області. Програма фестивалю, який пройшов за підтримки Держкіно, включала 34 фільми: 8 кінострічок повного метру та 26 – короткого у міжнародній категорії. До національного конкурсу повних метрів увійшло 10 стрічок, до короткометражної програми – 7 фільмів[28].

До складу журі увійшли ві­до­­мі кінематографісти та фольклористи: Володи­мир Войтенко (голова журі, кінокритик), Андрій Різоль (кінорежисер, про­дюсер), Римма Зюбіна (укра­їнська акторка, телеведуча, громадська активістка), Василь Барков (режисер, Болга­рія), Олександр Гусєв  (кіно­критик), Юлія Коваленко (кінокритикиня, програмер­ка Docudays UA), Максим Ру­­ден­ко (режисер, переможець минулорічного фестивалю «ОКО»), Олена Івановська  (професорка кафедри фольклористики Університету імені Тараса Шевченка)[29].

ОКО 2021
Переможець Міжнародна повнометражна програма Українська повнометражна програма Міжнародна короткометражна програма
Перше місце "Лабіринт Йоеме" (Сержи Петро Роса, Мексика) "Будинок" (реж. Тетяна Кононенко та Матільда Местер) "Архо – Афарська торгівля сіллю на північному сході Ефіопії"

(Тілль Якоб Фредерік Троєр, Німеччина)

Дипломанти "Село опирається" (реж. Девід Берт Джоріс Дерт, Бельгія)

("За силу духу й прагнення свободи")

"Електронні листи моїй молодшій сестрі" (Соломон Меконен, Ефіопія)

("За особливий погляд у цивілізаційному діалозі культур")

ОКО 2022[ред. | ред. код]

Третій міжнародний кінофестиваль "ОКО" планувалося провести з 10 по 17 вересня 2022 року в м. Болград. Окрім кінопоказів, в рамках кінофестивалю планувалося проведення різноманітних майстер-класів, тижневий практикум для студентів-кіноматографистів[30]. Повномасштабне російське вторгнення змусило відкоригувати первісні плани, і третю річницю фестиваль зустрічав у польській Торуні. Під гаслом "Святкуй життя" фестиваль "ОКО" пройшов з 13 по 18 листопада в межах та за підтримки Міжнародного кінофестивалю мистецтва кінематографії EnergaCAMERIMAGE, а також за допомогою програми МЗС Болгарії «Болгарська допомога заради розвитку»[31][32].

У програму фестивалю увійшли 8 повнометражних і 16 короткометражних етнографічних документальних фільмів з 22 країн. Членами журі у 2022 році стали: Арнольд ван Брюгген (Нідерланди), Олена Івановська та Геннадій Кофман (Україна), Себастьян Майсторович (Австрія), Ламія Фатхі (Єгипет) та Марта Домачовська (Польща).

Лауреати ОКО 2022[33]
Переможець Міжнародна повнометражна програма Міжнародна короткометражна програма
Перше місце "Я- Шансе" (реж. Марк-Анрі Вайнберг, Бельгія) "Дівчина-Кочівниця" (реж. Рухолла Акбарі, Іран)
Дипломанти

ОКО 2023[ред. | ред. код]

Продовження російської агресії змусило організаторів перенести фестиваль до Болгарії, і четвертий Міжнародний фестиваль етнографічного кіно "ОКО" під гаслом "Герої серед нас" було проведено з 1 по 7 жовтня в м. Софія[34].

В 2023 році 46 етнографічних стрічок з 22 країн змагалися у міжнародній повнометражній та короткометражній програмах, а також у національних категоріях: українській та болгарській[35]. Членами журі у 2023 році стали: Анастасія Пугач, Євгенія Крігсхайм, Олена Івановська, Олеся Наумовська від України та Надежда Косева, александр Алексієв, Ґалін Ґеоргієв від Болгарії[36].

Переможці ОКО 2023[37]
Переможець Міжнародна повнометражна програма Міжнародна короткометражна програма Українська повнометражна програма Болгарська короткометражна програма
Перше місце "Золота земля" (реж. Інка Ачте, Фінляндія) "Відкриття відкривачів" (реж. К.С.Ніколсон, Норвегія) "Життя на межі" (реж. Павло Пелешок) "Хоро між двома берегами" (реж. Катерина Мінкова)
Спеціальна відзнака

ОКО 2024[ред. | ред. код]

П'ятий міжнародний кінофестиваль "ОКО" планується провести з 8 по 15 вересня 2024 року в м. Болград Одеської області та з 8 по 15 листопада у столиці Болгарії - Софії.

