Одеський припортовий завод — Вікіпедія

Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод"
	Логотип
Тип	державне підприємство
Форма власності	приватне акціонерне товариство
Галузь	хімічна промисловість
Засновано	1974
Штаб-квартира	Одеса
Адреса	вул. Заводська, 3, м. Южне, 65481, Одеська область, Україна. Для листування: а/с № 304, Головпоштамт, м. Одеса, 65001
opz.odesa.ua
	Одеський припортовий завод у Вікісховищі

Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»^[1] (АТ «ОПЗ») — державне підприємство хімічної галузі України. Спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю і рідкого кисню. АТ «ОПЗ» також займається перевантаженням хімічної продукції.

Підприємство розташоване на березі Малого Аджалицького лиману, в 35 км від Одеси. Загальна площа території становить близько 250 га.

Входить до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України.^[2]

Опис[ред. | ред. код]

Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (АТ «ОПЗ») призначено для виробництва хімічної продукції та відвантаження її морським транспортом на експорт. Завод приймає, зберігає і відвантажує на зовнішній ринок продукцію (аміак, карбамід, метанол) інших українських підприємств. Хімічна продукція від інших підприємств на перевантажувальні комплекси заводу надходить залізницею та по аміакопроводу.

До складу АТ «ОПЗ» входять:^[3]

два агрегати з виробництва аміаку загальною початковою проєктною потужністю 900 тис. тонн в рік, з подальшою модернізацією по збільшенню річної продуктивності на 180 тис. тонн;
два агрегати з виробництва карбаміду загальною початковою проєктною потужністю 660 тис. тонн в рік, з подальшою модернізацією по збільшенню річної продуктивності на 240 тис. тонн;
комплекс з перевантаження аміаку проєктною потужністю 4,0 млн тонн в рік, зі сховищами на 120 тис. тонн;
комплекс з перевантаження карбаміду проєктною потужністю до 3,5 млн тонн в рік, зі сховищами на 80 тис. тонн;
комплекс з перевантаження метанолу проєктною потужністю 1 млн тонн в рік, зі сховищами на 48 тис. тонн;
комплекс з перевантаження рідких азотних добрив потужністю 500 тис. тонн в рік, зі сховищами на 36 тис. тонн.

За роки своєї діяльності АТ «ОПЗ» виріс до підприємства європейського рівня — з 1998 р. завод є членом Міжнародної асоціації виробників добрив (IFA).

Історія[ред. | ред. код]

В 1974 році почалося будівництво Одеського припортового заводу^[4].

28 грудня 1978 року вважається датою початку виробничої діяльності АТ «ОПЗ», коли була отримана перша продукція — аміак.

Протягом 1978—1988 років було введено в експлуатацію виробничі та перевантажувальні комплекси.

У 1998 році, АТ «ОПЗ» став членом Міжнародної асоціації виробників мінеральних добрив.

Протягом 2000—2009 років, виробничі потужності заводу були розширені та модернізовані зі збільшенням річної продуктивності аміаку і карбаміду на 180 тис. тонн і 240 тис. тонн відповідно.

Вже в 2010 році була завершена реконструкція системи промислового водопостачання в цеху водообробки АТ «ОПЗ». Застосування системи водопостачання на основі мембранних технологій (установка зворотного осмосу) дозволила підприємству повністю перейти на альтернативні джерела виробничого водопостачання — очищену морську і стічну воду.

У проміжок часу з 2017 по 2018 рік, АТ «ОПЗ» працювало нестабільно, з зупинками виробничих потужностей.

На початку серпня 2019 року, після 15 місяців простою, АТ «ОПЗ» відновив роботу.

20 вересня 2021 року, АТ «ОПЗ» оголосив про вихід у простій. Офіційна причина — висока ціна газу в Україні та низька вартість продукції ОПЗ — аміаку та карбаміду на світовому ринку. Це друге припинення роботи ОПЗ за останні три роки, як відомо в серпні 2019 року завод відновив виробництво карбаміду й аміаку після більш ніж річної паузи^[5].

Керівники[ред. | ред. код]

1974—1986 — Анатолій Васильович Скориченко (директор)

1986—2016 — Валерій Степанович Горбатко (директор)

2017—2020 — Сергій Миколайович Назаренко (т.в.о. Голови Правління — директора)

2020 — Микола Іванович Синиця (в.о. Голови Правління — директора)^[6]

З 2020 — Микола Миколайович Парсентьєв (в.о. Голови Правління — директора)

Нагороди[ред. | ред. код]

1993 рік — «Золота Зірка Європи» — нагорода міжнародної асоціації підприємців за Якість і Підприємницьку довіру^[7].

2005 рік — Одеський припортовий завод нагороджений призом «World Quality Commitment International Star Awards Paris» за Підприємницький Престиж і Якість продукції.

2011 рік — Одеський припортовий завод визнаний кращим підприємством в номінації «хімічна промисловість» в рейтингу «Кращі підприємства України».

2012 рік — Міжнародний сертифікат якості «SIQS» виданий Швейцарським Інститутом Стандартів Якості (м Цюрих).

2013 рік — міжнародна нагорода «European award for best practices» — за високі результати в роботі.

2014—2017 роки — щорічні Дипломи Лідера природоохоронної діяльності «Довкілля України».

Соціальна політика[ред. | ред. код]

На АТ «ОПЗ» особлива увага приділяється вирішенню соціальних завдань. Соціальна політика спрямована на створення максимально сприятливих умов для ефективної трудової діяльності та відпочинку працівників підприємства. Для забезпечення нормальних трудових відносин адміністрація, профком і трудовий колектив керуються Колективним договором АТ «ОПЗ».

Екологічна та промислова безпека[ред. | ред. код]

Поряд з вирішенням численних виробничих завдань, одним з пріоритетів для заводу є стратегія збереження та захисту навколишнього екологічного середовища.

Природоохоронна діяльність підприємства спрямована на впровадження безвідходних і маловідходних технологій, вдосконалення хімічного обладнання і модернізацію виробництва з метою економії ресурсів і зменшення кількості забруднювальних речовин, що потрапляють у навколишнє середовище.

Впроваджено автоматизовану систему контролю забруднення атмосфери, за допомогою якої проводиться автоматичне вимірювання концентрації шкідливих домішок і передача інформації на центральну станцію комп'ютерної обробки.

У всіх цехах АТ «ОПЗ» функціонує автоматична система управління технологічними процесами, контролю стану обладнання та апаратів, що дозволяє знизити до мінімуму ймовірність екологічного ризику і виникнення аварійних ситуацій.