Обеліск — Вікіпедія

Обелі́ск (грец. ὀβελίσκος^[1], зменшувальна форма від ὀβελός — «рожен», «цвях», «загострений стовп»^[2]) — монументальний гранчастий стовп, який звужується доверху і закінчується на вершині пірамідою. Зазвичай встановлюється як декоративний мотив чи пам'ятник.

Його форма походить від давньоєгипетських храмів на честь бога Сонця Ра. Обеліски широко використовувались у європейській архітектурі з Нового часу як домінанти міського середовища, а також як меморіальні пам'ятки. Зазвичай мали чотиригранну форму, нерідко встановлювались на постаментах і п'єдесталах, прикрашались гербами, дошками з присвятними написами.

Первісно будувалися стародавніми єгиптянами та називалися tekhenu, греки використовували грецький термін obeliskos для їх опису, і це слово перейшло в латинську та зрештою в інші мови^[3]. Стародавні обеліски були монолітні і складались з одного каменю; більшість сучасних обелісків зроблені з кількох каменів^[4].

Зараз вже неможливо з'ясувати, чи були перші обеліски фалічним символом родючості чи своєрідною кам'яною віссю світу.

Див. також[ред. | ред. код]

• Стела
• Тріумфальна колона

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Обеліск

• Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.

Посилання[ред. | ред. код]

• Обеліск // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 135. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Обеліск // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1159. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.