Облога Єрусалима (614) — Вікіпедія

Облога Єрусалима 614 року
Ірано-візантійська війна (602—628)
Координати: 31°47′00″ пн. ш. 35°13′00″ сх. д. / 31.78333333336077970443511731° пн. ш. 35.2166666666947776320739649° сх. д. / 31.78333333336077970443511731; 35.2166666666947776320739649
Дата: квітень — травень 614[1]
Місце: Єрусалим, Візантійська імперія
Результат: перемога іранців
Територіальні зміни: Єрусалим приєднано до Ірану
Сторони
Візантійська імперія Іранська імперія
Командувачі
Захарій Шахрвараз
Військові сили
невідомо * іранська армія
  • 20,000 юдейських повстанців
Втрати
17 — 90 тисяч невідомо

Обло́га Єрусали́ма 614 року — облога візантійського Єрусалима військами Іранської імперії Сасанідів протягом квітня — травня 614 року. Епізод ірано-візантійської війни (602628) і загального римсько-перського цивілізаційного протистояння. Іранськими військами командував полководець Шахрвараз, який за наказом шаха Хосрова II здійснював завоювання візантійських земель в Палестині. Союзниками іранців виступили 20 тисяч юдейських повстанців під проводом Неємії бен Гушієля і Вениаміна з Тіверіади, які піднялися на війну проти християн. Обороною Єрусалима керував єрусалимський патріарх Захарій, налаштований на переговори і мирну здачу міста. Ірано-юдейські сили здобули місто практично без спротиву. Всупереч домовленостям вони вирізали частину мешканців Єрусалима, переважно християн: за різними джерелами від 17 до 90 тисяч. Сам патріарх і заможні міщани потрапили до полону. Більшість християнських церков міста були зруйновані, від пожежі постраждав Храм Гробу Господнього. Іранці захопили Животворний Хрест та інші християнські реліквії, які вивезли з міста. У історіографії ведеться неоднозначна дискусія з приводу масштабів руйнувань, убивств і ролі у них юдеїв[2].

Перебіг[ред. | ред. код]

  • травень 614: Храм Гробу Господнього було спалено, патріарха Захарію ув'язнено, Животворний Хрест та інші реліквії було перевезено до Ктесифона, а більшу частину християнського населення було вбито.[3][4] Також більшу частину міста було зруйновано.

Оцінки[ред. | ред. код]

  • Завоювання іранцями Палестини і поразка візнатійців згадуються у сурі Ар-Рум Корану (30:1-6).
  • У юдейській літературі ця подія згадується як велика перемога[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За повідомленням Антіоха Стратига: 15 квітня5 травня 614; у Себеоса: 9 квітня19 травня 614
  2. Avni 2010, pp. 35—48; Ben-Ami 2010, 204—221; Couret 1897, pp. 125—164; Horowitz 1998, pp. 1—39.
  3. Hussey, J.M. 1961. The Byzantine World. New York, New York: Harper & Row, Publishers, p. 25.
  4. Karen Armstrong. 1997. Jerusalem: One City, Three Faiths. New York, New York: Ballantine Books, p. 229.
  5. Stemberger, G. Judaica Minora: Geschichte und Literatur des rabbinischen Judentums. Mohr Siebeck, 2010.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Антиох Стратиг. Пленение Иерусалима / пер. Н. Я. Марр. Санкт-Петербург, 1909.
  • Себеос. История императора Иракла. Санкт-Петербург, 1862.
  • Феофан Исповедник. Летопись византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михаила и сына его Феофилакта. Москва, 1884.

Монографії, статті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Облога Єрусалима (614)