Об'єкти́вність — філософське поняття, що означає характеристику предмета, зміст знання чи спосіб існування (дійсності), яка полягає в їхній незалежності від людської свідомості (суб'єкта пізнання).
Розрізняють такі форми об'єктивності:
- онтологічну,
- гносеологічну,
- методологічну,
- професійну.
Об'єктивність як риса характеру — здатність розглянути питання, що є предметом дискусії, відсторонено, незважаючи на особисті уподобання чи вигоду.
Об'єктивна істина — уявлення і думки, зміст яких відповідає об'єктам, відображуваним свідомістю, адекватний цим об'єктам і тому не залежний ні від людини, ні від людства.[1]
Об'єктивний світ — зовнішній світ, природа, буття.
- ↑ Інститут філософії АН СРСР (1962). "Основи марксистської філософії" (українська) . Київ: Державне видавництво політичної літератури УРСР. с. 127.
|
---|
| Концепції | |
---|
| Метатеорія науки | |
---|
| Філософія за галузями | |
---|
| Пов'язані теми | |
---|
| | |
---|
| Древні часи | |
---|
| Середньовіччя | |
---|
| Ранній модерн | |
---|
| Пізній модерн | |
---|
| Сучасні | |
---|
|
| | |
|