Одинокий Юрій Дмитрович — Вікіпедія

Юрій Одинокий
Ім'я при народженні Юрій Дмитрович Одинокий
Народився 18 грудня 1975(1975-12-18)[1] (48 років)
Громадянство  СРСР[1]
 Україна
Діяльність театральний режисер, кіноактор, актор театру
Alma mater Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1991)
Дружина Дар'я Одинока
IMDb nm5593079
Нагороди та премії
Народний артист України
Заслужений артист України
Заслужений артист України

Юрій Дмитрович Одинокий (18 грудня 1975, Київ, Українська РСР[2]) — український театральний режисер, актор, Народний артист України (2017).

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Одинокий народився 18 грудня 1975 року у м. Києві[2]. У 1983 році вступив до Київського театрального інституту ім. Карпенко-Карого (майстерня Ірини Молостової), але закінчивши перший курс був призваний до лав радянської армії. Після армії відновився на акторському курсі під керівництвом Григорія Кононенко. Згодом, вирішує перейти на кафедру режисури до майстерні Едуарда Митницького. Є випускником Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого 1991 року.

В якості режисера працював в багатьох театральних колективах як Києва, так і України. Так, зокрема працював в таких театрах, як Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, Київський академічний театр юного глядача на Липках, Київський академічний Молодий театр, Київський академічний драматичний театр на Подолі, Новий драматичний театр на Печерську, Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки, Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка, Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька та Одеський академічний російський драматичний театр, також працював в форматі антрепризного театру з концертним агенством «Пале-арт» (вистава «Ladies' Night»)[3].

Працював режисером-постановником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. з 2006 до 2022 року.

Здобувши певну відомість серед мистецького світу України, неодноразово отримував запрошення працювати у складі експертної групи театральної премії «Київська пектораль» та у складі експертної групи міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

Як актор знімається у кіно. Одружений. Дружина — Дар‘я Одинока.

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

  • 1991 — «Полонений тобою» по А. Амальріку
  • 1996 — «Комедія про принадність гріха» за п'єсою «Мандрагора» Н. Макіавеллі
  • 1997 — «Дрібний біс» («Кручений біс») Ф. Сологуба
  • 1998 — «Венеціанський мавр (Отелло)» У. Шекспіра
  • 2001 — «Глядачі на спектакль не допускаються» М. Фрейна
  • 2002 — «Одруження» М. Гоголя

Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка.

Інші театри

Фільмографія[ред. | ред. код]

Акторські роботи:

  1. 1993 — Ніч питань — епізод
  2. 1995 — Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені
  3. 1997 — Святе сімейство
  4. 2004 — Я тебе люблю (серіал) — Геннадій
  5. 2010 — 2013 — Єфросинія (серіал) — Крюк
  6. 2011 — Картина крейдою (Фільм 1. «Вбивство на окружній») — Черкизов, майор УБОЗ, «перевертень»
  7. 2011 — Танець нашої любові — В'ячеслав
  8. 2012 — Брат за брата 2 — Коротков, підривник
  9. 2013 — Зелена кофта
  10. 2016 — Майор і магія
  11. 2017 — Одинак (серіал, 1 сезон) — епізод[8]
  12. 2018 — Таємний щоденник Симона Петлюри — Володін
  13. 2019 — Будинок «Слово» — Менер, працівник НКВС[9]

Режисерська робота в кіно:

  1. 1998 — Жертва (художньо-документальний, короткометражний)

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

  • 1996 — Лауреат премії «Київська пектораль» в категоріях «Кращий спектакль драматичного театру» і «Краща режисерська робота» (спектакль «Комедія про принадність гріха»)
  • 1997 — Лауреат премії «Київська пектораль» в категоріях «Кращий спектакль драматичного театру» і «Краща режисерська робота» (спектакль «Дрібний біс»)
  • Лауреат премії «Київська пектораль» в категорії «Краща вистава драматичного театру» (спектакль «Глядачі на спектакль не допускаються»)
  • Номінант премії «Київська пектораль» в категорії «Краща режисерська робота» (спектакль «Глядачі на спектакль не допускаються»)
  • 1999 — Заслужений артист України
  • 2002 — Лауреат премії «Київська пектораль» в категоріях «Кращий спектакль драматичного театру» і «Краща режисерська робота» (спектакль «Одруження»)
  • 2004 — Лауреат премії «Київська пектораль» в категоріях «Кращий спектакль драматичного театру» і «Краща режисерська робота» (спектакль «Брати Карамазови»)
  • 2017 — Народний артист України[10]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. Будь ласка, перемістіть будь-яку значущу інформацію до інших розділів або статей.
  • Юрій Одинокий раніше вважав себе послідовником Еймунтаса Някрошюса. Вистава «Закоханий метелик», поставлена в театрі ім. Лесі Українки, була номінована на премію «Київська пектораль». Однак перед тим, як виставу повинні були переглянути члени комісії премії «Київська Пектораль» художній керівник театру Михайло Резнікович не допустив виставу до показу на великій сцені і не дозволив показати навіть на малій сцені в закритому форматі лише для конкурсу.
  • Спільно з Олегом Меншиковим Юрій Одинокий починав роботу над виставою «Гравці» Гоголя. Одинокий був запрошений режисером до продюсера Меншикова, але потім Меншиков захотів долучитися до постановчої команди і спільного проекту не вийшло
  • За часів ажіотажу навколо «Комедія про принадність гріха» Одинокий вибирав в натовпі охочих потрапити на виставу, саму закохану, на його думку, пару, і дарував їм квитки.
  • Був учасником Помаранчевої революції в Києві — стояв на охороні наметового містечка. Пізніше, на прем'єрі «Братів Карамазових», вийшов на уклін в помаранчевому светрі[11].
  • Окремо стає відомим і творчий тандем режисера Одинокого з хореографом Павлом Івлюшкіним. В цій співпраці з'явились такі вистави як: «Ladies' Night»)[3], «Три товариші» за Ремарком (2016), «Ідіот» за Достоєвським (2018)
  • Пелевін власноруч надав Одинокому право на постановку свого твору.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://esu.com.ua/article-75059
  2. ↑ а б Одинокий Юрий. Alla Gordienko. Talant agent. Архів оригіналу за 21.12.2017. Процитовано 23 червня 2018.
  3. ↑ а б Концертное агентство Пале-АРТ. Спектакль Ladies' Night. paleart.com.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 23 червня 2018.
  4. ↑ Бабенко, Іван (5 липня 2018). За що ми любимо Одинокого? Під завісу сезону франківці представили нове, масштабне сценічне прочитання класики з яскравими акторськими роботами. day.kyiv.ua (українська) .
  5. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (19 серпня 2018). «Ідіот» Національної драми. Частина 2. Режисерськи (не)рішення (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 18 грудня 2021.
  6. ↑ Театр імені Франка запрошує на виставу «Сірано де Бержерак»: як артисти готуються до прем’єри (укр.). «Сніданок з 1+1». 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  7. ↑ Театр - Івано-Франківський театр ім. І. Франка. dramteatr.if.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018.
  8. ↑ Одинак. 1 серія (укр.), процитовано 26 червня 2018
  9. ↑ В Україні розпочалися зйомки художнього фільму «Будинок „Слово“»
  10. ↑ Указ Президент України від 27 березня 2017 року № 82/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру»
  11. ↑ Режиссер Юрий ОДИНОКИЙ: "Во время "помаранчевой революции" я 16 ночей дежурил на наметах. Атмосфера там была замечательная! Меня, например, инструктировали, как под танки ложиться..." Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Одинокий_Юрій_Дмитрович&oldid=40446024