Програма V едиції охопить такі секції, як: OKO GLOBAL (повнометражний міжнародний конкурс та короткометражний міжнародний конкурс), НАШЕ «ОКО» (короткометражний українсько-болгарський конкурс) і OKO VISION (покази фільмів поза конкурсом). З 20 січня 2024 року оголошено прийом заявок для участі у фестивалі, при цьому роботам, створеним за участі представників країни-агресора або її резидентів, особами що підтримують російську військову агресію проти України, виступають проти територіальної цілісності Україні участь у фестивалі заборонена[38].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (9 вересня 2020). Подивись на світ іншими очима! 12 вересня в Україні розпочнеться Перший міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» (укр.). «День». Процитовано 24 листопада 2020.
  2. ↑ В Україні 12 вересня стартує Перший ОКО - International Ethnographic Film Festival (укр.). Національна спілка кінематографістів України. 9 вересня 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  3. ↑ а б Положення 1го етнографічного кінофестивалю (ОКО) 2020
  4. ↑ 12-19 вересня перший міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» запрошує у подорож 29 країнами світу
  5. ↑ Євдокія ФЕЩЕНКО​ (8 вересня 2020). Кіно зшиває країну: українська Бессарабія пропонує подорож 29 країнами світу (укр.). Г-та «Україна молода». Процитовано 14 листопада 2020.
  6. ↑ Анастасія ГРЄКОВА​ (осінь 2020). Этнографический фестиваль «ОКО»: «Посмотри на мир другими глазами» (рос.). Ж-л «Бессарабский вернисаж» (стор. 78–80). Процитовано 14 листопада 2020.
  7. ↑ У Бессарабії відбудеться перший Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» (укр.). «MBR (Media Business Reports) ». 31 серпня 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  8. ↑ Наталія ТИЩЕНКО (9 вересня 2020). Перший міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» (укр.). Українське радіо UA: Радіо Промінь. ART-Панорама. Процитовано 24 листопада 2020.
  9. ↑ 12-19 вересня відбудеться перша едиція Міжнародного Етнографічного Кінофестивалю ОКО (укр.). Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. 05 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
  10. ↑ а б Культура в «червоній зоні»: етнокінофестиваль «Око» проведуть в онлайн форматі (укр.). Г-та «Дзеркало тижня». 04 вересня 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
  11. ↑ Ukrainian OKO to host Iranian ‘We Are Not Venice’ [Архівовано 2020-09-19 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. ↑ The 2020 International Ethnographic Film Festival (OKO) in Ukraine is to screen ‘Sarevo’ [Архівовано 2020-10-01 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ Ukraine Ethnographic Festival Screens Iranian Documentary(англ.)
  14. ↑ Бессарабия стала сердцем международного этнографического кино (рос.). Портал «Izmail.es». 14 вересня 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  15. ↑ Ethnographic and Anthropological Cinema Festival (англ.). «The Odessa Journal». 16 вересня 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  16. ↑ Рада з державної підтримки кінематографії. Рішення No 118 від 30.07.2020 р. (м. Київ) Протокол No 12
  17. ↑ Перший міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО»[недоступне посилання]
  18. ↑ ОКО 2020. Журі
  19. ↑ ​ (18 вересня 2020). Римма Зюбіна про етнографічний кінофестиваль документальних фільмів «ОКО» (укр.). «Сніданок з 1+1». Процитовано 14 листопада 2020.
  20. ↑ ​ (24 вересня 2020). Перший міжнародний кінофестиваль етнографічного кіно ОКО оголосив переможців (укр.). Державне агентство України з питань кіно. Процитовано 24 листопада 2020.
  21. ↑ Роман КОЛЯДА (12 вересня 2020). Сьогодні.Вдень. Етнографічний кінофестиваль ОКО на Одещині (укр.). UA: Українське радіо. Процитовано 14 листопада 2020.
  22. ↑ Марія КАТАЄВА​ (15 вересня 2020). Кращі етнографічні фільми України та світу зібрали на фестивалі: де подивитися безкоштовно (укр.). Г-та «Вечірній Київ». Процитовано 14 листопада 2020.
  23. ↑ ОКО 2020. Переможці
  24. ↑ Оксана ГОНЧАРУК (22 вересня 2020). Ведьмы, мольфары и китобои — в Украине прошел уникальный кинофестиваль (рос.). Г-та «Вести». Процитовано 14 листопада 2020.
  25. ↑ ​ (22 вересня 2020). INTERNATIONAL ETHNOGRAPHIC FILM FESTIVAL - Premiati "La Cena delle Anime" e "Talking Dreams" (італ.). «Cinemaitaliano». Процитовано 24 листопада 2020.
  26. ↑ ​ (23 вересня 2020). «За воспроизведение героического опыта»: фильм украинских режиссеров получил диплом международного этнографического фестиваля ОКО (рос.). «Bessarabia.ua». Процитовано 24 листопада 2020.
  27. ↑ Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (22 вересня 2020). Онлайн кіноподорож в 29 країн світу. Перший міжнародний кінофестиваль етнографічного та ігрового кіно «ОКО» оголосив переможців у національній та міжнародній конкурсних програмах (укр.). «День». Процитовано 13 листопада 2020.
  28. ↑ Другий Міжнародний етнокінофестиваль "ОКО" оголосив переможців. usfa.gov.ua (uk-Uk) .
  29. ↑ Висока етнопланка: кінофестиваль ОКО у Болграді зібрав понад пів тисячі заявок із 73 країн. umoloda.kyiv.ua (укр.).
  30. ↑ Чим цього року дивуватиме етнокінофестиваль «ОКО». ЮГ.Today.
  31. ↑ III міжнародний етнокінофест «ОКО» прихистили у Польщі. Збруч (укр.).
  32. ↑ Вимушено переселений етнокінофест з України оголосив переможців у польському Торуні. day.kyiv.ua (укр.).
  33. ↑ WINNERS 2022. ОКО film fest (укр.).
  34. ↑ През окото на войната. Портал за култура, изкуство и общество (англ.).
  35. ↑ Програма ОКО 2023. ОКО (болг.).
  36. ↑ Склад журі 2023 | OKO Film Festival. ОКО (укр.).
  37. ↑ WINNERS 2023. ОКО (укр.).
  38. ↑ Міжнародний кінофестиваль родом з Болградщини оголошує прийом заявок на участь. Юг.Today. Процитовано 12 лютого 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ОКО_(кінофестиваль)&oldid=41771977