French
DeutschОблога Опочки (1517) — Вікіпедія
| Облога Опочки | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Десятирічна війна (1512—1522) | |||||||
 Пам'ятний камінь біля підніжжя валу Опочецкой фортеці | |||||||
| Координати: 56°42′42″ пн. ш. 28°39′23″ сх. д. / 56.71194400002777769° пн. ш. 28.65638900002777945° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Велике князівство Литовське Королівство Польське |  Велике князівство Московське | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Острозький Костянтин Іванович Януш Свєрчовський Юрій Радзивілл (Геркулес) | Василь Михайлович Салтиков-Морозов Федір Васильович Лопата Іван Васильович Ляцкий | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 10 тисяч в облоговому війську 4 тисячі в підкріпленні | не більше 150 осіб в гарнізоні 10-12 тисяч в деблокадних загонах | ||||||
| Втрати | |||||||
| понад 5 тисяч | невідомо | ||||||
Облога Опочки — подія московсько-литовської війни 1512—1522 років. Польсько-литовська армія під проводом переможців в битві під Оршею — Костянтина Острозького, Юрія Радзивілла і Януша Сверчовського — обложила в ході кампанії 1517 року фортецю Опочку, що належала Московській державі.
Початок облоги та штурм фортеці[ред. | ред. код]
Похід 10-тисячного польсько-литовської армії, розпочатий з Полоцька, мав на меті спустошити Північно-Західну Русь, яка на той момент була слабо захищена через перебування основної частини московських військ на степових кримських рубежах. Литовські війська планували взяти Псков і змусити Московську державу заключити перемир'я на почесних і вигідних для Великого князівства Литовського і Польського королівства умовах.
.jpg)
20 вересня військо Острозького, в якому за даними літопису складалися «багатьох земель люди, чахі, ляхи, угрів, литва і німці»[1], підступило до Опочки та почали облогу. Сама Опочка розташовувалася на острівці на високому пагорбі — кручі підіймалися прямо з води. Окружність дерев'яно-земляних стін не перевищувала всього 200 сажнів. За даними історика Олексія Лобіна, у фортеці було місце всього для однієї-півтори сотні воїнів.
6 жовтня польсько-литовські війська почали штурм, але, зазнавши серйозних втрат, були відбиті московським гарнізоном, очолюваним воєводою Василем Салтиковим-Морозовим[2]. Як писав єпископ Томіцький, при штурмі загинуло 60 осіб, в тому числі відомий воєвода Сокіл, а 1400 осіб було поранено. Псковський літописець повідомляє: «і побиша багато безліч людей королева війська … і воєводу їх болшого Лядської раті Сокола убиша а прапор його взяша». У літописі говориться про використання обложеними каменів, таких собі «катків великих» і «слонів». Швидше за все йшлося про бочки, начинені каменем і запальним складом, які наносили каліцтва штурмовикам. Також Олексій Лобін вважає, що невеликий гарнізон Опочки міг вдатися під час нападу до такої ж хитрості, як і під час облоги Опочки Вітовтом в 1426 році. Тоді опочани під підвісним мостом вбили в воді кілки та під час нападу на фортецю обрубали кріплення. Після невдалого штурму сам король Сигізмунд I назвав Опочку «Бісовим селом».
Невдачу під час облоги Опочки пояснюють неузгодженими діями з боку польського війська. Ян Сверчовський, бажаючи слави, розпочав штурм фортеці без згоди Великого гетьмана Острозького. В результаті його війська були розбиті[3].
Перемога над польсько-литовськими військами[ред. | ред. код]
Після цього гарнізон зміг зробити ряд несподіваних вилазок, внісши розлад в ряди облягаючих, і дочекатися підкріплення. До Опочки підійшли загони князів Федора Оболенського-Телепнева та Івана Ляцького, яким вдалося розбити ворога і підкріплення з 4 тисяч осіб. Всього в цьому бою було знищено понад 4 тисяч польсько-литовських вояків[4], багато хто потрапив в полон. Через наближення з боку Великих Лук сил князя Олександра Ростовського і з Вязьми Василя Шуйського війська Острозького були змушені відступити й безславно повернутися назад в Полоцьк, кинувши під Опочкою стінобитні гармати та обоз. За словами Карамзіна, московити «загладили сором Оршанської битви, поклавши на Костянтина знамення втікача»[5]. При відступі багато литовських та польських воїнів було убито під натиском російських загонів, які їх переслідували.
Наслідки[ред. | ред. код]
Поразка під Опочкою не завадила Ягеллонській пропаганді поширити по всій Європі переможні реляції, заявляючи про знищення 20 тисяч «московитів».
Похід виснажив фінансові можливості Литовської держави та поставив крапку в спробах змінити хід війни[1]. Тим часом Московська держава як і раніше зберігало здатність здійснювати великомасштабні вторгнення на литовську територію. Так, князь Михайло Кубенський і боярин Михайло Плещеєв розорили околиці Вітебська і Вільни, навівши страх на жителів литовської столиці. Тому на переговорах, що почалися за посередництвом німецького посла Зиґмунда Герберштейна московська сторона займала тверду позицію — Василь III відмовлявся повертати Смоленськ.
Ще одним результатом кампанії 1517 року став союз великого магістра Лівонії з Московською державою.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Лобин А. Н. Битва под Оршей 8 сентября 1514 года — СПб., Общество памяти игумении Таисии. 2011; ISBN 978-5-91041-066-8
- ↑ Соловьёв, Сергей Михайлович История России с древнейших времен. (Том 5. Глава 2)
- ↑ Острозький краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник м. Острога; Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» імені князів Острозьких. — Випуск 8. — Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2015. — 232 с. — С.22
- ↑ Татищев, Василий Никитич История Российская, Часть 4
- ↑ Карамзин, Николай Михайлович История государства Российского. [www.litmir.net/br/?b=48791&p=346 Том 7. Глава 2]
Джерела[ред. | ред. код]
- Лобін А. Н. Оборона Опочки 1517: Бісове село проти армії Костянтина Острозького. Серія «Ратна справа». Фонд «Російські Витязі» 2017
| |||||||||||||||||
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||