Огузька держава — Вікіпедія

Оғыз мемлекеті Огузька держава
↓ 750 – 1055 ↓
Столиця	Янгікент
Мови	огузька
Релігії	тенгріанство
Форма правління	монархія
Історичний період	Середньовіччя
- Засновано	750
- Ліквідовано	1055
Попередник Наступник Тюргеський каганат Кангарський союз Сельджуцька імперія Кипчацький каганат
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Огузька держава

Огузька держава або Огузьке ябгуство — ранньосередньовічна тюркська держава, що утворилося внаслідок занепаду Тюргеського каганату і Канагрського союзу у 750-х роках. Занепало у середині XI ст. внаслідок внутрішніх повстань та військового тиску кипчаків. Більшість земель зайняло Кипчацький каганат.

Історія[ред. | ред. код]

Спочатку племена огузів мешкали в Семиріччі. Вони були васалами Тюркського каганату. Зрозпадом останнього 604 року утворюється огузький союз племен. Втім тривалий час не відігравали помітної ролі. Лише у 740-х роках почали боротьбу з карлуками за землі занепадаючого Тюргеського каганату. Програвши боротьбу у 750 році рушили на північний захід — гори Каратау й долину річки Чу. Тут створено Огузьку державу.

За цим на початку 760-х років спільно з кимаками завдали поразки Кангарському союзу, що розпався. Більшість кангарів увійшло до Огузької держави. Проте війни з карлуками, і кимаками тривали до 775 року, коли зрештою частково вдалося зміцнити кордони володінь.

Значні землі, що контролювали огузами дали змогу сучасникам надати їм назву Огузький степ (зберігалася до приходу сюди кипчаків в середині XI ст.). У 839—840 роках відбулася війна з державою Тахіридів, де огузам було завдано поразки. У 880 році західні кангари повстали й рушили на захід. 890 року встановлено мир з Хозарським каганатом.

У 910-х роках частина огузьких племен перейшла під владу хозарського кагана. У 965 року Буран-ябгу уклав союз з великим князем Київським Святославом Ігоровичем проти Хозарського каганату. Поразка останнього 969 року дозволило огузькому ябгу розширити владу до річки Яїк та Пониззя Волги.

У 985 році Алі-ябгу уклав з великим князем Київським Володимиром Святославичем військовий союз проти Волзької Болгарії. Невдовзі союзники атакували супротивника. Війна тривала з перемінним успіхом і незабаром було укладено мир, що переважно закріпив статус-кво, але огузи отримали переваги у важливих торгівельних містах в Пониззі Волги.

Утім вже в 980-х роках відбувається низка повстань невдоволених податками, що суттєво послаблює державу. Водночас відбувся заколот частини огузів-кініків з групи племен ючок на чолі з сюбаші Сельджуком. Алі-ябгу вдалося з великими труднощами придушити усі заворушення. Тому Сельджук поступив на службу до саманідського еміра Нуха II. Цими складнощами скористалася Волзька Болгарія, що відтиснила огузів за Яїк та від гирла Волги.

Нове піднесення держави відбувається за ябгу Шахмеліка. Спочатку зміцнив владу серед огузів та інших васальних племен, що на час розгардіяжу стали майже незалежними. Потім остаточно встановив кордон з Волзькою Болгарією річкою Яїк, а Пониззя Волги стало спільним володінням. У 1020-х роках відвоював Дженд у Сельджукидів, які в цей час запекло боролися з Газневідами. З 1034 року укладає союз з останніми й починає кампанії з підкореннян Хорезму, що завершилася успіхом 1041 року. Але вже 1042 року зазнав поразки від Сельджукидів, що захопили Хорезм.

З цього часу починається занепад держави. Наступні ябгу боролися за незалежність від Сельджукидів, проте протягом 1040-х років було втрачено ключові міста Дженд і Сигнак, а також столицю Ягнікент. Цим скористалися кипчаки, що після розпаду Кимацького каганату рушили на захід. У 1050—1055 роках Огузька держава була знищена останніми. Частина огузів рушила на південь, де перейшла на службу сельджуцьким султанам. Інша рушила на захід, де в руських літописах стала відома як торки.

Територія[ред. | ред. код]

Охоплювали землі від Пониззя Волги, Іргизу і Уралу до Кара-Бугазу, включно з Мангишлаком, долину Сирдар'ї, передгір'я Каратау. На півночі межували з куманами, на півдні — Саманідською державою і Хорезмом (згодом Сельджуцькою імперією), північному заході — Волзькою Болгарією, південному сході — Караханідською державою, північному сході — Кимацьким каганатом.

Мешкали напівкочові і кочові племена огузів, халаджі, джагра, чаруків, карлуків, еймурів, і баїндірів, каї. За свідченням Махмуда аль-Кашгарі власне огузи загально мали 24 племені, що поділялися на 2 групи: 12 племен — союз бозоків («сірі стріли»), 12 племен — союз ючок («три стріли»). Бозоки користувалися більшими привілеями.

Устрій[ред. | ред. код]

На чолі стояв ябгу. У X ст. після визнання номінальної зверхності Багдадського халіфата отримав титул малік аль-гузійя (володар гузів). Обирався з представників з найбільш могутніх родів огузів. Влада ябгу обмежувалася радою великої племінної аристократії (як залишок військової демократії). Наприкінці Х ст. склався апарат управління і система регулярних зборів податків. Столицею огузского держави став Янгікент, що знаходився на старому караванному шляху, межі кочового світу з осіло-землеробською культурою.

Ябгу мав співволодаря (кюль-еркіна) й радників. Спадкоємці називалися інал, для виховання яких в дитинстві призначалися спеціальні опікуни — атабеки. Дружини правителів носили титул хатун і відігравали значну роль в політичному житті. Важливе місце також займав головнокомандувач (сюбаші), що спирався на військову раду і активно втручався в політичні події.

