Обговорення:Право — Вікіпедія

Ця стаття є частиною Проєкту:Право (рівень: I, важливість: висока)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Правом. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
I (повна)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Право має рівень «майже повна стаття».
Висока	Важливість цієї статті для проєкту Право: «висока»
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Право» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із Правом. 2. Потребують вашої уваги «Категорія:Незавершені статті про право»

Стаття «Право» входить до спільного для всіх мовних розділів Вікіпедії списку необхідних статей. Її покращення й доведення до статусу вибраної є важливим напрямком роботи проєкту.

Мені як юристу болюче дивитися на цю статтю Давайте зминемо її разом (Павло82 14:38, 10 липня 2007 (UTC))[відповісти]

Перша версія статті була дійсно жахливою, але я її переробив, зробив багато доповнень. Я вважаю, що треба ще пару моментів дописати. Всім хто орієнтується в правознавстві та юристам пропоную додати своє, але поки що в обговоренні. Я візьмусь за цю статтю і буду відповідальним за нею. ([[Користувач:|CyrusWikipediaUA]])

Щодо форм права: а) нормативний договір — це договір, у якому висловлена узгоджена воля кількох суб'єктів правовідносин, що врегульовує відносини між ними;

Це у Вас якийсь приватно-правовий договір виходить. Він же на те й нормативний договір, що відносини загалом в суспільстві регулює, а не лише між суб'єктами, що його уклали.

б) Декрет - це ж вид НПА (хай особливий). Логічна помилка - виносити родове та видове поняття в один перелік. 91.124.213.56 20:11, 8 січня 2008 (UTC)[відповісти]

Да, в принципе декрет непосредственно в источниках перечислять не стоит. --Eugrus 12:15, 10 січня 2008 (UTC)[відповісти]

Звертає на себе увагу той факт, що стаття не враховує проблему смислів. Слово "право" позначало і буде позначати різні явища.В даному випадку не враховані навіть ті смисли які мають безпосереднє відношення до юриспруденції. А саме: 1) право - свобода, можливість щось робити чи отримувати; 2) право - справедливість ( притаманна тим чи іншим явищам, в т. ч. і нормам поведінки); 3) право - баланс, зважування інтересів; 4) право - юридично захищений інтерес (хоч це можна показати через призму так званого суб'єктивного права); 5) право - емоції, почуття, переживання певних суб'єктів; 6) право - вимоги суб'єктів до суспільтва, держави та інших суб'єктів. Проблема "розуміння" права в об'єктивному, суб'єктивному; природному, позитивному; широкому вузькому значенні це спроба деяких теоретиків розв'язати ряд логічних проблем, які мають набагато легше вирішення.

Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обгрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого права. Цінність у праві — це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.

Визначення юридичних цінностей — предмет юридичної аксіології.

Можна виділити основні прояви цінності права.

1. Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві, в умовах цивілізації, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізую-чи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності. Забезпечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право служить чинником соціального прогресу. Його роль особливо зростає в умовах краху тоталітарних режимів, розвитку демократії.

2. Інструментальна цінність права — один із проявів його загальносоціальної цінності — полягає у тому, що право є регулятором суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального керування, моралі та ін.) та інших соціальних благ. Як інструмент право використовується різними суб'єктами соціального життя — державою, церквою, громадськими об'єднаннями, комерційними організаціями, громадянами. У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.

3. Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як міра: а) свободи та б) справедливості. У цій якості право може надавати людині, комерційним і некомерційним організаціям простір для свободи, активної діяльності й у той же час виключати сваволю і свавілля, тобто служити гарантом вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна свобода, не пов'язана правом, поза права, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей. Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.

Стверджуючи принципи свободи і справедливості, право набуває глибокого особистого значення, стає цінністю для окремої людини, конкретної групи та суспільства в цілому, відкриває особі доступ до благ і виступає дієвим засобом її соціальної захищеності. Як писав український мислитель Б. Кістяківський, «право лише там, де є свобода особи». У цьому проявляється гуманістичний характер права. Саме через свою власну цінність право входить до арсеналу загальнолюдських цінностей, що виробляються поколіннями людей протягом історії. (Скопіював --Prima klasy4na 22:54, 10 червня 2009 (UTC))[відповісти]

Видалив: «Право не регулює питання етики, моралі, норми пристойності і т.п. Все це передбачено в морально-етичних, релігійних та естетичних нормах.^{[джерело?]} Але в окремих випадках правові норми передбачають відповідальність і покарання за порушення цих правил і визначає ці норми в законодавчому порядку.» Оскільки ці тези суперечать подальшому тексту та логіці, оскільки є поняття "звичаєве право", "природне право". Загалом "право" в розумінні "законодавство" є нормами моралі, які базуються на морально-етичних поняттях про "справедливість, добросовісність та розумність" - початкові статті Цивільного Кодексу України. При вирішенні питань у суді суддя керується також своїми внутрішніми переконаннями щодо моралі та етики. Таким чином мораль=закон (якщо мораль нам здається поганою, то таким для нас буде і закон). 19:43, 23 червня 2009 (UTC)
Прибрав деякі виділення, щоб зробити текст більш читабельним. Додав посилання на споріднені статті. Юлій Зоря
Панове, а що це за "2а, 2б" - це вправи якогось студента перших курсів, якого саме зараз вчать ставити пункти у договорах?Юлій Зоря

Шановні автори! Не беріться перекладати, якщо не вмієте. Цитати в тексті перекладені просто жахливо. Переклад - це мистецтво, яке не кожен вміє й знає. --Bulakhovskyi (обговорення) 11:17, 17 березня 2013 (UTC)[відповісти]