Держава поділялася на уруки (родові підрозділи) і аймаки. Роди і племена, об'єднані до складу більших племінних союзів, називалися іль.

Господарство[ред. | ред. код]

Написи на монетах ставилися до хорезмійським письмом, що говорить про величезний вплив хорезмійської культури на формування державної та грошової системи держави Огуз.

Право[ред. | ред. код]

Керувалися збірками неписаних правил звичаєвого права — торі.

Культура[ред. | ред. код]

Спочатку основу становило тенгріанство, шаманізм, але у X ст. поступово став поширюватися іслам. Вже у XI ст ябгу та знать були ісламізовані.

Археологічні пам'ятки огузів представлені невеликими земляними курганами або похованнями, здійсненими в насипах старіших курганів. Померлих ховали в могилах прямокутної форми, часто перекритих дерев'яним настилом. Над похороненим розміщувалися шкура або опудало загнузданого коня. Відмінна особливість огузьких поховань — багатство супровідного речового комплексу. Окрім обов'язкових вудил і стремен зустрічаються срібні прикраси кінської вузди і деталі поясної гарнітури, бронзові копоушки і нашивання на костюм у вигляді стилізованих пташиних фігурок.

Джерела[ред. | ред. код]

• Agajanov, S.G. «The States of the Oghuz» History of Civilizations of Central Asia, Volume IV: The Age of Achievement AD 750 to the End of the Fifteenth Century. Motilal Banarsidass. pp. 61–76
• Кусаинова М. А. История Казахстана. — Шың Кітап, 2006. — С. 354. — ISBN 9965-9784-4-1.

Нормативний контроль Freebase: /m/03h5d7w

п о р Державні утворення тюркських народів Держави  Азербайджан (Нахічевань) •  Казахстан •  Киргизстан •  Туреччина • Північний Кіпр1 •  Туркменістан •  Узбекистан (Каракалпакстан) Територіальні утворення у складі інших держав  Іран (Зенджан • Південний Азербайджан) •  Монголія (Баян-Улегейський аймак) •  КНР (Сіньцзян-Уйгурський автономний район) •  Молдова (Гагаузія) •  Росія (Алтай • Башкортостан • Дагестан • Кабардино-Балкарія • Карачаєво-Черкесія • Саха • Татарстан • Тива • Хакасія • Чувашія) •  Україна (АР Крим) Історичні держави Аварський каганат •  Ак-Коюнлу • Астраханське ханство •  Алаш-Орда • Біла Орда • Білгородська орда •  Бухарське ханство • Велика Орда • Волзька Булгарія • Джамбуйлуцька орда • Єдисанська орда • Єдичкульська орда •  Золота Орда •  Казанське ханство •  Казахське ханство •  Кара-Коюнлу • Караханідська держава • Карлуцький каганат • Касимовське ханство • Кимацький каганат • Кипчацький каганат • Киргизький каганат •  Кокандське ханство • Кок-Орда • Конійський султанат •  Кримське ханство • Монгольська імперія •  Ногайська орда •  Османська імперія • Огузька держава • Сибірське ханство • Стара Велика Болгарія •  Східний Туркестан •  Тимуридська Імперія • Туркестанська автономія • Тюменське ханство • Тюргеський каганат • Тюркський каганат (Західний • Перший східний • Другий східний) • Узбецьке ханство • Уйгурський каганат •  Хівинське ханство • Хозарський каганат • Чагатайський улус 1 Турецька Республіка Північного Кіпру визнана лише Туреччиною | 2 Неповний суб'єктивний список

п о р Історичні державни, що існували на території сучасного Казахстану Стародавній світ Андроновська культура, Саки VIII — III до н.е. Масагети VIII — III до н.е. Усунь III до н.е. — III Кангюй III до н.е. — IV Сармати VII до н.е. — IV Гуни 370—469 Жужанський каганат 402—552 Ефталіти до 565 Юебань 160—490 Гаоцзюй 480—540 Раннє середньовіччя Тюркський каганат 552—603 Західний тюркський каганат 603—704 Тюргеський каганат 704—756 Карлуцький каганат 756—940 Кангарський союз 659—750 Хозарський каганат 650—969 Кимацький каганат 750—1035 Огузька держава 756—1055 Карлуцьке ханство 960—1224 Караханідська держава 942—1212 Західнокараханідське ханство 1042—1212 Східнокараханідське ханство 1042—1212 Каракитайське ханство 1128—1213 Кипчацький каганат 1030—1219 Хорезмська імперія 1097—1231 Найманське ханство 1210—1218 Пізнє середньовіччя Монгольська імперія 1205—1291 Золота Орда 1224—1242 Чагатайський улус 1224—1346 Уґедейський улус 1224—1242 Золота Орда 1242—1481 Улус Орда-Іхена 1227—1309 Улус Шибана 1227—1280 Біла Орда 1309—1446 Синя Орда 1227—1280 Ханство Абулхаїра 1428—1598 Ногайська орда 1440—1634 Мангістауське ханство 1362—1375 Сигнакський улус 1340—1446 Могулістан 1346—1706 Ташкентська держава 1501—1627 Від ханства до жузів і Букеєвської Орди Казахське ханство 1465—1847 Старший жуз 1715—1822 Середній жуз 1715—1822 Молодший жуз 1715—1731 Букеєвська орда 1801—1872 У складі Російської імперії Алашська автономія 1917—1920 Радянська Росія 1920—1922 Новітня історія Киргизька АРСР 1920—1925 Казахська АРСР 1925—1936 Казахська РСР 1936—1991 Республіка Казахстан з 1991